Вплив методів оцінювання запасів під час їх вибуття на витрати підприємства.

Б) розрахунок витрат на розміщення замовлення.

На другому етапі проводиться розрахунок витрат на розмі­щення замовлення. Для цього необхідно кількість замовлень помножити на витрати на розміщення і прийняття одного за­мовлення.

Позначимо витрати на оформлення і поставку одного замов­лення через С_м . Тоді загальні витрати на оформлення і вико­нання всіх замовлень визначаються за формулою:

(3.5)

Таким чином, розрахунок релевантних витрат, пов'язаних із запасами, визначаємо сумуванням витрат на їх зберігання і ви­трат на оформлення та поставку замовлень:

С_рел=С_зз+С_тз=Ц-,р-М_п +п-С_Мп (3.6)

На рис 3.1 показано взаємозв'язок між розмірами замовлення і витратами, що стосуються управління товарно-матеріальними запасами. Крива загальних витрат є сумою витрат на оформлення та прийняття замовлень і зберігання запасів. Як бачимо з рис. 3.1., зі зростанням розміру замовлення загальні витрати знижуються до певного рівня, після чого починають зростати.

Рис 3.1 Залежність релевантних витрат від розміру замовлення

Отже, точка Мп_опт показує оптимальний розмір замовлення, за якого витрати на оформлення, поставку і зберігання запасів є мі­німальними.

Звідси отримаємо формулу Вілсона для визначення оптималь­ного розміру замовлення:

(3.7)

Результати розрахунків за допомогою табличного методу та формули Вілсона є досить близькими, хоча розрахунок за форму­лою Вілсона є менш точним, але і менш трудомістким, оскільки не здійснюється корегування кількості замовлень до цілого числа.

Оскільки доставка нових партій вимагає часу, замовлення мають розміщуватися заздалегідь, із урахуванням часу на їх виконання.

Точка повторного замовлення визначається за формулою:

R = M_СД ∙ t_ВЗ (3.8)

де Мсд — середньодобова потреба у матеріалах;

tвз — час виконання замовлення в днях.

За умови виникнення резерву точка повторного замовлення зміщується вверх на величину цього резерву, а максимальний рі­вень запасів підприємства відповідно визначається за формулою:

М_мак=М_Попт+М_Р> (3.9)

де М_Р — розмір резервного запасу.

Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» оцінювання запасів під час передачі їх у виробництво, продажу та іншому вибутті здійснюється одним із таких методів:

• ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

• середньозваженої собівартості;

• собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

• нормативних витрат;

• ціни продажу.

Доцільність використання різних методів для визначення со­бівартості запасів визначається підприємством самостійно.

1.Метод ідентифікованої собівартостівідповідної одиниці за­пасів застосовують для тих видів виробничих запасів, що вико­ристовуються для виконання спеціальних замовлень та проектів, а також для видів запасів, які не замінюють один одного. Отже, він передбачає ведення індивідуального обліку з кожного виду запасів.

Цей метод доцільно застосовувати, коли існує можливість ви­значення (ідентифікації) собівартості кожної списаної одиниці матеріалів, а також коли номенклатура матеріалів відносно неве­лика і їх можна розглядати як окремі одиниці та легко ідентифі­кувати.

Такий метод застосовують у виробництві кораблів, літаків, виконанні індивідуальних замовлень або торгівлі нерухомістю, автомобілями, коштовностями тощо.

За використання методу середньозваженої собівартості собі­вартість кожної одиниці визначається шляхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вар­тості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і отриманих у звітному місяці запасів.

Згідно з методом оцінювання за середньозваженою собівартіс­тю вибуття запасів може оцінюватися за:

1) щомісячною середньозваженою собівартістю:

(4.1.)

де К_3п — кількість запасів на початок місяця;

КЗзм_і –кількість запасів і-тої партії, отриманих у звітному місяці;

Цз_п – ціна одиниці запасу на початок місяця;

Цз_зм_і –ціна одиниці запасу і-тої партії, отриманого у звітному місяці.

2)періодичною середньозваженою собівартістю запасів щодо кожної одиниці запасів :

, де (4.2)

- сумарна вартість залишку запасів на дат операції;

- сумарна кількість запасів на дату операції за їх вибуття.

Проблема цього методу полягає, головним чином, у складності відстеження за середньою ціною в умовах, коли виробничі запаси витрачаються щоденно, а також надходять досить часто. Цей метод доцільно застосовувати на підприємстві , де бухгалтерія безпосередньо розташована при складі, а організація документообігу добре налагоджена.

Перевагою його є можливість за залежного використання дати об’єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком є те,що простота методу приховує загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.

3)Використання методу собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО) ґрунтується на припущені, що одиниці запасів, які надішли першими і вибувають першими. Таким чином, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбання.

Перевага методу ФІФО полягає в тому, що він простий у застосуванні, об’єктивний, перешкоджає маніпулюванню даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно збігається з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування його ж в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та , як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Саме відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку, є недоліком методу.

4) Оцінювання запасів за нормативними витратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей та чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних затверджені норми витрат і ціни у нормативній базі мають регулярно перевірятися і переглядатися.

Застосування методу допускається лише тоді, коли результати оцінювання запасів приблизно дорівнюють їх собівартості.

Метод нормативних витрат застосовується у разі стабільності цін на запаси.

5) Оцінювання за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгівельної націнки на ці товари.

Отже, вибір методу оцінювання запасів значною мірою впливає на суму витрат та прибутку підприємства. Неможливо сказати, що один з методів є кращим за інший . кращий метод – той, який відповідає політиці ціноутворення підприємства.