Формування витрат за центрами затрат

Формування витрат за місцями виникнення.

З метою ефективного управління витратами надзвичайно важливого значення набуває інформація про витрати не в цілому по підприємству, а в розрізі більш деталізованих об’єктів формування затрат. У зв’язку з цим з’явилися такі об’єкти формування і обліку затрат, як місця виникнення затрат, центри затрат і центри відповідальності.

Місцем виникнення затратназивається місце, де вони фактично утворилися.

До місць виникнення затрат відносять структурні підрозділи (цехи, бригади, відділи, дільниці), які являють собою об’єкти нормування, планування і обліку затрат виробництва.

Стосовно процесу виробництва місця виникнення затрат можна класифікувати на виробничі і обслуговуючі. До виробничих належать цехи, дільниці, бригади, а до обслуговуючих – відділи і служби управління, склади і лабораторії тощо.

Облік затрат за місцями виникнення ввели у 20-х роках ХХ ст.. з метою підвищення точності калькулювання. Вихідним моментом групування затрат за місцями виникнення була неможливість їх первинного групування за видами продукції.

Поступово до мети обліку затрат за місцями виникнення приєднався також і контроль за обґрунтованістю і раціональністю витрачання ресурсів.

З часом облік затрат за місцями виникнення все більше відокремлювався від калькулювання, чому сприяла тенденція до укрупнення структурних підрозділів. На виробничих підприємствах місце виникнення затрат – це сфера відповідальності, яка пов’язана з певними видами витрат при виготовлені продукції або обслуговуванням виробництва і його управління. Ступінь деталізації витрат за місцями їх виникнення для кожного підприємства індивідуальний.

Обліком за місцями виникнення затрат надається особливо важливе значення, так як впливати на собівартість і рівень економічності виробництва можливо лише на даному етапі.

Приблизно в середині 40-х років ХХ ст. з’являється поняття «центр затрат», «оперативний центр затрат».

За своєю природою кожне робоче місце – це центр затрат.

Центри затрат– це первинні виробничі і обслуговуючі одиниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробничих операцій, приблизним рівнем технічної оснащеності та організації, направленістю (спрямуванням) затрат.

Їх виділяють в якості об’єкта планування і обліку затрат з метою деталізації затрат, посилення контролю і підвищення точності калькулювання. Групування витрат за центрами затрат пов’язане з додатковими обліково-вирахувальними роботами. Тому доцільність їх введення необхідно оцінити з точки зору корисності додаткової інформації щодо затрат виробництва.

Центри затрат, як і місця виникнення затрат класифікують за відношенням до процесу виробництва на виробничі, обслуговуючі і умовні.

До виробничихналежить : виробничі комплекси, цехи, дільниці.

До обслуговуючихналежать відділи (служби) управління та обслуговування виробництва.

До умовнихналежать статті собівартості, економічні елементи.

Ступінь деталізації центрів затрат залежить від трудомісткості обліку і можливої ефективності використання отриманої інформації. Номенклатура центрів затрат повинна передбачати єдину систему їх кодування, що дає можливість сортування і групування даних про затрати по будь-яких закодованих ознаках у різних комбінаціях.

Центри затрат відрізняються від місць виникнення затри тим, що являють собою групування затрат в аналітичному обліку за окремими роботами, операціями, функціями в середині виробничих підрозділів. У широкому розумінні слова, центри витрат являють собою сфери відповідальності за окремі стадії кругообігу засобів на підприємстві. Центри витрат виділяються з метою планування та обліку витрат на виробництво, аналізу відхилень фактичної собівартості продукції від планової, від виявлення резервів виробництва.

Розрізняють центри регульованих затраті частково регульованих затрат. Для прикладу центром регульованих затрат можуть бути цехи основного виробництва у промисловості. До центрів частково регульованих затрат можна віднести адміністративно – управлінський апарат підприємства, конструкторське бюро, бюро економічного аналізу.

Кількість центрів витрат залежить від галузевих особливостей, технології виробництва, організації праці, структури управління , рівня техніки тощо. Виділення центрів витрат і збір інформації залежить від цілей і визначається потребами апарату управління.