Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях
Еволюція ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробництвомяк більш прогресивною й адекватною досягнутому рівню розвитку продуктивних сил формою організації виробництва
Із середовища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів формується прошарок мануфактурників— власників великих майстерень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одержало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові обмеження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого виробництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані мануфактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із дорогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збуту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.
Мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. До кріпосної мануфактури належать:
— вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчин Російської імперії; в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну та цукрову мануфактури;
— посесійна мануфактура (виникає у XVIII ст., в період правління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників); найбільшого поширення
набула в галузях важкої індустрії.
До капіталістичної мануфактури належали:
—купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям);
- селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, із селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.
Розвиток ремесла, його подальша спеціалізація, поява мануфактур посилювали територіальний поділ праці, що в свою чергу стимулювало розширення внутрішнього ринку. Збільшилася кількість торгів та ярмарків. Міцніли й економічні зв'язки України із зовнішнім світом: з Західною Європою, Росією, Сходом. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток
ЛЕКЦІЯ 7. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (XVІ—перша половина XVII ст.). (Продовження)
1. Меркантилізм.
2. Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження ринкового господарства.
3. Господарського розвитку українських земель у ХVІ-ХVІІ століттях.