Цивілізаційний підхід

Зв’язок предмету з іншими економічними дисциплінами

Мета та завдання курсу

Для розуміння природи та особливостей функціонування сучасних економічних систем треба розкрити їхній історичний розвиток, виявити закономірності взаємозв'язків між ними. Адже цілісністьта взаємообумовленість усіх аспектів економічних систем не дозволяють розірвати коло їхньої обопільної детермінації. Тому передумова пізнання економічних систем — це опанування історичних фактів і подій, що становлять віхи в розвитку господарських сфер суспільств і є етапами досягнення сучасного становища. Цим і визначається місце історії економіки та економічної думки в системі економічних наук.

Протягом тисячоліть відбулися безліч фактів та подій, що вплинули на нинішній стан господарських систем. Визнання тих чи інших фактів і подій як історичних, характеристика та розкриття їхнього значення в розвитку суспільства неможливі без використання відповідних наукових принципів і підходів. Тож головною метоютеми є встановлення методологічних засад історико-економічного аналізу розвитку суспільств, розкриття наукових методів, за допомогою яких цей аналіз здійснюється, установлення логіки та окреслення загальних меж історії економіки та економічної думки.

Ця мета може бути досягнута через обґрунтування наукового об'єкта історико-економічних досліджень та визначення в його рамках головного (системоутворювального) зв'язку (як найглибший характеристики об'єкта); цей зв'язок заведено називати предметом дисципліни. Рівень науковості історико-економічного аналізу залежить від методів, що застосовуються у відборі та дослідженні фактів та подій господарського житія суспільства. Загальну логіку історичного розвитку господарських сфер суспільств покликана відобразити його наукова періодизація.

Зазначені підходи до наукового аналізу історичного розвитку економічних систем відображені в п'яти питаннях теми. Методичні поради щодо їх розкриття та освоєння ви знайдете в поданому далі матеріалі.

Це питання передбачає розкриття сутності та значення предмета історії економіки та економічної думки. Розпочати слід зі з'ясування поняття предмета науки та встановити зв'язок між категоріями науковий об'єкт та науковий предмет дисципліни. При цьому треба звернути увагу на відмінності в змісті об'єкта та предмета наукового аналізу, що характерні для формаційної та цивілізаційної парадигм дослідження суспільних процесів.

Як відомо, поняття об'єкт було обґрунтовано і стало широко використовуватись у наукових розвідках учених середньовіччя для виокремлення з реальної дійсності певних процесів чи явищ, на які спрямовувалася пізнавальна діяльність людей. Межі наукового об'єкта, як правило, установлювалися залежно від цілей, яких прагнув досягти дослідник, та щоразу потребували відповідного обґрунтування. Утім системний підхід вимагає іншого способу встановлення меж наукового об'єкта, визначення його природи. Як об'єкт розглядаються тільки ті явища та факти, яким притаманні ознаки системності, така частина реальності, що є цілісною підсистемою.

Для обґрунтування об'єкта пізнання треба неодмінно вказати на цілісність певних явищ чи процесів реальності, а також розкрити зв'язок з більш широкою системою, до якої вони входять як підсистеми. Так, розглядаючи суспільство як цілісну систему, варто виділити в ній економічну, політичну, соціальну та духовно-культурну сфери, які різняться між собою. Сукупність взаємозв'язаних явищ і процесів господарського жиїтя суспільства має певну цілісність, проте вони відносно відокремлено відбуваються в господарській сфері. Тому їх варто виокремити як науковий об'єкт пізнання економічними науками.

Разом з тим економічні процеси та явища мають багатоаспектний характер, можуть розглядатися під різними кутами зору. Тому, аналізуючи їх як відносно самостійну цілісність у суспільстві, кожна економічна наука вибирає свій підхід (ракурс) до них, обґрунтовує доцільність його існування (мету такого аспекту дослідження) та відносну цілісність (взаємозв'язок) процесів і явищ, що їх охоплює даний підхід (з позиції заявленої мети). У зв'язку з цим студенти повинні розкрити мету історико-економічного аналізу господарських процесів і явищ та обґрунтувати об'єкт даної науки. Для цього слід усебічно розглянути суть історичного генезису господарської системи суспільства та його значення в пізнанні сучасних економічних систем.

Не менш важливим для історико-економічного пізнання господарських процесів та явищ є визначення предмета даної науки. Відправним моментом у з'ясуванні сутності та значення наукового предмета є його зв'язок з об'єктом історії економіки та економічної думки. Вони співвідносяться між собою як загальне (об'єкт) і окреме (предмет) єдиного процесу наукового пізнання. Під предметом заведено розуміти ключові властивості (риси) процесів чи явищ, що відбуваються в межах визначеного об'єкта. Предмет — це наукова абстракція, за допомогою якої відбивається найглибша характеристика, притаманна всім складникам об'єкта дослідження, і тому він є об’єднувальним моментом відповідної цілісної сукупності господарських процесів і явищ.

Класична і неокласична економічні теорії визначали предмет дослідження пошуком елементу (клітинки), що є в кожному господарському процесі чи явищі, а особливості вияву такої основоположної ознаки давали можливість їх пізнати. Системний підхід до пізнання господарської сфери суспільства передбачає принципово інший спосіб визначення предмета. На головне місце виходить цілісність господарської системи та досягнення її головної мети. Предмет тут відбиває реалізацію цієї мети і безпосередньо пов'язаний із системоутворювальним зв'язком.

Для розкриття предмета історії економіки та економічної думки потрібно звернутися до основного (сисгемоутворювального) зв'язку господарської системи. Його аналіз дозволить зрозуміти, чому предмет дисципліни охоплює всі складники господарської системи, будучи складним багатоаспектним поняттям. Системний аналіз, і перш за все вирішальна роль цілісності господарської системи, передбачає відображення в понятті предмета структурної будови і ключових характеристик процесу її функціонування.

Як відомо, системоутворювальним зв'язком господарських систем є суспільна залежність людей у господарській сфері суспільства. Він виникає та змінюється залежно від розвитку суспільного поділу праці та власності на засоби виробництва і визначально впливає на стан господарства суспільства в цілому та на його складники. Тому до предмета економічних наук входять як господарська система в цілому, так і господарські одиниці, які відносно самостійно функціонують, тобто основні структурні складники господарської системи.

Історія економіки та економічної думки вивчає становлення та історичний розвиток господарської системи суспільства загалом та історичних форм господарств, що її утворюють. У зв'язку із цим студенти повинні показати, як виявляється предмет історико-економічної науки на різних етапах історичного розвитку господарської системи. Важливо зазначити конкретні вияви цих складових предмета історії економіки та економічної думки, навести приклади історичних форм господарств і особливостей господарських систем на різних етапах історичного розвитку (натурального, товарного або грошового господарства). Особливу увагу слід приділити всебічній характеристиці господарських одиниці, та назвати їхні основні історичні форми.

Разом з тим системоутворювальний зв'язок простежується також у характері та формах взаємозв'язків між структурними складниками господарської системи. Тут слід розкрити суть і особливості економічних зв'язків між елементами господарських систем на різних історичних етапах їхнього розвитку. Завдяки цьому конкретизується інша вагома частина предмета історії економіки та економічної думки — економічна взаємодія, що відбувається в результаті реалізації зв'язків між складниками господарської системи.

Отже, у предметі історії економіки та економічної думки втілюються стан господарської системи в цілому, форми господарських одиниць (форми господарств), що її утворюють, та особливості (характер) взаємодії між ними. Саме в них виявляється системоутворювальний зв'язок господарської системи, відображаються ключові характеристики процесу реалізації її головної мети.

Проте цим не вичерпується предмет історії економіки та економічної думки. Пізнання людьми господарських процесів і явищ завжди було неодмінною передумовою ефективного ведення господарства. Тому актуальними є адекватне віддзеркалення в економічних ученнях, думках закономірностей перебігу господарських процесів, повнота й достовірність знань про них. Генезис економічної думки протягом століть, етапні внески видатних особистостей або наукових шкіл, історичний поступ творчого духу людства, що підбивав еволюцію господарських систем суспільства, — усе це входить до предмета історико-економічних досліджень.

Спираючись на принципи системного підходу, на єдність пізнавальної та практичної діяльності людей, роль свідомості в процесі пізнання, студенти мають обґрунтувати необхідність включення історії розвитку економічної думки до предмета історико-економічної науки. Також треба пояснити, чому раніше, незважаючи на неодноразові спроби інтегрування економічної історії та історії економічних учень, що мають власні предмети дослідження, цього не було зроблено? Які зміни в науковій парадигмі вперше відкрили можливості для об'єднання цих різних дисциплін?

Економічна думка формувалась та історично розвивалась у ході аналізу фактів та подій, в яких найбільш повно відображалися процеси і явища, характерні для певного історичного етапу розвитку господарської системи. Історія економічної думки передбачає наукове обґрунтування вибору тих подій та фактів, що мали історичне значення для еволюції господарських систем. Тож студенти мають знати критерії оцінки фактів та подій як історичних, ознак, що притаманні історичним подіям, уміти навести найяскравіші приклади.

Наступним кроком в аналізі економічної думки є оцінка її наукової довершеності та встановлення міри її адекватності реальним процесам та явищам господарського життя. Студенти повинні показати, за допомогою якого інструментарію здійснюється така оцінка. Для відповіді на це питання слід звернутися до понять методології наукового дослідження та методів, що використовуються дослідниками. Треба усвідомити, у чому полягає суть, єдність і відмінність між цими поняттями, які особливості методологічних підходів характерні для різних економічних теорій (класичної, неокласичної, інституціональної тощо).

Розкриваючи методологічні підходи, що використовуються в сучасних історико-економічних дослідженнях, потрібно висвітлити значення цивілізаційної парадигми в пізнанні суспільних процесів. Відразу слід навести основні теоретичні положення, що входять до методології сучасної історико-економічної науки, довести необхідність їх приєднання до методології досліджень. Це дасть можливість відповісти на питання, чому існують різні оцінки економічної думки з позицій різних економічних теорій, чому кожна генерація дослідників пише власну історію економічної думки?

Підсумовуючи відповідь, варто наголосити на об'єктивності долучення до предмета історії економіки та економічної науки зазначених раніше складових, виявити розуміння їхньої органічної єдності. І найважливіший висновок із цього питання: і визначення наукового предмета, і поява нової інтегрованої дисципліни — історії економіки та економічної думки — стали можливими лише завдяки застосуванню системного аналізу у вивченні суспільних (у т. ч. економічних) процесів.

Центральне місце в розгляді даного питання належить розкриттю причин та суті змін, що відбулись у науковому дослідженні господарської системи суспільств. Відправним моментом тут є з'ясування революційних змін у методології сучасної науки, переходу від класичних принципів наукового аналізу природи та суспільства, обґрунтованих Р. Декартом, І. Ньютоном, К. Марксом та ін., до принципів системно-синергетичних досліджень. Зміни у пізнанні суспільних процесів виявились у переході від формаційної до цивілізаційної парадигми, тому головну увагу слід приділити всебічній характеристиці сутності останньої.

Цивілізаційна парадигма з'явилась у результаті послідовного застосування принципів системного аналізу до процесів історичного розвитку та функціонування суспільства. Тому першим напрямком у характеристиці її природи є опанування основних принципів системного аналізу та особливостей їх застосування у суспільствознавстві. При цьому слід розпочати з установлення виняткової ролі цілісності суспільства, розкриття природи його емерджентних властивостей, а саме: чому і як виникають окремі властивості, що існують лише на рівні цілісності суспільства? чому їх немає в його складових елементах?

Відповівши на ці запитання, ви усвідомите взаємодію структурних частин суспільства, зрозумієте визначальний вплив цілого на всі його елементи. Такий вплив з боку цілісності суспільства заведено конкретизувати як дію цивілізаційних факторів на процеси, що відбуваються в економічній, політичній, соціальній чи духовно-культурній сферах. Це означає, що в дослідженні економічних процесів треба врахувати чинники, характерні для інших сфер суспільного життя.

Іншим напрямком з'ясування сутності цивілізаційної парадигми є порівняння її основних положень з формаційною парадигмою. При цьому слід наголосити, що формаційна парадигма, хоч і є важливим етапом у розвитку наукового пізнання суспільства, утім у нинішніх умовах вже не дозволяє відповісти на цілу низку актуальних питань. Знання, набуті в рамках формаційного аналізу суспільства, дістають дальшого розвитку та уточнення в цивілізаційному аналізі суспільних процесів.

Для цивілізаційної парадигми притаманні інші уявлення про причини та механізм розвитку суспільних процесів. На зміну абстрактним характеристикам внутрішніх суперечностей, що ради цінно розглядались у формаційній парадигмі як причини розвитку, приходять більш конкретні та точні поняття диференціації та інтеграції. Важливо усвідомити об'єктивну необхідність подіну кожного системного об'єкта на частини з наступною інтеграцією їх у цілісність, що має нові якості. Слід всебічно розкрити такі форми диференціації суспільства та його систем, як розвиток су спільного поділу праці і форм власності на засоби виробництва та показати фундаментальне значення цих процесів для всіх сфер суспільного життя.

Процес інтеграції відокремлених у результаті диференціації частин здійснюється шляхом їх об'єднання в певні цілісності, що стають новими системними об'єктами. Зовні це виявляється у формуванні різноманітних суспільних організацій — від сім'ї й домогосподарства до суспільства з його господарською системою та сукупності суспільних інститутів. Характер об'єднання, умови та засоби інтеграції виявляються в особливостях суспільних організацій — політичних, економічних, соціальних тощо. Для економічного дослідження особливе значення мають господарські організації, їхні історичні форми, причини еволюції. Тому розвиток господарських одиниць (історичних форм господарств) є важливою характеристикою еволюції господарських систем і потрапляє в коло проблем історико-економічних досліджень).

Поняття цивілізації орієнтує нас на розгляд суспільних процесів виключно через призму вирішальної ролі людей у них. Воно відкриває шлях для формування у студентів світоглядних уявлень про суспільство та його сфери, основу яких утворює діяльність людей. З нею пов'язані причини та механізм розпитку суспільства, розгортання рушійних сил суспільних процесів, застосування до них цивілізаційних вимірів. Розкриття цих питань вкрай потрібно для розуміння природи господарської системи, основних напрямків вивчення її історичного розвитку.