Лекція 2. Соціологічна структура особистості.

Соціологічний підхід до структури особистості враховує особливості і механізми її соціальної поведінки. Існують різні підходи до визначення елементів структури особистості:

Одні включають підструктури: 1. біологічно зумовлену 2. психологічну 3. соціального досвіду 4. спрямованості особистості.

Інші розглядають особистість, як утворення, що складається з трьох основних видів компонентів: 1.розумових (думок, переконань, сприйняття, пам’яті), 2. емоційних (любові, ненависті, заздрощів, симпатії, гніву, гордості та інших почуттів), 3. поведінкових (умінь, навичок, здібностей, здатностей та інших спроможностей).

Найбільш поширеною є структура, яка складається:

1. соціального статусу (певне місце, позиція людини в суспільній ієрархії групи чи суспільства загалом). Можуть бути приписані або вроджені, набуті чи досягнуті.

2. 2. соціальна роль – динамічна характеристика статусу, що проявляється в шаблонній, очікуваній поведінці, заданій певним статусом

3. Спрямованість особи – особливе ставлення людини до дійсності та до самої себе, яка проявляється в цінностях. Мотивах, потребах, установках, прагненнях, переконаннях та ідеалах. Виявляється в соціальній поведінці особистості.

Головна характеристика особи – її діяльність, яка визначається потребами, інтересами, ціннісними орієнтаціями, соціальними настановами, мотивами.

Найзагальнішою спонукою людини до дії є потреба – внутрішній стимул, активність, та все те, що забезпечує існування та самозбереження людини.

В науці є багато спроб класифікувати потреби, але найвідомішою є класифікація „піраміди потреб”,а Маслоу. Він виділив 5 різних потреб: 1 фізіологічні (їжа,вода,одяг,житло),, 2 у захисті та безпеці, 3 емоційних зв’язках (у дружбі, любові), 4 самоповазі та

Соціальний статус та соціальні ролі особистості.

Соціальний статус – це певне місце і роль особи в соц. ієрархії, зумовлені її походженням, рівнем освіти, професією. Здібностями, віком, статтю, сімейним станом тощо. Особистість має:

1. соціальний статус: = природний приписаний (стать, нація, вік, титул...) досягнутий (освіта, кваліфікація, професія, посада, почесне звання, дохід..)

2. особистий статус – становище індивіда у масі групи (працелюбний, компетентний, старанний, перспективний, вимогливий, справедливий.)

Це поняття характеризує місце особистості в системі суспільних відносин, її діяльності в основних сферах життя та містить оцінку особистості з погляду суспільства, яка проявляється в певних кількісних та якісних показниках (зарплата, нагороди, звання, привілеї), а також самооцінку, яка може зберігатися з оцінкою суспільства або соціальної групи.

Орієнтація на досягнення більш високого соціального статусу стимулює соціальну активність. Необхідне правильне усвідомлення свого соціального статусу. У разі неправильного сприйняття людина орієнтується на ворожі його соціальному оточенню зразки поведінки.

Низька статусна самооцінка, як правило, пов’язана з низькою протидією зовнішньому впливу.

Кожен індивід може мати велику кількість статусів, і всі, хто його оточує чекають від нього виконання ролей згідно цих статусів. В процесі задоволення певних потреб, користуючись певними цінностями людина змушена виконувати певні ролі.

Соці.роль особистості те, що очікують в даному суспільстві від людини, яка займає певне місце в соціальній системі. Вона пояснюється теорією ролей (Р. Мертон, З. Фрейд, Т.Парсон), прихильники якої вважали, що діяльність людини ототожнюється із розігруванням певних стандартних ролей в стандартних ситуаціях.

Проблеми соціалізації особистості в умовах ринкових відносин.

Соціалізація особи – загальний, багатогранний процес впливу соц.умов на життєдіяльність індивіда з метою його включення в систему суспільних відносин як дієздатного суб’єкта

Важливим компонентом впливу на особистість виступають економічні відносини (перехід до ринкової економіки, суспільний розподіл праці, співіснування різних форм власності, загострення конкуренції на ринку праці тощо), політичні, ідеологічні, культурні відносини.

Становлення ринкових відносин формують особливий тип особистості, в якому посилюються стимули до праці та економічна зацікавленість її результатами. На перше місце виходить: конкурентноздатність, підприємливість, мобільність.

В ек. поведінці особистостей формується ринковий тип поведінки.

В сучасних умовах, коли поширюється можливості вільного самовизначення і само формування індивіда, його самоорганізації та самоуправління, роль самосвідомості та саморегуляції постійно зростає.

Треба приділяти особливу увагу формуванні самосвідомості кожного громадянина, особливо молоді.

Соціальна спрямованість особистості у сучасному суспільстві.

В сучасному суспільстві кожна людина зберігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільностей, цінностей, форм і видів діяльності. Людина вибирає своє майбутнє відповідно до своєї життєвої мети та умов своєї життєдіяльності, вона адаптується, пристосовується до соціальних умов.

В свою чергу суспільство створює механізм цілеспрямованого впливу на соц.активність людини і її ціннісні орієнтири.

Важливим компонентом впливу на особистість виступають економічні відносини (перехід до ринкової економіки, суспільний розподіл праці, співіснування різних форм власності, загострення конкуренції на ринку праці тощо), політичні, ідеологічні, культурні відносини.

У сучасному суспільстві, яке набуває рис постіндустріального, особистість спрямована на інтеграційні процеси, інтелектуальний та духовний розвиток.

Все більшого значення набувають культурні та моральні цінності. Посилюється взаємозалежність та взаємо доповнювання індивідів.

Збільшується роль інформатизації в соціумі

Соціологічний зміст понять "десоціалізація" та "ресоціалізація".

Десоціалізація – часткова або повна втрата засвоєних норм і цінностей, відчуження від старих ролей та правил поведінки. Може бути зумовлена ізоляцією людини, уніфікацією, обмеженням спілкування та можливостей для підвищення культурного рівня.

Ресоціалізація – оволодіння новими ролями та правилами поведінки внаслідок докорінної зміни соц.середовища, необхідності пристосування до нових соц.обставин. норм і цінностей Болісний процес, який вимагає переоцінки свого життя.

В більшості випадків зазначені процеси характерні для дорослого життя.

Типологія особистості в соціології.

Типологія особистості – визначення рис абстрактної особистості, яка найбільш повно виявить сутність даної соціальної групи.

Соціологія виокремлює різні типології особистості, зокрема:

= ідеальний, нормативний, реально існуючий

= гармонійний, традиційний, технократичний, неадаптований типи особистості.

Залежно від соц. умов, ціннісних орієнтацій, реальних ролей визначають такі основні типи особистості, як : = теоретичний = економічний = політичний = соціальний = естетичний = релігійний

За визначенням В.А.Ядова соц.тип особистості -це продукт історико-культурних і соц-економічних умов життя людей.

Він визначив 3 основних соц. типи особистості:

= базисний – людина, що характеризується повним розумінням і виконанням соц.правових і моральних норм (конституція, закони, традиції)

= модальний -особа, яка займає домінуюче становище у суспільстві, соц.групі, іншій спільності

= маргінальний – людина (особа), яка залишала своє соц.середовище (соц.гриупу, націю, країну, державу) і адаптується в інше соц. середовище.

Нині в Україні відбувається докорінний перелом особистісно-типологічної структури суспільства, змінюються соц.статуси соц.груп і соц.особистостей

Певне розповсюдження має людина торгового типу, що отримує гроші на різниці цін або одержує їх за допомогою різноманітних махінацій, а то й за допомогою злочинів.

ЗМІ наголошують на розповсюджені мафіозного типу особистості, що загрожує негативними наслідками для суспільства.

Людина як само організована, самоуправляєма соціальна система.

Існує дві форми процесу соціалізації людини :

Соціальна адаптація (пристосування до рольових функцій, соц.норм, до певних соц. спільностей і реальних умов функціонування) та інтеріоризація (формування внутрішньої структури психіки і свідомості індивіда за допомогою засвоєння знань соціальних норм і цінностей.

Теорія соціалізації виходить з того, що людина як об’єктивний суб’єкт суспільства є одним з чинників, що створює умови і обставини для власного і суспільного життя в цілому.

Соціологи виділяють дві моделі соціалізації: модель підкорення і модель інтересу.

В рамках моделі підкорення суспільство за допомогою соц. інститутів, цінностей і норм створює механізм цілеспрямованого впливу на соц.активність людини і її ціннісні орієнтири.

Модель інтересу характеризує самоорганізацію особи, само орієнтацію на власні та суспільні інтереси, само ідентифікацію, почуття сорому, вини, недостатність знань і досвіду.

В сучасних умовах, коли поширюється можливості вільного самовизначення і само формування індивіда, його самоорганізації та самоуправління, роль самосвідомості та саморегуляції постійно зростає.

Треба приділяти особливу увагу формуванні самосвідомості кожного громадянина, особливо молоді.

Взаємодія суспільних та особистих інтересів і цінностей.

Людина як об’єктивний суб’єкт суспільства є одним з чинників, що створює умови і обставини для власного і суспільного життя в цілому. Кожна людина зберігає свободу вибору соціальних ролей, соціальних спільностей, цінностей, форм і видів діяльності. Людина вибирає своє майбутнє відповідно до своєї життєвої мети та умов своєї життєдіяльності, вона адаптується, пристосовується до соціальних умов.

Соціологи виділяють дві моделі соціалізації: модель підкорення і модель інтересу. Модель інтересу характеризує самоорганізацію особи, само орієнтацію на власні та суспільні інтереси, само ідентифікацію, почуття сорому, вини, недостатність знань і досвіду.

В свою чергу в рамках моделі підкорення суспільство за допомогою соц. інститутів, цінностей і норм створює механізм цілеспрямованого впливу на соц.активність людини і її ціннісні орієнтири.

Суспільство відбирає і готує на ту, чи іншу роль людей, які мають певні здібності, рівень підготовки, біопсихічні якості, що відповідають соціальним вимогам.

В сучасних умовах, коли поширюється можливості вільного самовизначення і само формування індивіда, його саморганізації та самоуправління, роль самосвідомості та саморегуляції постійно зростає.

Треба приділяти особливу увагу формуванні самосвідомості кожного громадянина.