Загальна теорія систем Спенсера, її місце у вченні про суспільство.
Значення праць Конта для розвитку соціології.
Конт першим обгрунтував необхідність наукового підходу до соціології, виявив закономірний характер цього розвитку і можливість пізнання його законів, створив особливу науку, що спирається на спостереження, експерименти та історичний метод. Погляди Конта лягли в основу багатьох пізніших напрямків соцологічної думки(біологічних, природних, органістичних).
Загальна теорія систем Спенсера грунтується на 3 складових: органіцизм, соцальна еволюція, соцальні інститути. На його думку, суспільство копіює організм,а отже, ним керують видозмінені біологічні закони, а також ним виконуються певні біофункції. Так, землеробство та промисловість – функцію харчування, торгівля – кровообігу, армія – захисну, транспорт – кровеносних судин. Суспільство функціонує нормальон лише коли всі його органи взаємодіють.
21.
Особливості трактування Дюркгеймом предмету соціології та її методу.
Виробив новий підхід, який полягав у розумінні суспільства, як соціальної реальності,що складається з соцальних фактів. Вивчення цих фактів і є предметом соціології. Основні принципи методу Дюркгейма: - розгляд соціальних фактів як таких, що існують об”єктивно – аналіз причинної залежності соціальних явищ від їх середовища – вираження суспільної свідомості об”єктивними показниками – постійне порівнювання. Таким чином, соціологія повинна мати справу лише з реальними процесами, а не з уявленнями.
Сутність теорії суспільства Дюркгейма.
Французький вчений Е. Дбркгейм виробив новий соціологічний підхід, якик полягав у розумінні суспільства як соціальної реальності. Що складаються із сукупності соціальних фактів. Вивчення цих фактів, на його думку, і є предметом соціології.
Головне в теорії суспільстві Дюркгейма — соціологізм, який грунтується на визнанні первинності соціальної реальності, її автономності, специфічності та підпорядкованості в ній індивідів. Основними принципами ”соціологізму” є об”активним науковий підхід до соціальних явищ та процесів, намагання пояснити соціальне, виходячи з сутності. У зв”язку з цим біологічний і психологічний підходи Дюркгейм відкидав.
Теорія “соціологізму” тісно зв”язана із соціологічним методом Е. Дюркгейма, основними принципами якого були:
1. Розгляд соціальних фактів як таких, що існують об”активно, незалежно від людини;
2. Вираження суспільної свіл\домості об”активними, незалежними від суб№єта показниками (поведінка людей, діяльність організацій;
3. аналіз причинної залежності соціальних явищ від їхнього середовища;
Постійне порівнювання в ході дослідження пояснювальних соціальних фактів, а отже перетворення соціології на порівняльну науку.
Трактування Дюркгеймом закону поділу праці та кооперації.
Історія людства починається з механічної солідарності – первіснообщинного стану, однаковість всіх функцій, нівеляція особистості. Поділ праці змушує людей обмінюватись продуктами своєї діяльності, підвищувати їх якість. Причина поділу праці – зростання кількості населення, що посилює інтенсивність контактів, посилює боротьбу за існування. За таких умов тільки новий тип солідарності може зберегти лад. Отже, поділ праці – мирне вирішення гострих соціальних питань.
22. Вивчення аномії, соціальної нерівності і соціальної солідарності за Дюркгеймом.
Аномія за Дюркгеймом – стан суспільства, за якого відсутнє чітке моральне регулювання поведінки людей, виникає, коли соціальні функції людей не перетинаються. Соціальна нерівність є наслідком суспільної системи, яка створює неоднакові умови для реалізації людських здібностей. Для подолання нерівності людина повинна ьути особистістю, а не машиною. Рушійной силой цього може стати диференціація за індивідуальними якостями. Розглядав солідарність, як цементуючу основу суспільства.
26. Предмет та завдання розуміючої соціології Вебера.
Розуміюча соціологія, за вихідний пункт береться поведінка людини чи групи людей. Поведінка цікавить соціолога тільки тому, що люди вкладають у свої дії певний сенс. Дії людей усвідомлені, отже, соціологія має бути “розуміючою”. Це – наука не тільки про розуміння поведінки, а й про соціальну дію, предметом її є усвідомлена соціальна дія.
20.
Особливості і значення для соціології теорії Маркса.
Теорію Маркса можна звести до 3 моделей: базис-надбудова, органічна цілісність суспільства, діалектичний розвиток. Він пояснює соціальне життя за допомогою виробництва матеріальних благ, що складає базис суспільного життя, все інше – надбудова. Однак, не слід обмежуватись лише цим, Маркс застосовував такі поняття, як соціальний організм, органічна цілісність, тотальність – паралель з соціологічним органіцизмом. Діалектичний принцип орієнтує на вивчення соціальної динаміки, поєднання об”єктивних та суб”єктивних факторів соціального розвитку. По-особливому він розглядав діяльність людини – він назвав її “діяльний фактор”.
Внесок Маркса в удосконалення методики соціологічного дослідження.
Маркс має значні заслуги щодо розвитку методики конкретних соціологічних досліджень. Вони здійснювались на основі узагальнення фактичного матеріалу з використанням різних соціологічних способів збирання первинної інформації: вивчення документів, соціологічні спостереження, опитування. Соціологічному аналізу присвячено багато сторінок Капіталу, на підставі узагальнення емпіричного матеріалу написано багато праць про французьку революцію.