Концепція М. Воллаха і Н. Когана.

Основну критику робіт Дж.Гілфорда і Е.Торранса і їх послідовників дали М.Воллах і Н. Коган. В дослідженнях Гілфорда і Торранса вийшла залежність між рівнем IQ і рівнем креативності. Чим вищий рівень інтелекту, тим більша ймовірність того, що у досліджуваного будуть високі показники креативності, хоча при високому інтелекті можуть зустрічатись низькі показники креативності.

М.Воллах і Н.Коган вважають, що перенесення Дж.Гілфордом і Е.Торрансом тестових моделей вимірювання інтелекту на вимірювання креативності привело до того, що тести креативності діагностують IQ, як і звичайні тести на інтелект. Вони в своїй роботі змінили систему проведення діагностики креативності, надаючи досліджуваним стільки часу, скільки їм було необхідно для рішення задачі. Тестування відбувалось в ході гри, при цьому змагання між учасниками зводилось до нуля. Вчені вивели, що діти, які володіють високим рівнем інтелекту і високою креативністю були впевнені в своїх здібностях, мали адекватну самооцінку. Вони володіли внутрішньою свободою і разом з тим високим самоконтролем. При цьому вони можуть здаватися малими дітьми, а через деякий час. якщо цього вимагає ситуація, поводитись по-дорослому. Виявляють великий інтерес до всього нового і незвичайного, вони володіють великою ініціативою, але разом з тим успішно пристосовуються до вимог свого соціального оточення, зберігаючи особистісну незалежність в думках і вчинках.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності прагнуть шкільних успіхів, які виражаються в позитивних оцінках. Тяжко переносять невдачу, можна сказати в них переважає не надія па успіх, а страх перед невдачею. Вони уникають ризику, не люблять виносити на загал свої думки. Вони стримані, скриті, в них дуже мало близьких друзів.

Діти, які володіють низьким рівнем інтелекту, але високим рівнем креативності часто потрапляють в позиція “ізгоїв”. Вони важко пристосовуються до шкільних вимог, часто мають захоплення “на стороні”, де вони можуть вільно проявити свою творчість. Вони тривожні, страждають від зневіри в собі, “комплексу неповноцінності”, часто вчителі називають їх “тупими”, неуважними, оскільки вони з неохотою виконують завдання і не можуть зосередитись.

Діти з низьким рівнем інтелекту і творчих здібностей, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в “середняках” і задоволені своїм становищем, вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, комунікабельністю, пасивністю в навчанні.

М. Воллах і Н. Коган висловлюються проти жорстких лімітів часу, атмосфери змагальності і відхиляють такий критерій креативності, як точність. У цьому вони ближче до вихідної думки Гільфорда про розходження дивергентного і конвергентного мислення, ніж сам її автор. На думку М. Воллаха і Н. Когана, а також таких авторів, як П. Верної і Д. Харгрівс [38], для прояву творчості потрібна невимушена, вільна обстановка. Бажано, щоб дослідження і тестування творчих здібностей проводилося в звичайних життєвих ситуаціях, коли випробуваний може мати вільний доступ до додаткової інформації з предмету завдання.

Воллах і Коган у своїй роботі змінили систему проведення тестів креативності. По-перше, вони надавали випробуваним стільки часу, скільки їм було необхідно для розв’язання задачі або для формулювання відповіді на запитання. Тестування проводилося під час гри. При цьому змагання між учасниками зводилося до мінімуму, а експериментатор приймав будь-яку відповідь випробуваного. Якщо дотримуватися цих умов, то кореляція креативності і тестового інтелекту буде наближена до нуля.

Підхід Воллаха і Когана дозволив по-іншому глянути на проблему креативності.

Концепція С. Меднікапередбачає два різновиди мислення: конвергентне мислення – це мислення, при якому всі зусилля концентруються на пошуку єдиного правильного рішення; і дивергентне мислення – це “віялоподібний” пошук рішення за всіма можливими напрямками, з метою роздивитися якомога більше варіантів, які призводять до оригінальних рішень. Також в своєму тесті мовомислительної креативності (RAT) застосовуються наступні індекси:

- індекс продуктивності – відношення кількості відповідей до кількості завдань;

- індекс оригінальності ;

- індекс унікальності відповіді;

- індекс селективності.

Дещо інша концепція лежить в основі розробленого Медником тесту віддалених асоціацій.

Наведемо для пояснення декілька схем.

Процес дивергентного мислення уявно відбувається так: є проблема, і розумовий пошук відбувається ніби в різних напрямках семантичного простору, причому відштовхується від даної проблеми. Дивергентне мислення - це ніби периферичне мислення, мислення біля «проблеми».

Конвергентне мислення погоджує всі елементи семантичного простору, що ставляться до проблеми, воєдино, знаходить єдино вірну композицію цих елементів.

Медник вважає, що у творчому процесі присутні як конвергентна, так і дивергентна складові. На думку Медника, чим із більш віддалених областей узяті елементи проблеми, тим більш креативним є процес її рішення. Тим самим дивергенція замінюється актуалізацією віддалених зон значеннєвого простору. Але водночас синтез елементів може бути нетворчим і стереотипним, наприклад: з'єднання рис коня і людини актуалізує уява кентавра, а не уява людини з головою коня.

Творче рішення відхиляється від стереотипного: суть творчості, за Медником, не особливо операції, а в спроможності переборювати стереотипи на кінцевому етапі розумового синтезу, у широті поля асоціацій.