Азбука батьківського спілкування

Відомо, що основа психічного і фізичного здоров'я закладається у перші 1000 днів від народження. З цього часу розвиток дитячого мовлення має фіксовані етапи з власними закономірностями. На­приклад, у 1,5-2 місяці починається підготовка до оволодіння само­стійним мовленням. Перші звуки немовляти - найпростіші сполу­чення, схожі на спів, називаються гудінням. Спочатку-лише голосні звуки (а - аа, е - ее). З 2-3 місяців додаються приголосні (г - уу, ш -ии), а голосні вимовляються у різних комбінаціях (еи -й, а - ее). З 4 місяців дитина «схожа на маленького пастушка, що дмухає у дудоч­ку» : аль - ле - лий - лю - аи. Ці недовготривалі звуки є показником сприятливого самопочуття і емоційного тонусу.

Спілкуйтесь із немовлям розбірливо з позитивними емоціями: воно ще не розуміє слів, проте відчуває, як вони сказані. Це викли­катиме у нього усмішку, пожвавлення, сміх. Не обов'язково нази­вати навколишні предмети, але слід викликати до них інтерес: так закладаються основи майбутньої розумової активності, що конче корисно для повноцінного навчання малюка та формування його інтелекту.

Із 7—8 місяців починається етап сенсорного мовлення: дитина вчиться пов'язувати почуте слово з конкретним предметом (завдя­ки чому трохи розуміє дорослого). Наприклад, якщо спитати: «Де мама?» - то вона поверне до неї голівку, може показати ручкою, помітно пожвавлюється. Також розвивається активне мовлення: гудіння змінюється лепетом, вимовляються склади (ма - ма,- ма, ба - ба - ба).

У 8,5-9,5 місяців лепет стає багатшим на інтонації, з'явля­ються елементи звуків, які чуються навколо. Малюк по-різному вимовляє однакові склади, довільно змінюючи наголос та інтонації.

У 9—10 місяців дитина має виконувати найпростіші прохання (дати іграшку, робити ладки, помахати ручкою), розуміти окремі слова, що означають дії з предметами.

310 місяців з'являються перші слова: як правило, це імена близь­ких людей, навколишніх предметів. Започатковується етап мотор­ного мовлення, який дівчатка швидше освоюють. Воно ще нечітке, іноді називаються однаково зовсім різні об'єкти, хоча дитина їх роз­різняє. Причина - недосконалість мовленнєвого апарату.

До 10-11 місяців дитина повинна розуміти значення слів «тре­ба» і «не можна», а також імена членів сім'ї, назви частин тіла, іграшок, домашніх тварин, предметів повсякденного вжитку. Спіл­кування має бути насиченим: 1) називати все, що оточує дитину,

пропонувати виконати певні дії («Відкрий ротик», «Дай ручку»); 2)не «сюсюкати», не заміняти реальні слова на їх спрощені варіан-ти(«бібі» замість «машина», «ам-ам» замість «їсти»); 3)правиль-Іго вимовляти звуки, інакше уповільнений мовленнєвий розвиток стримуватиме формування інтелекту.

Приблизно до 1,5 років відомі їй іменники дитина вживає лише у називному відмінку, а дієслова та інші частини мови практично не використовує. Згодом з'являються перші спроби будувати прості фрази, що мають прикладний зміст: «Дай їсти», «Хочу гуляти», «Мама, дай». До 2 років починається перший період «чомучок», коли дитину цікавить передусім назва предмету, а не його функції чи якості.

Від 1,5 до 2 років в активному словниковому запасі є 30-40 слів. Основні зусилля малюка спрямовані на розуміння мовлення інших, сприймання цілих речень, тому активно називайте йому різні пред­мети, описуйте їх якості, з використанням різних частин мови. Вчіть виконувати складні прохання: «Принеси ляльку», «Дожени м'я­чик» та збільшуйте кількість слів, які розуміються і вимовляють­ся. Якщо до 2 років це до 40 слів, то до 2, 5 - до 300, причому вже різні частини мови. Навчіть розмовляти нехай невеликими, але граматично правильно побудованими реченнями.

На третьому році дитина має розуміти особливості мовлення дорослих. Вона промовляє багато слів, складні речення, сполучни­ки, прийменники, вигуки, що вказує на розвиток емоційної і інте­лектуальної сфер. Вимагайте правильної вимови, відмінювання слів у реченні, виразності мовлення, заохочуйте висловлювати власні думки (водночас мовлення дорослих також має бути граматично правильним). У цей час вона входить у другий період «чомучок», де її цікавлять не стільки назви предметів і явищ, скільки їх функції, будова. Отже, закладаються основи самостійного, критичного і не­стандартного мислення. У сіляко заохочуйте допитливість, насам­перед уважним ставленням до питань та доцільною повнотою від­повідей.

У 4-5 років-починається завершальна фаза розвитку мовлен­ня. Дитина має зацікавлено слухати казки, історії. Сюжети мо­жуть бути різні. Вчіть висловлювати власне ставлення до героїв, їх вчинків. Вимагайте правильно будувати речення. Залучайте до кни­жок — інакше важко очікувати у старшому віці любові до читання. Вміло підібрані книги повинні не лише розважати, а також вчити. Зразком цього можна вважати невеликі, але інформативні казки ВеніамінаРосіна. Наприклад, казка «Хтокращий?»: