Стратегії управління конфліктами

Виділяють п'ять основних стратегій поведінки в конфліктних ситуаціях:

1. Суперництво - учасник конфлікту намагається примусити прийняти свою точку зору, його не цікавлять думки та інтереси інших. Дана стратегія призводить до погіршення відносин між конфліктуючими сторонами, але може бути ефективною, якщо вона використовується в ситуації, що загрожує існуванню організації або перешкоджає досягненню цілей.

2. Уникання - людина прагне уникнути конфлікту. Така поведінка може бути доречною, якщо предмет розбіжностей не представляє великої цінності або якщо зараз немає умов для продуктивного вирішення конфлікту, а також тоді, коли конфлікт є нереалістичним.

3. Пристосування - людина повністю відмовляється від власних інтересів, готова принести їх в жертву іншому, піти йому назустріч. Така стратегія може бути доцільною, коли предмет розбіжностей має для людини меншу цінність, ніж взаємини з протилежною стороною. Однак якщо ця стратегія стане для керівника домінуючою, то він швидше за все не зможе ефективно керувати підлеглими.

4. Компроміс -одна сторона приймає точку зору іншої, але лише до певної міри. При цьому пошук прийнятного рішення здійснюється за рахунок взаємних поступок. Здатність до компромісу в управлінських ситуаціях високо цінується, оскільки зменшує недоброзичливість і дозволяє відносно швидко вирішити конфлікт. Однак компромісне рішення може згодом призвести до незадоволеності через свою неповноту і стати причиною нових конфліктів.

5. Співпраця - учасники визнають право один одного на власну думку і готові його зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Ця стратегія заснована на переконаності учасників у тому, що розбіжність в поглядах - це неминучий результат того, що у розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. При цьому установку на співпрацю зазвичай формулюють так: «Не ти проти мене, а ми разом проти проблеми».