Електронебезпека
ЛІТЕРАТУРА
ПЛАН
Безпека процесів праці
Лекція №5
1. Електронебезпека.
2. Пожежна безпека.
3. Системи, що працюють під тиском. Правила безпеки.
1. Гандзюк М. П. Основи охорони праці : підруч. для студ. вищих навч. закладів / М. П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський; за ред. М. П. Гандзюка. – К. : Каравела, 2004. – 408 с.
2. Державні санітарні правила та норми „Влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах” ДСанПіН 5.5.6.009-98 : постанова Головного держ. санітарного лікаря України від 30.12.1998 № 9.
3. Жидецький В. Ц. Основи охорони праці : підруч. / В. Ц. Жидецький. – Львів : Афіша, 2002. – 320 с.
4. Закон України „Про охорону праці” : відомості Верховної Ради України 1992, № 49.
5. Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / укладачі : В. С. Ковальський, Л. П. Ляшко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 1200 с.
6. Кодекс законів про працю України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 квіт. 2007 р. : (відповідає офіц. текстові). – К. : Паливода А. В., 2007. – 104 с. – (Кодекси України).
7. Охорона праці в школі / упоряд. Н. Мурашко. – 2-ге вид., стереотипне. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2005. – 128 с. – (Б-ка „Шк. світу”).
Електронебезпека – система організаційних і технічних заходів та засобів, що забезпечують захист людей від шкідливої і небезпечної дії електричного струму, електричної дуги, електричного поля і статичної електрики.
Електротравма – травма, спричинена дією на організм людини електричного струму і (або) електричної дуги.
Електротравматизм – явище, що характеризується сукупністю електротравм.
Електроустановка – машини, апарати, лінії електропередач і допоміжне обладнання (разом зі спорудами і приміщеннями, в яких вони розташовані), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електричної енергії та перетворення її в інші види енергії.
Виходячи з приведеного визначення, кожен окремо взятий електродвигун, комп’ютер, внутрішня електромережа в приміщенні, будь-який побутовий споживач електроенергії підпадає під поняття „електроустановка”.
Електроприміщення – приміщення, або відгороджені, наприклад, сітками частини приміщень, доступні тільки для кваліфікованого обслуговуючого персоналу, в яких розміщені електроустановки.
Відкриті або зовнішні електроустановки – електроустановки не захищені будівлею від атмосферного впливу.
Закриті або внутрішні електроустановки – установки, захищені будівлею від атмосферного впливу.
Електроустановки, захищені тільки навісами, сітковими огородженнями і т. ін., розглядаються як зовнішні.
Недотримання вимог електронебезпеки супроводжується електротравмами. Так, у 1998 р. загальна кількість електротравм зі смертельними наслідками (на виробництві і поза виробництвом) в Україні склала майже 1600, а в усьому світі, за даними міжнародних організацій зафіксовано біля 25000 смертельних електротравм. Таким чином, при чисельності населення України менше 1% від світової, кількість смертельних електротравм перевищує 6% від загальносвітової.
Приведене вище свідчить про наявність в Україні серйозної проблеми з електротравматизмом. За кожною електротравмою, і особливо тяжкою, стоять трагедія особи, сім’ї, суспільства, значні матеріальні втрати і втрати трудових ресурсів, несприятливі для суспільства морально-етичні та соціально-політичні наслідки.
Для електротравматизма характерні такі особливості:
- людина не в змозі дистанційно, без спеціальних приладів, визначити наявність напруги, а тому дія струму, зазвичай, є раптовою, і захисна реакція організму проявляється тільки після потрапляння під напругу;
- струм, що протікає через тіло людини, діє на тканини і органи не тільки в місцях контакту зі струповидними частинами і на шляху протікання, але й рефлекторно, як надзвичайно сильний подразник, впливає на весь організм, що може призводити до порушення функціонування життєво важливих систем організму – нервової, серцево-судинної систем, дихання, тощо;
- електротравми можливі без дотику людини до струмовідних частин – внаслідок утворення електричної дуги при пробої повітряного проміжку між струмовідними частинами, або між струмовідними частинами і людиною, чи землею;
- розслідуванню, обліку і аналізу, в основному, доступні тяжкі електротравми та електротравми зі смертельними наслідками, що негативно впливає на профілактику електротравм.
Протікання струму через тіло людини супроводжується термічним, електролітичним та біологічним ефектами.
Термічнадія струму полягає в нагріванні тканини, випаровуванні вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Тяжкість термічної дії струму залежить від величини струму, опору проходження струму та часу проходження. При короткочасній дії струму термічна складова може бути визначальною в характері і тяжкості ураження.
Електролітична дія струму проявляється в розкладі органічної речовини (її електролізі), в тому числі і крові, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Останнє, в свою чергу, призводить до порушення біохімічних процесів в тканинах і органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.
Біологічнадія струму проявляється у подразненні і збуренні живих тканин організму, в тому числі і на клітинному рівні що може призвести до серйозних порушень діяльності життєво важливих органів, у тому числі серця та легенів, навіть коли ці органи не лежать на шляху струму.
Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані.
До місцевих електротравм належать електричні опіки (найбільш розповсюджені електротравми), електричні знаки (знаки струму або електричні мітки), металізація шкіри (проникнення у верхні шари шкіри дрібних часток металу, який розплавився під дією електричної дуги), електрофтальмія (запалення зовнішніх оболонок очей, спричинене надмірною дією ультрафіолетового випромінювання електричної дуги) і механічні ушкодження, пов’язані з дією електричного струму чи електричної дуги (спричиняються непередбачуваним судомним скороченням м’язів в результаті подразнюючої дії струму).
На місцеві електротравми припадає біля 20% електротравм, загальні – 25% і змішані – 55%.
Загальні електричні травми або електричні удари – це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів. Результат негативної дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення окремих м’язів до повної зупинки дихання і кровообігу.
Загальні електричні травми або електричні удари – це порушення діяльності життєво важливих органів чи всього організму людини як наслідок збурення живих тканин організму електричним струмом, яке супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів. Результат негативної дії на організм цього явища може бути різний: від судомного скорочення окремих м’язів до повної зупинки дихання і кровообігу. При цьому зовнішні місцеві пошкодження можуть бути відсутні.
Залежно від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири групи:
І – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
II – судомні скорочення м’язів із втратою свідомості без порушень дихання і кровообігу;
III – втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності і дихання разом;
IV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Чинники, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом, діляться на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру і чинники виробничого середовища.
Основні чинники електричного характеру – це величина струму, що проходить крізь людину, напруга, під яку вона потрапляє, та опір її тіла, рід і частота струму.
Величина струму, що проходить через людину, безпосередньо і найбільше впливає на тяжкість ураження електричним струмом. За характером дії на організм виділяють:
- відчутний струм – викликає при проходженні через організм відчутні подразнення;
- невідпускаючий струм – викликає при проходженні через організм непереборні судомні скорочення м’язів руки, в якій затиснуто провідник;
- фібриляційний струм – викликає при проходженні через організм фібриляцію серця.
Величина напруги, під яку потрапляє людина, впливає на тяжкість ураження електричним струмом в тій мірі, що зі збільшенням прикладеної до тіла напруги зменшується опір тіла людини. Останнє призводить до збільшення струму в мережі замикання через тіло людини і, як наслідок, до збільшення тяжкості ураження.
Гранично допустима напруга на людині при нормальному (неаварійному) режимі роботи електроустановки не повинна перевищувати 2-3 В для змінного струму і 8 В для постійного.
Електричний опір тіла людини. Тіло людини являє собою складний комплекс тканин. Це шкіра, кістки, жирова тканина, сухожилля, хрящі, м’язова тканина, кров, лімфа, спинний і головний мозок і т. ін. Електричний опір цих тканин суттєво відрізняється, а питомий обємний опір (Ом.м) знаходиться в межах:
| шкіра суха | 3-103...2-104 |
| кістки | 104...2-106 |
| жирова тканина | 30...60 |
| м’язова тканина | 1,5...3 |
| кров | 1...2 |
| спинномозкова рідина | 0,5...0,6 |
Із наведених даних видно, що шкіра є основним фактором, що визначає опір тіла людини в цілому.
Враховуючи багатофункціональну залежність опору тіла людини від великої кількості чинників, при оцінці умов небезпеки ураження людини електричним струмом, опір тіла людини вважають стабільним, лінійним, активним і рівним 1000 Ом.
Частота і рід струму. Через наявність в опорі людини ємкісної складової, збільшення частоти прикладеної напруги супроводжується зменшенням повного опору тіла людини і, як наслідок, збільшенням струму через людину. Останнє дає підставу вважати, що тяжкість ураження електричним струмом має зростати зі збільшенням частоти. Але така закономірність спостерігається тільки в межах частот 0...50 Гц. Подальше збільшення частоти, незважаючи на зростання струму, що проходить через людину, не супроводжується зростанням небезпеки ураження. При частотах 450-500 кГц вірогідність загальних електротравм майже зникає, але зберігається небезпека опіків дугових за рахунок проходження струму через тіло людини. При цьому струмові опіки спостерігаються на шкірі і прилеглих до неї тканинах – за рахунок поверхневого ефекту змінного струму.
Як подразнюючий чинник постійний струм викликає подразнення в тканинах організму при замиканні і розмиканні струму, що проходить через людину. В проміжку часу між замиканням і розмиканням цієї мережі дія постійного струму зводиться, переважно, до теплової. Змінний струм викликає більш тривалі інтенсивні подразнення за рахунок пульсації напруги. З цієї точки зору, змінний струм є небезпечнішим. В дійсності, ця закономірність зберігається до величини напруги 400-600 В, а при більшій напрузі постійний струм більш небезпечний для людини.
Основними чинниками неелектричного характеру є шлях струму через людину, індивідуальні особливості і стан організму людини, час, раптовість і непередбачуваність дії струму.
Чинниками виробничого середовища, які впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом, є температура повітря в приміщенні, вологість повітря, запиленість повітря, наявність в повітрі хімічно-активних домішок тощо.
Приміщення за небезпекою електротравм поділяються на три категорії:
- без підвищеної небезпеки;
- з підвищеною небезпекою;
- особливо небезпечні.
Категорія приміщення визначається наявністю в приміщенні чинників підвищеної або особливої небезпеки електротравм.
До чинників підвищеної небезпеки належать:
- температура в приміщенні, що впродовж доби перевищує 35°С;
- відносна вологість більше 75%, але менше повного насичення (100%);
- струмопровідна підлога – металева, бетонна, цегляна, земляна тощо;
- струмопровідний пил;
- можливість одночасного доторкання людини до неструмовідних частин електроустановки і до металоконструкцій, що мають контакт із землею.
Як і при інших видах травм, при електротравмах виділяють технічні, організаційно-технічні, організаційні і організаційно-соціальні їх причини.
До технічних причин належать: недосконалість конструкції електроустановки і засобів захисту, допущені недоліки при виготовленні, монтажі і ремонті електроустановки. Крім перерахованих, технічними причинами електротравм можуть бути несправності електроустановок, що виникають в процесі їх експлуатації, несправність захисних засобів, невідповідність будови електроустановок і захисних засобів умовам їх застосування, використання електрозахисних засобів із простроченою датою чергових випробувань.
До організаційно-технічних причин належать: невиконання вимог чинних нормативів щодо контролю параметрів та опосвідчення технічного стану електроустановок; помилки в знятті напруги з електроустановок при виконанні в них робіт без перевірки відсутності напруги на електроустановці, на якій працюють люди; відсутність огороджень або невідповідність конструкції і розміщення вимогам чинних нормативів та відсутність необхідних плакатів і попереджувальних та заборонних написів; помилки в накладанні і знятті переносних заземлень, або їх відсутність.
До основних організаційних причин електротравм належать:
- відсутність (непризначення наказом) на підприємстві особи, відповідальної за електрогосподарство або невідповідність кваліфікації цієї особи чинним вимогам;
- недостатня укомплектованість електротехнічної служби працівниками відповідної кваліфікації;
- відсутність на підприємстві посадових інструкцій для електротехнічного персоналу та інструкцій із безпечного обслуговування та експлуатації електроустановок;
- недостатня підготовленість персоналу з питань електробезпеки, несвоєчасна перевірка знань, невідповідність групи з електробезпеки персоналу характеру робіт, що виконуються;
- недотримання вимог щодо безпечного виконання робіт в електроустановках за нарядами-допусками, розпорядженнями та в порядку поточної експлуатації;
- неефективний нагляд, відомчий і громадський контроль за дориманням вимог безпеки при виконанні робіт в електроустановках та їх експлуатації.
До основних організаційно-соціальних причин електротравм належать: змушене виконання не за спеціальністю електронебезпечних робіт; негативне ставлення до виконуваної роботи, обумовлене соціальними чинниками; залучення працівників до понадурочних робіт; порушення виробничої дисципліни; залучення до роботи осіб віком до 18 років.
Як безпосередні причини потрапляння людей під напругу виділяються:
- дотик до неізольованих струмовідних частин електроустановок, які знаходяться під напругою, або до ізольованих при фактично пошкодженій ізоляції – 55%;
- дотик до неструмовідних частин електроустановок або до електрично зв’язаних з ними металоконструкцій, які опинилися під напругою в результаті пошкодження ізоляції – 23%;
- дія напруги кроку – 2,5%;
- ураження через електричну дугу – 1,2%;
- інші причини – менше 20%.
Виділяють три системи засобів і заходів забезпечення електробезпеки:
- система технічних засобів і заходів;
- система електрозахисних засобів;
- система організаційно-технічних заходів і засобів.
Технічні засоби і заходи з електробезпеки реалізуються в конструкції електроустановок при їх розробці, виготовленні і монтажі відповідно до чинних нормативів.
Система електрозахисних засобів. Електрозахисні засоби – це технічні вироби, що не є конструктивними елементами електроустановок і використовуються при виконанні робіт в електроустановках з метою запобігання електротравм.
Система організаційно-технічних заходів і засобів.Основні організаційно-технічні заходи і засоби щодо попередження електротравм регламентуються ДНАОП 0.00-1.21-98 Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів, за якими відповідальність за організацію безпечної експлуатації електроустановок покладається на власника.
Згідно з чинними вимогами, власник повинен:
- призначити відповідального за справний стан і безпечну експлуатацію електроустановок (далі – відповідальний за електрогосподарство);
- створити і укомплектувати відповідно до потреб електротехнічну службу;
- розробити і затвердити посадові інструкції працівників електротехнічної служби та інструкції з безпечного виконання робіт в електроустановках з урахуванням їх особливостей;
- створити на підприємстві такі умови, щоб працівники, на яких покладено обов’язки з обслуговування електроустановок, відповідно до чинних вимог, своєчасно здійснювали їх огляд, профілактичні, протиаварійні та приймально-здавальні випробування;
- забезпечити своєчасне навчання і перевірку знань працівниківз питань електробезпеки.
На малих підприємствах, за неможливості чи недоцільності створення електротехнічної служби, власник, на договірних засадах, доручає електротехнічним службам споріднених підприємств або фізичним особам, які мають відповідну підготовку, забезпечення справного стану і безпечної експлуатації електроустановок.
Фахівці служби охорони праці зобов’язані контролювати безпечну експлуатацію електроустановок і повинні мати групу IV з електробезпеки з правом інспектування.
Працівники, що обслуговують електроустановки, повинні мати відповідну професійну підготовку, групу з електробезпеки, підтверджену посвідченням встановленої форми (І-У), не мати медичних протипоказань і вікових обмежень щодо можливості виконання роботи в електроустановках.
Під час виконання службових обов’язків працівник повинен
мати з собою посвідчення. За відсутності посвідчення або за прострочених термінів чергової перевірки знань працівник до роботи не допускається. Чергові перевірки знань працівників, що обслуговують електроустановки, проводяться кожні 12 місяців.