СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ПОТРЕБ. ЕКОНОМІЧНІ ІНТЕРЕСИ: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА, ВЗАЄМОДІЯ.

Потреби – це активні умови існування людини. Розвиваючись, людина створює свої потреби і здібності, продукти і послуги, відносини і суспільні інститути.

Потреби

1. відображають відносини між людьми, умови їх життєдіяльності;

2. мають об’єктивно-суб’єктивний характер.

Об’єктивна зумовленість кожного нового явища оцінюється мірою потреб суспільства, а зміна способів життєдіяльності є необхідним наслідком їх задоволення.

Прогрес суспільства прямо залежить від того, наскільки своєчасно усвідомлюються і враховуються в меті діяльності нові потреби.

Зміст потреб у кожній країні залежить від сукупності суспіль­них умов розвитку цього конкретно історичного суспільства: рівня розвитку продуктивних сил, пануючих відносин власності, націо­нальних, історичних особливостей розвитку виробництва, взаємо­зв’язків з іншими країнами тощо.

У структурі потреб суспільства відображається кілька типів об’єктивних відносин, що пов’язують людей з умовами життєдіяльності, – це ставлення до природи, до існуючих засобів життя, до себе та інших людей, а також ставлення до праці та вільної діяльності.

Сукупність суспільних потреб можна розглядати під різним кутом зору. Наприклад, суспільні потреби поділяються:

­ на економічні та неекономічні;

­ виробничі та невиробничі;

­ їх можна розподілити з урахуванням суб’єкта споживання окремої людини, сім’ї, колек­тиву підприємства, працівників певної галузі виробництва, жителів певних населених пунктів, суспільства в цілому або окремого класу.

Розрізняють економічні та соціальні потреби.

Економічні потреби – внутрішні мотиви функціонування та розвитку суспільного виробництва, за допомогою яких забезпечуються взаємозв’язок виробництва та споживання в межах історично визначеної сукупності соціально-економічних відносин.

У механізмі відтворення економічні та соціальні потреби взаємопов’язані і рівнозначні:

економічні потреби відбивають ставлення до праці і проявляються як необхідність економії робочого часу;

соціальні – стосуються проблем особистості (необхідність самореалізації, духовного та фізичного вдосконалення, творчої діяльності тощо). Рівнозначність соціальних та економічних потреб полягає в тому, що добробут, освіта, охорона здоров’я, виховання дітей, соціальне страхування, задоволення від роботи постійно реалізується в економії праці.

Суспільство повинне задовольняти як соціальні, так і економічні потреби, але результуючим показником є ступінь задоволення соціальних.

В економічній літературі потреби класифікують по-різному. Так, у системі економічних потреб виділяють:

­ виробничі,

­ суспільні,

­ особисті, останні поділяються на

o фізіологічні,

o інтелектуальні,

o соціальні.

Потребами першого рівня є фізичні потреби, що передбачають реалізацію об’єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім взаємозв’язком з біологічними функціями організму людини. В той же час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб споживання) має соціальний характер, отже відображається в формуванні соціальних потреб.

За ступенем реалізації розрізняють:

­ абсолютні,

­ дійсні,

­ платоспроможні потреби.

Абсолютні потреби формуються відповідно до загального світового рівня розвитку виробництва і відображають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини.

Дійсні потреби – це ті, що можуть бути досягнуті (реалізовані) при певному рівні розвитку виробництва.

Споживати, задовольняючи таким чином потреби, можна лише те, що вже виготовили, і лише те, що суспільство може оплатити. Таким чином, платоспроможні потреби визначаються співвідношенням цін на предмети споживання і грошових доходів населення. Залежно від цих двох чинників структура платоспроможного попиту може відповідати дійсним потребам або не відповідати їм. Тим самим суперечність між потребами та виробництвом набуває форми незбалансового попиту і пропозиції на товари та послуги.

Розробці моделей потреб надають великого значення в західній науці. Результати цих розробок використовуються насамперед у галузі маркетингу, реклами.

Ієрархія потреб за ступенем значення (за А. Маслоу):

1. фізіологічні потреби,

2. потреби самозбереження,

3. соціальні потреби,

4. потреби в повазі,

5. потреби в самоутвердженні.

Рис. Ієрархія потреб за Маслоу

­ Фізіологічні потреби (потреби найнижчого рівня) є необхідними для виживання. Вони включають потребу в їжі, воді, захисті, відпочинку, сексуальні потреби.

­ Потреби в безпеці включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього світу і впевненість у тому, що фізіологічні потреби будуть задовольнятися в майбутньому (покупка страхового полісу або пошук надійної роботи з гарними видами на пенсію).

­ Соціальні потреби (потреби в приналежності, дружбі, любові) включають почуття приналежності до чого-небудь або кого-небудь, підтримки.

­ Потреби в повазі включають потреби в особистих досягненнях, компетентності, повазі з боку оточуючих, визнанні.

­ Потреби в самовираженні, самореалізації — потреби в реалізації своїх потенційних можливостей і зростанні як особистості.

Людина намагається задовольнити насамперед найважливіші потреби. Як тільки їй вдається задовольнити якусь важливу потребу, остання перестає бути рушійною силою. Одночасно у людини з’являються наступні за важливістю потреби.

Соціальні та економічні потреби стимулюють розвиток відповідних видів діяльності, які забезпечують зростання як економічної, так і соціальної сфер. Їм відповідають два критерії, дві міри суспільного прогресу і два найбільш загальних економічних законів розвитку – закон зростання потреб і закон економії праці.

Закон зростання потреб відображає кількісну і якісну спрямованість розвитку суспільних потреб: з розвитком суспільства потреби збільшуються і видозмінюються, зникають одні і виникають інші, нові.

В наслідок цього коло потреб розширюється, їх структура якісно змінюється, при цьому частка інтелектуальних і соціальних потреб зростає, а фізичні потреби все більше «облагороджуються». В появі нових потреб та визначенні способу їх задоволення все більшу роль відіграють соціально-культурні моменти.

У структурі потреб відбуваються такі принципові зміни:

­ перехід від домінування економічних суспільних потреб до домінування соціальних;

­ від задоволення елементарних потреб – до задоволення потреб на основі індивідуального виробництва;

­ від речової структури споживання – до переважання в ній послуг, у т. ч. послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості.

Таким чином, вихідним пунктом розвитку виробництва є нові, ще не задоволені потреби, які постійно виникають у всіх сферах життя суспільства.

Наукове обґрунтування економічних потреб має велике практичне значення, оскільки дає можливість виробити соціальні нормативи, тобто науково обґрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки та освіти різних соціальних груп населення. Особливо важливе значення для регулювання розвитку національної сфери має обґрунтування оптимального споживчого бюджету – кількісного вираження життєвих засобів, розрахованих за нормами: нормативами раціонального споживання.

Суспільству дуже важливо знати тенденції та перспективи розвитку потреб – індивідуальних, сімейних, колективних, су­спільних, а також структурні зміни. Це не тільки впливатиме на напрямки розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб’єктом формування потреб, а не лише пасивним вироб­ником.

Структура економіки України на сучасному етапі орієнтована на низькі потреби споживання. Нерозвинуті потреби є результатом і причиною гальмування суспільного розвитку.

У сфері економічних відносин потреби проявляються як інтереси.

Інтереси – це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб’єктів господарювання.

Потреби не тотожні економічним інтересам. Сутність економічних інтересів полягає в реально спрямованому задоволенні економічних потреб у засобах виробництва, трудових ресурсах, предметах особистого споживання тощо. Економічні інтереси є визначальною об’єктивною мотивацією діяльності людей виходячи з їх місця у суспільному виробництві. Вони знаходять свій вираз у поставлених цілях та діях щодо їх досягнення. Потреби і засоби їх задоволення відображають причину та форму прояву економічних інтересів, які в свою чергу, не тотожні задоволенню потреб. Отже, економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень та динаміку задоволення потреб.

Суб’єкти економічних відносин – це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну з сторін, яких завжди дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач), слід розглядати як окремий суб’єкт, якому притаманний свій інтерес, і він, вступаючи у економічні відносини з іншим суб’єктом, намагається його реалі­зувати такою самою мірою, як і той, з яким вступають у відносини.

Суб’єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соці­альні спільності (підприємство, товариство, асоціація, кооператив), а також держава в цілому, адже цілком очевидно, що економічні зв’язки підтримують не тільки фізичні, а й юридичні особи (фірма з фірмою або фірма з індивідуумом). В економічні відносини з при­воду різного роду форм виробничого, наукового, технічного спів­робітництва, торгівлі вступають також країни, що є таким суб’єктом господарювання, як держава.

Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу.

Економічні інтереси можна класифікувати за різними критеріями:

за ознакою суб’єктивності розрізняють:

­ особистий,

­ колективний,

­ суспільний;

за ознакою важливості:

­ головні,

­ другорядні;

за часовою ознакою:

­ поточні,

­ перспективні;

за об’єктом інтересів:

­ майнові,

­ фінансові,

­ інтелектуальні,

­ інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці та життя;

за ступенем усвідомлення:

­ дійсні,

­ помилкові.

Визначення сутності інтересів, розмежування та поєднання їх має практичне значення, оскільки економічні відносини проявляються насамперед як інтереси. У ринковій економіці приватний інтерес домінує над суспільним, але ринковий механізм забезпечує поєднання цих інтересів. Поєднання інтересів спрямовується об’єктивно економічними законами: кожний індивід одночасно сприяє досягненню найбільшого блага для всіх.

Засіб реалізації індивідуальних інтересів робітника – зростання індивідуального доходу (заробітної платні). Інтерес власника(підприємця) полягає в збільшенні власності (капіталу) та отриманні від неї гарантованого прибутку. Засобом реалізації колективних інтересів є максимізація прибутку та фонду заробітної плати. Засіб реалізації суспільного інтересу – максимізація національного доходу та мінімізація фонду відшкодування створюваного суспільного продукту.

Система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Інтереси конкретних індивідів, підприємств і держави не завжди збігається.

Проблема поєднання потреб – виражається у формуванні певних пропорцій у розподілі доходів.

Суперечність інтересів має як суб’єктивну так і об’єктивну основу. Перша пов’язана з проявами суб’єктивізму і волюнтаризму. Друга заснована на відмінностях в економічному становищі різних суб’єктів.

У реальному житті поєднання інтересів відбувається через реалізацію кожного з них в процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації.

Механізм суперечливої взаємодії інтересів можна простежити на прикладі його прояву у сфері виробництва і ринку.

В сфері виробництва підприємці та робітники є протилежними сторонами економічних відносин, але вони мають спільні інтереси щодо ринку, виступаючи як виробники або споживачі. Взаємозалежність цих груп об’єктивно зумовлює їх співробітництво.

В країнах з розвинутою ринковою економікою високий рівень економічної ефективності та добробуту зумовлений насамперед цілеспрямованою мотивацією особистості в поєднанні з її політичною, юридичною та економічною свободами.

В умовах трансформаційних перетворень в Україні слід зробити акцент на особистих інтересах, які сприяють економічному зростанню[1]. В умовах відродження української державності потрібно враховувати також національний інтерес.