Політика в умовах економічної кризи.
Розвиток ринкових відносин у розвинутих країнах супроводжується жорстким регулюванням та надійним контролем над процесами грошового обігу. Для цього держави за допомогою законів та відповідних органів ретельно контролюють банківсько-кредитну, фінансову та податкову систему доходу і видатки федерального бюджету, а також зміни платіжного балансу.
В умовах економічної кризи професійні аналітики виступають експертами в пошуках оптимальних рішень, розроблені таких політичних курсів, за яких можливе досягнення оптимальних результатів, від яких отримують вигоду всі, або основні групи суспільства, не завдаючи шкоди іншим. З точки зори демократично організованого суспільства найкращим є механізм, коли використовуються знання, досвід.
На цій стадії особливо важлива роль належить пошуку механізмів координації позицій виконуючої і законодавчої гілок влади.
Не менш важливою є законотворча діяльність представницького органу, формування правового поля реалізації державної політики. Такий процес діалогу і узгоджень сприяє реалізації оптимальних політичних курсів.
Особливу роль у механізмі вироблення політики відіграє ідеологія.
Процес вироблення політичних курсів вимагає збалансованого поєднання трьох складників:
o проведення теоретичного аналізу проблеми з обговоренням можливих варіантів їх вирішення;
o використання ідеологічних концепцій, що вказують на сферу пошуків можливих рішень, обмежують кількість альтернатив;
o застосування випробуваних процедур прийняття політичних рішень (делегування повноважень, голосування, одноосібне прийняття рішення тощо).
На прикладі України, формуванні Україною власного національного економічного курсу можна з’ясувати, що економіка України, як і будь-якої держави, є унікальною.
Проте не можна нехтувати нагромадженим досвідом, об’єктивними закономірностями розвитку економіки та можливостями вибору найефективніших механізмів державного впливу на її функціонування. Як світовий, так і наш вітчизняний досвід показує, що в сучасних умовах державне регулювання економіки можливе за допомогою економічних регуляторів, а не директив. Його слід здійснювати через податки, тарифи, інвестиції, митну політику, розробку і фінансову підтримку цільових програм, надання субсидій через законодавче забезпечення цих механізмів.
Основні напрями економічної діяльності в умовах економічної кризи:
o розробка економічної політики;
o управління підприємствами і організаціями державного сектора;
o створення правових засад ринкових відносин на основі формування потужного приватного сектора економіки; забезпечення рівноправності всіх форм власності і суб’єктів господарювання, подолання монополізму; прийняття стабільного законодавства в галузі податкової, інвестиційної, цінової політики тощо;
o регулювання зовнішньоекономічних відносин;
o зволікання.
З проведенням реформ в Україні різко погіршило економічне становище.
Різко впав індекс реального обсягу промислової продукції; скоротився національний доход. Валовий внутрішній продукт скоротився порівняно з 1990 р. на 80%. У 1999 р. з розрахунку на душу населення він становив 550 дол. Зовнішній борг України на кінець 1999 р. сягнув 12,6 млрд. дол. Величезною є внутрішня заборгованість держави. Усе це викликає об’єктивну необхідність істотного прискорення ринкової трансформації економіки України. Україна буде, насамперед, орієнтуватися на свої внутрішні можливості, раціональне використання природних ресурсів, виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу.
Мета реформи – дати простір усьому життєздатному, конструктивному, динамічному, що несе прогрес і оновлення веде до підвищення життєвого рівня людей, створює економічну базу для здійснення високоефективної політики.
Нажаль, досі реформи здійснювались недостатньо послідовно, що найбільш виразно проявилося в тривалому збереженні потужного тіньового сектора економіки, який випускає до 50 відсотків продукції і недодає до бюджету дуже великих коштів. Тому рівень життя населення фактично не підвищився.
В такій ситуації «нова» влада намагається узаконити свій режим, противники змін намагаються цьому перешкодити, радикали незадоволені надто повільними й нерівними нововведеннями, наполягають на жорсткіших режимах реформування. Відбувається розчарування в «героях перемоги», а майбутнє лякає.