Закони
За терміном дії (коротко-, середньо-, довгострокова).
Залежно від масштабності та тривалостіцілей:
Стратегічна зорієнтована на вибір найбільш значущих цілей розвитку, визначення найважл. напрямів, методів і засобів їх досягнення й розрахована на відносно довготривалий період.
Тактична (поточна) п олітика — це політ. діяльність у кожній конкр. ситуації, спрямована на реалізацію поставлених стратег. цілей.
Вона підпорядковується стратег. політиці й передбачає гнучкість, оперативність у застосуванні методів і засобів.
За пріоритетом (за метою):політика нейтралітету, національного примирення, "відкритих дверей", " великого стрибка", компромісів.
Американці Д. Мангейм і Р. Річ виокремлюють пари (політики-антиподи):
Прогресивна — реакційна (/«маккартизм» в США).
Випереджаюча – реагуюча (випереджає сусп. свідомість (Ф. Рузвельт у 1930-ті роки, Петро І)
/ відстає від сусп. потреби і лише реагує, «навздогін» за стихійним розвитком,«хвостизм» (перебудова М. Горбачова)
Радикальна – консервативна (докорінні зміни / збереження статус-кво (лат. status-quo - «існуюче становище»)
Революційна – ліберальна (злам усієї системи сусп. відносин / проведення поверхових реформ, «косметичний ремонт» (реформи Олександра II в Рос. імперії)
Структура:(форма, зміст, процес)
1. Політ. організація - це сукупність інститутів (держава, її органи, парт. та гром.-політ. інститути, групи тиску) та п.-правових норм що впорядковують
п. та ін. відносини у суспільстві. Елементи: сукупність органів законод., вик. й суд. гілок влади; парт. та гром.-п. інститути; групи тиску; гром. орг-ії та рухи
2. Політ. свідомість -це сукупність уявлень, емоцій, почуттів, поглядів, оцінок і установок, які відображають ставлення людей до здійснюваної, а також
до бажаної політики (ідеології, програми, міфи та інші ідеальні образи і цілі, якими керуються суб'єкти). суб'єктивний бік політики.
На рівні раціон. усвідомлення виступає як ідеологія, а на рівні емоцій, переживань і почуттів - як п. психологія.
3. Політ. відносини- різновид сусп. відносин, спрямованих на завоювання, утримання й використання держ. влади (взаємодії сусп. груп між собою та з інститутами влади, між громадянами і владою, державою та громад. суспільством).
4. Політ. діяльність - різновид соц. активності суб'єктів, дії яких відбивають реалізацію ними своїх п. статусів та інтересів.
(закономірності) п. життя: не властиві такі ж стійкість і необхідність, як законам природи.
Закони структури виявляють сталість, визначеність зв'язків певної п. структури (держави, партії).
«Залізний закон олігархічних тенденцій» Р. Міхельса. Закон розподілу влади Ш.-Л. Монтеск'є
У законі розподілу влади виражено зв'язок між інститутами трьох гілок влади і розмежування компетенції, що надає нової якості їх взаємодії.
Закони функціонування торкаються сталості й визначеності зв'язків у процесі політ. діяльності в певному часовому вимірі.
Наприклад, відчуженість п. участі мас у тот. режимі. Закон взаємодії виб. і парт. систем М. Дюверже. Закон концентрації політ. держ. влади
Закон «циркуляції є літ» В. Парето
Закони розвитку характеризують сталість і визначеність зв'язків при переході від однієї п. системи до іншої. Дія законів розвитку приводить до докорінних змін усіх п. структур і до виникнення якісно нової системи п. відносин, наприклад, закон зміни п. режимів.
Закон «соціального ілюзіонізму» П. Сорокіна (невідповідності ідеалів революцій і соц. рухів їх соц. наслідкам (результатам)
Закон розвитку масових настроїв («охлократизація» суспільства)
Закон Платона-Арістотеля про занепад і загибель держави (кожна форма держави гине через внутр. суперечності, властиві її власному принципу, і зловживання цим принципом)
Закон деградації п. системи П. Сорокіна (перетворення п. системи на метасистему (систему, що функціонує «на себе») авторит. чи тот. типу