Послідовність дій під час виконання процедур

Во время рвоты важно своевременно оказать помощь больному, так как рвотные массы, особенно при бес­сознательном состоянии пациента, могут попасть в дыха­тельные пути, вызывая тяжелую инспираторную одышку, а затем и аспирационную пневмонию.

При наличии рвоты уточняют время ее возникновения (утром, сразу после приема пиши, спустя несколько часов после еды), объем рвотных масс, их запах, цвет, консистенцию, реакцию, характер остатков пищи, нали­чие патологических примесей, в частности желчи, сгуст­ков крови и т.д.

ДОПОМОГА ХВОРОМУ В РАЗІ БЛЮВАННЯ

Оснащення:

1. таз або відро;

2. клейонка, пелюшка, рушник, гумові рукавички;

3. вода питна або 2% розчин натрію гідрокарбонату;

4. ниркоподібний лоток;

5. суха скляна банка або емальований посуд з кришкою;

6. марлеві серветки;

7. затискувач;

8. електровідсмоктувач;

9. носовий катетер;

10. коагулянти:

11. 10% розчин кальцію хлориду — 10 мл або 1% — 100 мл; 5% розчин амінокапронової кислоти — 100 мл; 5% розчин аскор­бінової кислоти — 10 мл; 1% розчин вікасолу — 1—2 мл;

12. стерильна система для внутрішньовенного краплинного введення розчинів;

13. стерильний шприц ємкістю 2 мл, голка;

14. 70% розчин етилового спирту;

15. бікс зі стерильними ватними кульками;

16. пузир з льодом.

Ознаки блювання залишками їжі: найчастіше блювотні ма­си відповідають характеру вжитої напередодні їжі, частки якої перебувають у різній стадії перетравлювання й мають кислий запах.

При тривалій затримці їжі в шлунку вміст його розкладається і з'являється гнилісний запах.

У разі блювання натще маси забарвлюються жовчю внаслідок попадання її з дванадцятипалої кишки.

Тактика медичної сестри в разі виникнення блювання у хворо­го. Медична сестра повинна пам'ятати, що блювання — це симп­том не лише захворювання шлунка, а й багатьох інших хвороб. Про виникнення блювання у хворого потрібно негайно повідоми­ти лікаря, особливу увагу звернути на час виникнення блювання та характер блювотних мас.

Допомога хворому, який перебуває у свідомому стані, у разі блювання залишками їжі

1. Надягніть чисті гумові рукавички. Посадіть хворого, якщо дозволяє його самопочуття.

2. Забезпечте посудом для збирання блювотних мас.

3. За наявності у хворого зубних знімних протезів вийміть їх.

4. Накрийте груди та коліна хворого фартухом.

5. Підтримуйте голову хворого.

6. Після блювання дайте хворому прополоскати рот водою і витріть його обличчя рушником.

7. Заспокойте, підбадьорте хворого.

8. Подолайте почуття гидливості.

Якщо тяжкість стану не дозволяє хворому сидіти, то:

1. Покладіть хворого на бік, голову його трохи звісьте з ліжка.

2. Під голову підкладіть клейонку, пелюшку.

3. Після блювання дайте воду для прополіскування ротової порожнини.

4. Для припинення блювання можна дати хворому м'ятні крап­лі, холодну підкислену лимонною кислотою воду, 0,5% розчин но­вокаїну.

Допомога хворому, котрий перебуває в непритомному стані, у разі блювання залишками їжі

1. Хворого поверніть на бік. Якщо неможливо змінити поло­ження хворого, поверніть його голову на бік.

2. Під голову покладіть клейонку та пелюшку.

3. Під кутик рота підставте лоток.

4. Після кожного акту блювання здійсніть туалет ротової по­рожнини за допомогою тупфера та затискувача.

Криваве блювання (гематемезис). Причина: кровоточива виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, рак шлунка і стравоходу, цироз печінки, варикозне розширення вен стравоходу, отруєння їдкими лугами, при приеме некоторых лекарствен­ных препаратов, например ацетилсалициловой кислоты..

Ознаки кривавого блювання.

В тех случаях, когда источник кровотечения находится в пищеводе, либо у больного имеется низкая кислот­ность желудочного сока, либо объем кровопотери очень значительный, рвотные массы могут содержать неизменен­ную алую кровь. Домішки свіжої крові забарвлю­ють блювотні маси в рожевий колір. Чаще, однако, при желудочном крово­течении (у разі затримки крові в шлунку) рвотные массы представлены коричневатыми сгустками типа «кофейной гущи», состоящими из соляно­кислого гематина, образовавшегося в желудке при дей­ствии на кровь соляной кислоты.

Крім блювотних мас, через добу від початку кровотечі виділяється дьогтеподібний кал (мелена).

Черный цвет каловых масс при мелене обусловли­вается в основном примесью сульфидов, которые обра­зуются в кишечнике из крови под действием различных ферментов и бактерий. Неизмененная алая кровь в кале указывает не на желудочное кровотечение, а на кишечное.

Загальні симптоми шлунково-кишкової кровотечі. У разі шлун­ково-кишкової кровотечі розвивається запаморочення, блідість шкірних покривів, охолодження кінцівок, порушення зору, часто непритомний стан, падение артериального давления. Пульс слабкого наповнення, прискорений. Важно, что ука­занные симптомы могут стать ведущими в клинической картине желудочно-кишечного кровотечения, тогда как прямые его признаки (кровавая рвота и мелена) появят­ся лишь несколько часов спустя.

Запам'ятайте! При перших ознаках шлунково-кишкової кро­вотечі нічого не давайте хворому всередину.

Невідкладна допомога хворому в разі кривавого блювання

1. Покладіть хворого і підніміть ножний кінець ліжка. Забез­печте хворому повний фізичний і психічний спокій.

2. Викличте лікаря.

3. Визначте артеріальний тиск і основні параметри пульсу.

4. Покладіть на надчеревну ділянку пузир із льодом.

5. Підготуйте потрібні коагулянти та систему для внутрішньо­венного краплинного введення інфузійних розчинів.

Найбільш тяжким ускладненням блювання є аспірація шлун­кового вмісту, що може призвести до рефлекторної зупинки ди­хання, розвитку аспіраційної пневмонії.

Допомога хворому при аспірації блювотних мас. Негайно від­качайте блювотні маси з дихальних шляхів за допомогою електровідсмоктувача і носового катетера.

За відсутності електровідсмоктувача можна використати шприц Жане, шприц ємкістю 20 мл або гумовий балон.

Збирання блювотних мас і відправлення їх до лабораторії

1) Блювотні маси зберіть у сухий скляний або емальований посуд зі щільно закритою кришкою.

2) За необхідності відправте блювотні маси до лабораторії у ємкості з маркіруванням, в якому зазначте обстеження, відділення, прізвище та ініціали хворого, вік, діагноз, прізвище лікаря, дату.

Запам'ятайте! Усі процедури слід виконувати в чистих гумо­вих рукавичках, які після використання необхідно продезінфіку­вати.

Лечение больных, у которых имеется рвота, зависит от вызвавших ее заболеваний.

Если рвота центрального про­исхождения или "носит рефлекторный характер (инфаркт миокарда нужно принять меры к прекращению ее.

Если рвота связана с каким-либо отравлением (большими дозами лекарственных препаратов, принятых внутрь, не­доброкачественной пищей, алкоголем, грибами и т. д.), то проводят промывание же­лудка.

ПРОМИВАННЯ ШЛУНКА

Оснащення:

1) продезінфікований шлунковий зонд, зовнішній діаметр яко­го 10 мм;

2) гумова трубка завдовжки 70 см (для подовження зонда);

3) скляний перехід ник діаметром 8 мм;

4) шприц Жане або лійка ємкістю 0,5—1 л;

5) 8—10 л перевареної води, температура якої 28—32 °С, або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

6) 2% розчин натрію гідрокарбонату (у разі отруєння кисло­тами), 0,1% розчин лимонної кислоти (у разі отруєння лугами);

7) таз або відро для промивних вод;

8) роторозширювач, язикоутримувач, ларингоскоп (застосову­ють, якщо хворий перебуває в непритомному стані);

9) фартух з пластикату (для хворого, лікаря та медичної сестри);

10) гумові рукавички (для лікаря та медичної сестри);

11) мило туалетне;

12) рушник.

Показання

1. Отруєння лікарськими препаратами, недоброякісними хар­човими продуктами, грибами, алкоголем.

2) Затримання їжі в шлунку внаслідок стенозу пілоруса.

3) Атонія шлунка з явищами застою в ньому харчових мас.

4) Гострий гастрит.

5) Уремія.

Протипоказання

1) Стенокардія.

2) Цироз печінки.

3) Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки зі схильністю до шлунково-кишкових кровотеч.

4) Гіпертонічна хвороба (тяжка форма).

5) Інфаркт міокарда.

6) Порушення мозкового кровообігу.

7) Отруєння лугами і кислотами (через декілька годин).

Оснащення:

1) стілець, канапа або ліжко для хворого;

2) стерильний ниркоподібний лоток або кювет;

3) стерильний шлунковий зонд діаметром 10 мм; (его длина 100—120 см, на слепом конце — два боковых овальных отверстия, а на расстоянии 45, 55, 65 см от слепого конца — метки, которые служат ориентиром для определения длины введения зонда с целью промыва­ния желудка. Определение длины введения зонда: рост больного минус 100 см (например, при росте больного 155см вторая метка (55 см) должна находиться на уровне зубов) или измеряют расстояние от резцов до пупка;

4) стерильний шлунковий зонд діаметром 3—5 мм;

5) стерильна трубка-перехідник;

6) стерильна гумова трубка завдовжки 70—80 см для подов­ження зонда;

7) стерильна лійка ємкістю 0,5—1 л, шприц Жане;

8) 8—10 л перевареної води або блідо-рожевий розчин калію перманганату;

9) кухоль;

10) гумові рукавички — 2 пари, маски — 2 шт.;

11) гумові або поліетиленові фартухи — 2 шт.;

12) ємкість для промивної води;

13) ємкість для доставки промивної води в лабораторію, бланк-направлення;

14) клейонка, пелюшка або серветка;

15) мило.