Розрахунок цін на підставі їх сприйняття споживачами.

Методи розрахунку цін на підставі витрат.

Методи прямого ціноутворення та їх різновиди показані на рис. 4.3.

Найбільш з них поширеними є методи ціноутворення, що виходять із витрат фірми на виробництво та реалізацію продукції. Основна їх ідея полягає в тім, що ціну визначають, виходячи із повних питомих витрат і бажаного прибутку, який фірма хоче мати від реалізації виготовленої продукції.

Користуючись методом простих формул ціну (Ц) можна розрахувати так:

Ц=ЗК,

де З — витрати на виробництво та реалізацію продукції; К — коефіцієнт, величина якого залежить від величини необхідних податків та бажаної величини прибутку (К > 1)

Використання методу «середні витрати + прибуток» передбачає використання іншої формули:

У=З_П: ( 1- П/100),

де З_П - прямі витрати на виготовлення одиниці продукції; П – бажаний прибуток, %.

Метод беззбитковості – це оперування різними результативними значеннями прибутку за фактичних значень витрат та обсягів виробництва.

Значення точки беззбитковості (Q) можна визначити за формулою

де F— постійні витрати; Р — ціна; V— питомі змінні витрати.

Головним недоліком розрахунку цін на підставі витрат є те, що тут не враховується сприйняття споживачем установленого рівня цін. Відтак вигідна для підприємства ціна може бути «не затвердженою» покупцем. У зв'язку з цим у підприємницькій діяльності часто користуються методикою встановлення цін на підставі попиту, тобто виходячи із суб'єктивної оцінки покупцем цінності товару та цінової еластичності.

Рис. 4.3. Методи прямого ціноутворення і їх різновиди

Беручи за основу суб'єктивну оцінку покупцем цінності товару, ураховують іще такі три моменти:

— коли ціна є платою за задоволення якихось функціональних потреб, то її рівень установлюється відповідно до міри задоволення таких потреб як порівняти з аналогічними конкурентними пропозиціями, тобто завжди виграє той товар, в якого співвідношення між мірою задоволення функціональних потреб і ціною буде найбільшим;

— якщо головним джерелом задоволення потреб є не стільки сам товар, а саме його ціна, то вона має бути або досить високою (антикваріат, живопис, різні «престижні» товари), як символ якості чи унікальності, або достатньо низькою (товари повсякденного попиту, стандартизована продукція тощо);

—коли ціна не є головним для споживача товару, то її рівень можна встановлювати в досить широкому діапазоні.

За розрахунку цін на підставі еластичності попиту орієнтуються на взаємозв'язок між зміною рівня ціни й відповідними змінами обсягів продажу.