Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності

 

1. Загальні підстави припинення юридичних осіб через приєднання, злиття, роз’єднання.

2. Порядок ліквідації юридичних осіб.

3. Банкрутство як вид ліквідації юридичних осіб.

4. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

 

Припинення суб’єктів підприємницької діяльності є таким самим природним процесом, як і їх створення, обумовленим причинами як економічного, так і юридичного характеру. Процедура ліквідації регулюється багатьма нормативно-правовими актами, зокрема Цивільним та Господарським кодексами України, Законами України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, «Про господарські товариства» від 19.09.91 року № 1576-XII, «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII тощо.

Припиненням діяльності суб'єкта підприємницької діяльності є настання таких юридичних умов, за яких підприємницькі організації та фізичні особи - підприємці позбавляються можливості здійснювати підприємницьку діяльність та втрачають статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Державна реєстрація створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.

Припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності може відбуватися двома шляхами: шляхом реорганізації та шляхом його ліквідації.

1) Реорганізація - спосіб припинення діяльності суб'єкта господарювання, внаслідок якого відбувається перехід усіх його прав та обов'язків до новоствореного суб'єкта (правонаступника). Реорганізація є одночасно способом припинення діяльності діючого суб'єкта та способом утворення нового суб'єкта господарювання. Припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реалізації можливе внаслідок злиття, приєднання, поділу та перетворення. У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, утвореного внаслідок такого злиття.

 

 

 
 

 

 


У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів.

 
 

 


При поділі усі майнові права та обов'язки суб'єкта господарювання переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з новостворених суб'єктів.

 
 
Б


А

 
 

 


Перетворення - це зміна організаційно-правової форми юридичної особи. Наприклад, товариство з обмеженою відповідальністю може бути перетворене в публічне акціонерне товариство.

               
   
Товариство з додатковою відповідальністю
 
ТОВ
 
АТ
 
ПрАТ
 


, або

 

2) Ліквідацією суб'єкта підприємницької діяльності є остаточне припинення ним підприємницької діяльності без правонаступництва з виключенням із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що унеможливлює його існування в майбутньому.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання може відбуватись у добровільному порядку - з ініціативи (за рішенням) власника чи уповноваженого ним органу, інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, або в примусовому порядку - за рішенням суду.

За рішенням суду суб'єкт господарювання припиняє свою діяльність у випадках, визначених законодавством. Підстави для постановлення судового рішення про припинення діяльності, зокрема юридичної особи, визначені у ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Це визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного капіталу юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

До підстав для обов'язкової ліквідації відносяться випадки, коли:

- у повному товаристві в результаті вибуття його членів залишається єдиний учасник (у разі якщо за бажанням учасника повного товариства, що залишився, протягом шести місяців останнє не було перетворено в інше господарське товариство);

- з командитного товариства вибувають всі вкладники (у разі якщо командитне товариство не було перетворене в повне товариство) або в результаті вибуття членів залишається єдиний учасник;

- вартість чистих активів акціонерного товариства стає менше мінімального розміру статутного капіталу;

- кількість учасників ТОВ стала більше передбаченого законом розміру і протягом 1 року ТОВ не було перетворене в публічне акціонерне товариство;

- учасники ТОВ до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства не внесли (не повністю внесли) свої вклади.

 

2. Ліквідація юридичної особи здійснюється в декілька етапів:

Ø прийняття рішення про ліквідацію юридичної особи;

Ø створення ліквідаційної комісії;

Ø задоволення вимог кредиторів, складання та затвердження ліквідаційного балансу;

Ø здійснення заходів щодо внесення інформації про рішення з ліквідації юридичної особи до Єдиного державного реєстру, анулювання ліцензій, патентів, зняття з обліку в органах державної податкової служби України, Пенсійному фонді України та фондах соціального страхування;

Ø завершення ліквідації юридичної особи (проведення державної реєстрації припинення юридичної особи).

Ліквідація юридичної особи починається із прийняття рішення про ліквідацію. Однак для різних організаційно-правових форм юридичних осіб існує різний порядок прийняття такого рішення. Прийняття рішення про ліквідацію ТОВ/АТ, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ / загальних зборів акціонерів АТ.

Загальні збори товариства приймають рішення про:

– ліквідацію товариства;

– обрання складу ліквідаційної комісії та голови ліквідаційної комісії;

– затвердження порядку та строків ліквідації;

– порядок розподілу між учасниками майна, що залишається після задоволення вимог кредиторів;

– порядок затвердження ліквідаційного балансу;

– інші питання, необхідні для припинення товариства шляхом ліквідації.

Після прийняття рішення про ліквідацію учасники юридичної особи зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації («Бюлетені державної реєстрації»).

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Ліквідаційна комісія розміщує в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї (не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи). Ліквідаційна комісія забезпечує інвентаризацію та оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Відповідно до частини першої ст. 111 Цивільного кодексу ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, провадиться у порядку черговості, встановленої ст. 112 Цивільного кодексу, відповідно до проміжного ліквідаційного балансу починаючи від дня його затвердження, за винятком кредиторів четвертої черги, виплати яким провадяться після закінчення місяця від дня затвердження проміжного ліквідаційного балансу:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає акт ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, який підписується головою та всіма членами ліквідаційної комісії, а також затверджується рішенням засновників (учасників) або уповноваженого ними органу.

Потім здійснюється зняття з обліку в органах податкової служби, повертаються торгові патенти, анулюються ліцензії, передача документації до архівної установи.

Для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації голова ліквідаційної комісії, уповноважена ним особа або ліквідатор після закінчення процедури ліквідації, передбаченої законом, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстраторові такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у зв'язку з ліквідацією;

– довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

– довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових коштів до Пенсійного фонду України і фондів соціального страхування;

– довідку архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню;

– висновок аудитора про достовірність і повноту ліквідаційного балансу (у випадках, передбачених законом).

Державний реєстратор залишає без розгляду документи, які подані для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, якщо:

– документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

– документи не відповідають вимогам, які встановлені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців";

– документи подані не у повному обсязі;

– документи подані раніше строку, встановленого для заявлення кредиторами вимог до юридичної особи;

– в Єдиному державному реєстрі щодо юридичної особи, що припиняється, містяться відомості про те, що вона є учасником (власником) інших юридичних осіб та/або має не закриті відокремлені підрозділи;

– не скасовано реєстрацію всіх випусків акцій, якщо юридична особа, що припиняється, є акціонерним товариством;

– від органів державної податкової служби та/або Пенсійного фонду України надійшло повідомлення про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, і воно не відкликане;

– не зазначено та не підтверджено особистим підписом голови ліквідаційної комісії, ліквідатора або уповноваженої особи відомості, що ними вчинено всі передбачені законодавством дії стосовно порядку припинення юридичної особи, включаючи завершення розрахунків з кредиторами (у тому числі із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування).

Строк державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації не повинен перевищувати одного робочого дня з дати надходження документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи.

Державний реєстратор не пізніше наступного робочого дня з дати проведення державної реєстрації припинення юридичної особи повинен видати (надіслати поштовим відправленням) голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) або уповноваженій ним особі повідомлення про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, другий примірник якого залучається до реєстраційної справи такої юридичної особи.

З лютого 2011 р. Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» введено спрощену процедуру державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації та припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця на підставі винесеного судового рішення.

Державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про початок процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Потім державний реєстратор надсилає рекомендованим листом до органів статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, фондів соціального страхування та голові ліквідаційної комісії (ліквідатору) юридичної особи повідомлення про те, що з відповідної дати розпочинається процес проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації чи відповідно припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Зазначені органи повинні у місячний строк з дати надходження повідомлення від державного реєстратора надіслати йому відповідні довідки щодо наявності або відсутності заборгованості із відповідних внесків чи податків, а Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку про відсутність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи або повідомлення про наявність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи та неможливість проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи.

За умови отримання державним реєстратором відповідної інформації щодо відсутності заборгованості з відповідних податків, зборів (обов'язкових платежів), внесків він вносить до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за спрощеною процедурою шляхом її ліквідації або про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та про втрату чинності установчими документами і свідоцтвом про державну реєстрацію відповідної особи з дати внесення цього запису до Єдиного державного реєстру.

Спрощена процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації чи припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця буде зупинена у випадку отримання інформації від відповідних органів щодо наявності заборгованості із податків, зборів (обов'язкових платежів), внесків, про наявність нескасованих випусків цінних паперів юридичної особи або від заінтересованих органів, кредиторів особи, повідомлень про заперечення ними щодо здійснення спрощеної процедури державної реєстрації припинення такої особи. У випадку неможливості продовжувати спрощену процедуру реєстрації припинення державний реєстратор вносить до Єдиного державного реєстру запис про зупинення процесу проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення такої особи.

 

3. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів, є Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 р., який з 19 січня 2013 року буде викладено у новій редакції.

Суб’єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена господарським судом. Суб’єктами банкрутства не можуть бути:

– відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

– казенні підприємства.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор (кредитори).

Справа про банкрутство порушується господарським судом при наявності двох обставин:

1) якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати,

2) якщо вимоги не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вирішує його подальшу долю: приймає заяву, відмовляє в прийнятті заяви або повертає заяву без розгляду.

За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство.

З метою виявлення усіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

У випадках, передбачених законом, щодо неплатоспроможного боржника застосовуються такі процедури:

– розпорядження майном боржника;

– санація (відновлення платоспроможності) боржника;

– мирова угода;

– ліквідація банкрута.

Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядником майна є фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном (арбітражний керуючий). Процедура розпорядження майном боржника вводиться строком на 115 календарних днів і може бути продовжена господарським судом за вмотивованим клопотанням розпорядника майна, комітету кредиторів або боржника не більше ніж на два місяці.

Під санацієюрозуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і активів та/або зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника. Строк проведення процедури санації - шість місяців. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника можуть бути:

– реструктуризація підприємства;

– перепрофілювання виробництва;

– закриття нерентабельних виробництв;

– відстрочення та/або розстрочення платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

– ліквідація дебіторської заборгованості;

– реструктуризація активів боржника;

– продаж частини майна боржника;

– виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

– відчуження майна та погашення зобов'язань боржника шляхом заміщення активів;

– звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;

– одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується позачергово за рахунок продажу майна боржника;

– інші способи відновлення платоспроможності боржника.

Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та/або розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється шляхом укладення угоди між сторонами. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У процедурі розпорядження майном боржника мирову угоду може бути укладено лише після виявлення всіх кредиторів і затвердження господарським судом реєстру вимог кредиторів. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Така угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

Якщо санація не дала результатів або не проводилася, не була укладена мирова угода, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців. Під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів шляхом продажу його майна. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута.

У процесі ліквідації відбувається звернення стягнення на все майно боржника (включаючи об'єкти інтелектуальної власності), що належить йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються до комунальної власності. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор здійснює продаж майна банкрута через проведення аукціону та/або продаж безпосередньо юридичній, фізичній особі.

У випадку визнання громадянина-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно, на яке відповідно до цивільного процесуального законодавства не може бути звернене стягнення (перелік майна сформульований у Додатку до Закону України від 21.04.99 г. «Про виконавче провадження» № 606-XIV). Загальна вартість майна фізичної особи - підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси, не може перевищувати шести з половиною тисяч гривень.

Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів. При цьому всі вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості:

1) у першу чергу задовольняються:

– вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі, а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

– вимоги кредиторів за договорами страхування;

– витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі:

– витрати на оплату судового збору;

– витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

– витрати заявника на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство, введення процедури санації, визнання боржника банкрутом;

– витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

– вимоги щодо виплати основної грошової винагороди арбітражному керуючому;

– інші витрати;

2) у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів;

3) у третю чергу задовольняються:

– вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

– вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

5) у п'яту чергу задовольняються:

– вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

– вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 5 відсотків обсягу стягнутих на користь боржника активів (повернення грошових коштів, майна, майнових прав), які на дату порушення провадження у справі про банкрутство перебували у третіх осіб;

– вимоги щодо виплати додаткової грошової винагороди керуючому санацією або ліквідатору у частині 3 відсотків обсягу погашених вимог конкурсних кредиторів, які підлягають позачерговому задоволенню та віднесені до конкурсних;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Якщо після задоволення всіх вимог кредиторів у боржника залишилося майно, достатнє для ведення підприємницької діяльності, підприємство продовжує працювати, інакше - господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності. При цьому такий суб'єкт підприємницької діяльності вважатиметься ліквідованим не з моменту винесення відповідної ухвали, а з моменту виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців України.

Проведення процедури банкрутства можна представити у вигляді схеми, поданої на рис. 2.

 

Рис. 2 Загальна процедура банкрутства підприємства

 

4. Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця дещо схожий на порядок ліквідації юридичної особи. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (зі змінами та доповненнями) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця проводиться у разі:

– прийняття фізичною особою – підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності;

– смерті фізичної особи – підприємця;

– постановлення судового рішення про оголошення фізичної особи померлою або визнання безвісно відсутньою;

– постановлення судового рішення про визнання фізичної особи, яка є підприємцем, недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності;

– постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Підставами для постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця є:

– визнання фізичної особи-підприємця банкрутом;

– провадження нею підприємницької діяльності, що заборонена законом;

– неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

– наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.

Для внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності така фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа має подати державному реєстраторові (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем із зазначенням відомостей про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог (не може становити менше двох і більше трьох місяців з дня опублікування повідомлення про прийняття фізичною особою - підприємцем рішення щодо припинення підприємницької діяльності).

Запроваджено проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за принципом мовчазної згоди, який полягає в такому: фізична особа – підприємець не раніше ніж через десять робочих днів з дня закінчення строку заявлення кредиторами своїх вимог у разі якщо органом державної податкової служби та/або Пенсійного фонду України не надано довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування або рішення про відмову в їх видачі, набуває право на подання державному реєстратору документів, необхідних для проведення державної реєстрації припинення, без зазначених довідок.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше закінчення строку пред'явлення вимог кредиторів, зазначеного у заяві про припинення підприємницької діяльності, подає державному реєстраторові особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням;

– довідку відповідного органу державної податкової служби про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів;

– довідку відповідного органу Пенсійного фонду України про відсутність заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Якщо документи для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем подаються заявником або уповноваженою ним особою особисто, державному реєстраторові додатково пред'являються паспорт та документ, що підтверджує його (її) повноваження (довіреність).

У разі припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги найманих працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, інших сум, що пов'язані з такими зобов'язаннями;

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно до суми вимог кожного кредитора цієї черги.

Фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Термін державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем не повинен перевищувати одного робочого дня з дати надходження документів для проведення такої державної реєстрації.

 

 

Список скорочень:

1. ГК України - Господарський кодекс України.

2. ЦК України - Цивільний кодекс України.

3. ПК України - Податковий кодекс України.

4. Єдиний державний реєстр - Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

5. AT - акціонерне товариство.

6. ПрАТ – приватне акціонерне товариство.

7. ТОВ - товариство з обмеженою відповідальністю

 

При підготовці опорного конспекту лекцій використовувалися матеріали:

1) Господарське право України. Навч. посіб. [Текст, електронний ресурс] / за заг. ред. С. В. Несинової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – 564 с.

2) Господарське право України: навч. посібник / за ред. Н.О. Саніахметової. Х.: Одіссей, 2005. – 608 с.

3) Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. [Текст] / К.: Істина, 2005. – 720 с.

4) Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. [Текст] - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - 328 с.

5) Мальський М., Довбуш О. Спрощена державна реєстрація припинення суб’єктів господарської діяльності [Текст, електронний ресурс] // http://pravotoday.in.ua/ua/press-centre/publications/pub-496/

6) Фетісова С. В. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності [Текст, електронний ресурс] // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - № 4(47). – 2009. - с. 226-232.


[1] Кучеренко І. М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: Монографія. - К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. - С. 19.

[2] Кравчук В.М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики. К.: Істина, 2005. – 720 с.

[3] Фетісова С. В. Ліцензування як засіб державного регулювання господарської діяльності // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - № 4(47). – 2009. - с. 226-232.