Монопольна влада. Цінова дискримінація

Спроможність фірми-монополіста встановлювати ціну на рівні, що перевищує граничні витрати, визначає реалізацію її монопольної влади. Показником монопольної влади є індекс Лернера L - (Р - МС) / Р = 1 / I£_D|- як видно з формули, монопольна влада є тим більшою, чим менша еластичність попиту за ціною даного товару.

Важливим наслідком існування монопольної влади с можливість проведення фірмою цінової політики (згадаймо, що досконалий конкурент приймав ціну як дану), основною метою якої є перерозподіл частини надлишку споживача на користь виробника. Це завдання фірма реалізує за допомогою цінової дискримінації— встановлення різних цін для різних покупців, не обумовленого відмінностями у витратах. Необхідними умовами цінової

дискримінації є сегментація ринку — поділ покупців на окремі групи згідно з їх готовністю платити (наприклад, за віком, соціальним статусом, рівнем доходів тощо) та усунення можливостей для перепродажу товару.

Розрізняють три види цінової дискримінації:першого, другого і третього ступеня.

Цінова дискримінація першого ступеня(досконала цінова дискриміна­ція) — це продаж кожної одиниці товару за п ціною попиту. Якщо монополіст спроможний встановлювати різну ціну за кожну одиницю товару, кожен споживач платить саме стільки, скільки він був готовий заплатити. Тобто весь надлишок споживача привласнює виробник (рис. 8.4). Відтак монополіст не має підстав обмежувати випуск продукції, і обсяг виробництва буде таким ж, як і за чистої конкуренції (Q_m - Q_c). Таким чином, цінова дискримінація першого ступеня пом'якшує недоліки монопольної влади — рівноважний обсяг виробництва товару збільшується, незворотні втрати відсутні. Проте загальний добробут суспільства зростає за рахунок додаткових прибутків монополіста, тоді як надлишок споживачів взагалі дорівнює нулеві.