АУДИТ”- курс лекцій. Тернопіль: ТНЕУ, 2007.- 121 с.


Л. А. Будник, І.Д. Голяш, С. І. Саченко, В. М. Серединська, І.Р. Гавришків.

АУДИТ”- курс лекцій

 

 

Тернопіль – 2007

 

 

 

Рецензенти:

Гуцайлюк З. В. д.е.н., професор, Проректор з наукової роботи

 

Михайлишин Надія Петрівна, кандидат економічних наук,

доцент кафедри обліку і контролінгу в промисловості

 

Відповідальний за випуск : Мех Ярослав Васильович, кандидат економічнихнаук, професор, зав. кафедри обліку, ревізії і аудиту

 

Затверджено на засіданні

кафедри обліку, ревізії і аудиту

протокол №5 від 12 січня 2007 року

 

 

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ “АУДИТ”, ЇЇ МІСЦЕ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

1.1. Основною метою викладення курсу “Аудит” є формування у майбутніх спеціалістів теоретичних знань і практичних навичок для здійснення аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності; обґрунтування власної думки щодо достовірності фінансової звітності та фінансового стану суб’єктів господарювання.

1.2. Основним завданням, що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є надання студентам:

· знань з теорії контролю та основ аудиту;

· теоретичних знань та практичних навичок із застосування організаційних та методичних прийомів аудиту;

· практичних навичок з оцінки фінансово-господарської діяльності та розробки стратегії розвитку підприємства;

· вміння формувати та обґрунтовувати висновки.

1.3. В результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

Знати:

· суть та історію розвитку аудиту;

· кваліфікаційні вимоги до професії аудитора;

· основні принципи аудиту;

· загальну технологію аудиту;

· методику здійснення аудиторської перевірки, тощо.

Вміти:

· вільно орієнтуватися в теоретичних та практичних проблемах аудиту;

· вміло використовувати методи і процедури аудиту для оцінки діяльності підприємства;

· прогнозувати і знаходити шляхи підвищення ефективності діяльності підприємства;

· розробляти і приймати обґрунтовані управлінські рішення;

· формувати та обґрунтовувати власну думку про стан фінансової звітності та фінансовий стан суб’єктів підприємництва.

Отримати навики: самостійної роботи з учбовою, науковою літературою, законодавчими актами, періодичними виданнями; вміння працювати з інструктивним матеріалом; обґрунтування управлінських рішень.

Процес вивчення дисципліни охоплює лекції, практичні заняття, індивідуальну, самостійну роботу, складання іспиту (заліку).

Лекційні заняття проводяться відповідно до робочої програми дисципліни в межах встановленого робочим планом обсягу годин за спеціальністю.

На практичних заняттях розглядаються теоретичні питання курсу, будуть розв'язуватися практичні завдання , тести , проводитись диспути з дискусійних питань.

Самостійна робота студентів буде організована шляхом опрацювання рекомендованих законодавчих і нормативних актів, питань які виносяться на самостійне вивчення . Формою звітності є конспекти законодавчих актів, питань, які виносяться на самостійне вивчення .

Індивідуальна робота передбачає дослідження дискусійних питань з обов'язковим оформленням їх у вигляді реферату (курсової роботи), розв‘язання практичних завдань і ситуацій.

Поточний контроль знань студентів буде проводитися систематично шляхом усного спілкування на практичних заняттях та письмового виконання практичних, тестових завдань, проведення ректорської контрольної роботи.

За результатами вивчення дисципліни студенти складають іспит (залік). Теоретичною і методологічною базою вивчення є економічна теорія, яка розкриває суть економічних категорій . Крім цього дисципліна “Аудит” пов'язана бухгалтерським обліком, економічним аналізом та іншими дисциплінами.

Тема 1. Зміст, необхідність і предмет аудиту

 

1. Організаційна структура контролю в Україні.

2. Економічний зміст та об‘єктивна необхідність аудиту в умовах ринку. Суспільна потреба в аудиті.

3. Виникнення аудиту, та розвиток аудиторської діяльності в Україні.

4. Класифікація аудиту за певними ознаками та її практичне застосування.

5. Відмінність аудиту від ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства.

6. Предмет аудиту. Об'єкти аудиту, їх класифікація та параметризація.

7. Правове регулювання аудиторської діяльності в Україні.

1. Організаційна структура контролю в Україні

Контроль – це функція системи управління суспільними процесами. Призначення контролю відповідає меті управління, яка визначається економічними і політичними закономірностями розвитку суспільства. Функції економічного контролю зумовлюються дією основного економічного закону і діями суспільства, інтереси якого він забезпечує.

Слово контроль має французьке походження “controle” – перевірка або спостереження з метою перевірки.

Французьке “control” утворилося від латинського “contra” – протидія, “role” – міра впливу.

Тобто можна визначити зміст слова контроль як протидія чомусь небажаному.

В широкому розумінні: контроль – це системна сукупність процесів за допомогою яких забезпечується спостереження за керованим об’єктом з метою виявлення відхилень від встановлених параметрів і вжиття заходів з усунення та ліквідації негативних явищ.

Суть контролю полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює облік і перевірку того, як об’єкт управління виконує його настанови. За допомогою контролю встановлюють причини і винних у відхиленнях від заданих параметрів з метою усунення цих відхилень і недопущення у майбутньому.

За організаційними формами економічний контроль в Україні поділяють на: державний; муніципальний; незалежний (аудиторський) контроль; контроль власника.

Державний контроль здійснюють органи державної влади і управління. До таких органів відносять Міністерство фінансів України, Державну податкову службу України, Національний банк України, Міністерство праці та соціальної політики, інші.

Муніципальний контроль здійснюється відповідно до Закону України “Про місцеві ради народних депутатів і місцеве регіональне самоврядування”.

Незалежний контроль – це аудиторський контроль, який проводять аудитори на засадах самофінансування. Його мета полягає в тому, щоб перевірити достовірність фінансової звітності, іншої інформації, якою користуються інвестори, акціонери, кредитори, інші.

Контроль власника проводять власники капіталу, вкладеного в діяльність підприємств.

 

2. Економічний зміст та об‘єктивна необхідність аудиту в умовах ринку. Суспільна потреба в аудиті

Розвиток ринкових відносин і пов’язана з цим поява підприємств з різними формами господарювання і власності, демократизація управління і використання економічних важелів і стимулів вимагають формування нової форми контролю – незалежного аудиторського контролю.

Слово “аудит” походить від латинського “audio”, що буквально означає “слухати”. Цей переклад трактується по-різному. Іноді аудитора порівнюють з кваліфікованим лікарем, який уважно слухає хворого. Є різні трактування терміну “аудит”.

Відповідно до Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 року (зі змінами і доповненнями), ст. 3 аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудиторська діяльність — підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг

Основне призначення аудиту – перевірка на достовірність економічної інформації, якою користуються власники, інвестори, акціонери, кредитори, різні підприємства, установи, організації.

Від якості інформації в умовах ринку залежать управлінські рішення, які в свою чергу визначають долю різних підприємств і окремих людей. Основною передумовою такого контролю є взаємна зацікавленість підприємств в особі їх власника, держави в особі податкової служби і аудитора в забезпеченні достовірності обліку і звітності. В своїй діяльності аудитор керується законодавством і власними інтересами. В умовах конкуренції в аудиторському бізнесі це економічно сприяє якісному проведенню аудиту. В свою чергу підприємство має можливість вибору в якості партнера кваліфікованого, незалежного від будь-яких відомств аудитора, а держава одержує можливість забезпечити контроль за достовірністю звітності, як наслідок, правильністю оподаткування, не витрачаючи на це кошти державного бюджету.

Аудит в сучасному розумінні виник більш ста років тому. Потреба в аудиторському контролі з’явилася тоді, коли пройшов поділ інтересів між тими, хто безпосередньо займаються управлінням підприємством і тими хто вклав кошти в його діяльність.

Необхідність аудиту обумовлена наступним:

1. Не співпадання інтересів між тими хто готує інформацію і тими хто нею користується може привести до необ’єктивності інформації.

2. При прийнятті рішень, які ґрунтуються на необ’єктивній інформації можуть наступити негативні економічні наслідки.

3. Користувачі інформації дуже часто не одержують доступу для оцінки якості інформації.

4. Щоб оцінити достовірність інформації, або її перевірити необхідні спеціальні знання, які не завжди мають користувачі інформацією.