Управління портфельним ризиком підприємства. Формування портфеля фінансових інвестицій
Інвестиційний портфель – сформована сукупність фінансових інструментів, що призначена для здійснення фінансового інвестування в залежності від розробленої інвестиційної політики.
Портфель інвестицій - це набір фінансових активів якими володіє інвестор. В нього можуть входити як інструменти одного виду (акції, облігації) так і різні інструменти (цінні папери, фінансові інструменти, нерухомість).
Головною метою формування інвестиційного портфелю є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та найменш ризикових інструментів.
Ця мета досягається за рахунок таких цілей:
- забезпечення формування високого рівня інвестиційної дохідності в поточному періоді;
- диверсифікації ризику (розподілу коштів інвестора між різними активами);
- забезпечення високих темпів приросту інвестиційного капіталу;
- ретельного підбору фінансових інструментів;
- забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфелю.
Перераховані цілі є альтернативними. Альтернативність цілей формування інвестиційного портфелю визначає відмінності політики фінансового інвестування підприємства, яка в свою чергу визначає конкретний тип інвестиційного портфелю.
Головними параметрами при управлінні портфелем є його очікувана дохідність і ризик. При формуванні портфелю не можливо точно визначити майбутню динаміку його дохідності і ризику. Дані величини оцінюються спочатку за рахунок аналізу статистичних звітів за попередні періоди. Одержані оцінки коригуються в залежності від очікувань розвитку кон’юнктури ринку.
В залежності від цілей формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля:
- портфель доходу (інвестиційний портфель сформований по критерію максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді не зважаючи на темпи приросту інвестованого капіталу в довгостроковому періоді, даний портфель зорієнтований на значну поточну віддачу);
- портфель зростання (інвестиційний портфель сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу зорієнтований на довгострокову перспективу).
Залежно від рівня ризиків, що приймаються:
- агресивний (спекулятивний) портфель;
- помірний (компромісний) портфель;
- консервативний портфель.
За рівнем ліквідності інвестиційний портфель поділяється на:
- високоліквідний портфель;
- середньоліквідний портфель;
- низьколіквідний портфель.
За інвестиційним періодом інвестиційний портфель поділяється на:
- короткостроковий;
- середньостроковий;
- довгостроковий.
Залежно від структури основних видів фінансових інструментів інвестиційний портфель поділяється на:
- портфель з фіксованою структурою активів;
- портфель з змінною структурою активів.
Залежно від спеціалізації основних видів фінансових інструментів інвестиційний портфель поділяється на:
- портфель облігацій;
- портфель акцій;
- портфель векселів;
- портфель міжнародних інвестицій;
- портфель депозитних вкладів.
В залежності від основних типів інвестиційного портфеля формуються різні їх варіанти, які використовуються під час впровадження політики фінансового інвестування враховуючи ставлення ризик-менеджера до ризику:
- агресивний портфель доходу;
- агресивний портфель зростання;
- помірний портфель доходу;
- помірний портфель зростання;
- консервативний портфель доходу;
- консервний портфель зростання.
Управління портфельними ризиками підприємства здійснюється враховуючи результати оцінки ризиків окремих фінансових інструментів.
«Портфельна теорія» -механізм оптимізації інвестиційного портфеля за заданими критеріями співвідношення його дохідності та ризику, заснований на статистичних методах. В основі сучасної портфельної теорії покладено концепцію «ефективного портфеля», формування якого покликано забезпечити найбільший рівень дохідності за визначеного рівня ризику або найменшому рівні ризику за визначеної дохідності.
Осановними етапами формування портфелю фінансових інвестицій підприємства у відповідності до портфельної теорії є:
1. Оцінка інвестиційної якості окремих видів фінансових інструментів інвестування (процес розгляду позитивних та негативних сторін різних видів фінансових інструментів з позиції певного інвестора та виходячи з цілей сформованої ним політики інвестування. В результаті даного етапу потрібно визначити співвідношення пайових та боргових фінансових інструментів, в розрізі кожної з цих груп – частки окремих видів фінансових інструментів (акцій, облігацій тощо));
2. Формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування (Базується на обраному типі портфеля, що реалізує політику інвестування; наявності певних інструментів на ринку; оцінці вартості та рівня прибутковості окремих фінансових інструментів; оцінці рівня систематичного ризику по кожному інструменту. В результаті даного етапу створюється ранжований по відношенню до рівня дохідності та ризику перелік відібраних для включення в портфель фінансових інструментів);
3. Оптимізація портфелю спрямована на зниження рівня ризику за заданого рівня дохідності (заснована на оцінці коваріації та диверсифікації інструментів портфелю (коваріація – статистична характеристика, що показує міру схожості двох досліджуваних величин в динаміці, амплітуді та напрямку змін). В процесі оптимізації інвестиційного портфелю досліджується коваріація зміни рівня інвестиційного доходу по різним співставним фінансовим інструментам. Тіснота коваріації між різними рівнями дохідності по двом видам фінансових інструментів визначається на основі коефіцієнту кореляції. Диверсифікація фінансових інструментів інвестування дозволяє зменшити рівень несистематичного ризику портфелю. Чим більшу кількість фінансових інструментів включено в портфель, тим нижчий при незмінному рівні інвестиційного доходу буде рівень портфельного ризику. Результат даного етапу – забезпечення мінімально можливого рівня його ризику за заданого рівня інвестиційного доходу);
4. Сукупна оцінка сформованого інвестиційного портфеля за співвідношенням рівня дохідності та ризику (дозволяє оцінити ефективність усього портфеля. Рівень дохідності портфеля розраховується за формулою:
де РДп – рівень доходності інвестиційного портфеля;
РДі – рівень дохідності окремих фінансових інструментів;
Пі – питома вага інвестицій в сукупній вартості інвестиційного портфелю, виражена десятковим дробом.
Рівень ризику портфелю:
де РРп – рівень ризику інвестиційного портфелю;
РСРі – рівень систематичного ризику окремих фінансових інструментів;
Пі – питома вага окремих фінансових інструментів в сукупній вартості інвестиційного портфелю;
РНРп – рівень несистематичного ризику портфелю, досягнутий в процесі його диверсифікації.
В результаті реалізації даного етапу визначається як вдалося знизити рівень портфельного ризику по відношенню до середнього його рівня сформованого за заданого рівня дохідності інвестиційного портфелю.
Інвестиційний портфель, що повністю відповідає цілям його формування, як за типом так і за складом фінансових інструментів являє собою «збалансований інвестиційний портфель».