Методичний інструментарій оцінки фактора ліквідності в процесі управління фінансовими ризиками
Фактор ліквідності відіграє значну роль в управлінні фінансовими ризиками.
Ліквідність - це здатність активів використовуватись як безпосередній засіб платежу чи швидко перетворюватися в грошову форму без суттєвої втрати своєї поточної (теперішньої) вартості.
Ліквідність визначається співвідношенням величини ліквідних засобів, які можуть бути використані для погашення боргів і величини зобов’язань. Ризик ліквідності – це специфічна форма ризику, яка визначається, як ймовірність того, що підприємство не здатне буде виконувати свої фінансові зобов’язання. Він може бути викликаний як низькою віддачею об’єктів інвестування підприємства так і великим періодом інвестиційного процесу, недоотриманням доходів внаслідок зниження рентабельності капіталу пов’язаного з значною часткою високоліквідних активів, кражею високоліквідних активів, псуванням запасів, простроченою дебіторською заборгованістю тощо. Тобто це ризик щодо можливості збитків під час реалізації майна, нерухомості, цінних паперів або інших товарів, пов’язаних зі зміною оцінки їх якості та (або) споживчої вартості, ризик недоотримання доходів внаслідок здійснення господарської діяльності тощо.
Потреба в оцінці ризику ліквідності виникає під час змін стратегії й тактики виробничої, фінансової, інвестиційної діяльності, і оскільки на підприємстві такі зміни відбуваються постійно відповідно і контроль за зміною цього ризику повинен здійснюватись постійно.
Для оцінювання ступеня ліквідності, а отже, й ризику ліквідності використовують два критерії:
- час трансформації фінансових інструментів у грошові засоби;
- обсяг фінансових збитків (втрат) пов’язаних з цією трансформацією.
В інвестиційній практиці за критерієм витрат часу на реалізацію всі обєкти інвестування можна поділити на:
- терміноволіквідні з незначним ризиком (час трансформації до 7 днів);
- високоліквідні інвестиції з низьким ризиком (час трансформації від 7 до 30 днів);
- середньоліквідні із середнім ризиком (час трансформації від 1 до 3 місяців);
- малоліквідні об’єкти з високим ризиком (час трансформації більше 3 місяців).
Якщо підприємство тримає значну частину коштів у вигляді низько (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція) та важко ліквідних (необоротні активи, витрати майбутніх періодів) активах існує ризик неплатоспроможності підприємства якщо виникне необхідність у перетворенні даних активів на гроші. Крім того існує ризик псування, природних втрат, кражі даних активів.
Якщо значна частка коштів перебуває у високоліквідних (грошові кошти та їх еквіваленти, поточні фінансові інвестиції) та середньо ліквідних (поточна дебіторська заборгованість за видами) коштах існує ризик недоотримання доходів та прибутків.
Практика свідчить, що рівень ліквідності є головним чинником для підприємства, який визначає ступінь ризику вкладення коштів. Високоліквідні активи мають менший ризик вкладення, середньо ліквідні – середній ступінь ризику, низько ліквідні – характеризуються значним ризиком вкладення. Це пояснюється тим, що ці активи найбільш віддалені від моменту реалізації і більше піддаються впливу змін кон’юнктури ринку, інфляційних процесів. Слід сказати про наявність неліквідних засобів серед оборотних активів, ймовірність реалізації яких надзвичайно мала. Однак, тут слід враховувати попит на певні оборотні активи. Наприклад, деякі суми заборгованості ніколи не будуть повернені оскільки боржник виявиться банкрутом. Іншим прикладом може бути попит на матеріальні ресурси, що вищий за попит на готову продукцію господарюючого суб’єкту.
Оцінити ризик ліквідності можна шляхом:
1) аналізу ліквідності балансу, що передбачає порівняння величини груп активів і пасивів. А1≥П1, А2≥П2, А3≥П3, А4≤П4. Дотримання нерівностей свідчить про платіжний надлишок відповідних коштів, а порушення про нестачу коштів;
2) загального показника ліквідності:
де А і П - підсумки відповідних груп активів і пасивів;
та 
– питома вага відповідних груп активів і пасивів в їх загальному обсязі;
3) коефіцієнту абсолютної ліквідності:
4) коефіцієнту швидкої ліквідності:
5) загального коефіцієнту ліквідності:
де ГК – грошові кошти;
ПФІ – поточні фінансові інвестиції;
ПДЗ – поточна дебіторська заборгованість;
ІОА – інші оборотні активи;
ПЗ – поточна заборгованість;
ОА – оборотні активи;
6) коефіцієнту поточної платоспроможністі:
де ЗГК – залишок грошових коштів;
КЗ – кредиторська заборгованість;
ДЗ – дебіторська заборгованість.
7) коефіцієнту Бівера:
де ЧП - чистий прибуток;
А- амортизація;
ДЗ - довгострокові зобов’язання;
ПЗ - поточні зобов’язання.
Ознакою формування незадовільної структури балансу є фінансовий стан підприємства коли коефіцієнт Бівера за 1,5-2 роки не перевищує 0,2.
8) премії за ліквідність:
де ПЛ – премія за ліквідність;
- загальний період ліквідності інвестиційного об’єкту в днях;
НД – середня річна норма дохідності за інвестиційним об’єктом з абсолютною ліквідністю.
9) загального рівня дохідності враховуючи чинник ліквідності:
де 
- загальний рівень дохідності враховуючи чинник ліквідності.
10) оцінки вартості грошових коштів враховуючи чинник інфляції:
де 
- майбутня вартість грошей, що враховує чинник ліквідності;
- середня річна норма дохідності за інвестиційними проектами з абсолютною ліквідністю, в десятковому дробі;
- теперішня вартість грошей, що враховує фактор ліквідності.
Оцінювання ліквідності проводиться також і для інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель — це сукупність цінних паперів та інших активів, придбаних інвестором. В якості оцінки величини ризику ліквідності портфеля використовуються показники:
1) частки терміноволіквідних інвестицій в їх реальному обсязі:
де Вm - вартість терміново ліквідних активів; В – вартість всіх активів (інвестицій);
2) ризику ліквідності:
де Вm – вартість терміноволіквідних активів; Вв – вартість високоліквідних активів; Вс – вартість середньоліквідних активів; Вн – вартість низьколіквідних активів.
Чим більші значення показників частки терміноволіквідних інвестицій та ризику ліквідності, тим менш ліквідним вважається інвестиційний портфель і тим більшим є його ризик ліквідності.
Важливо також урахувати показники ступеня ризику ліквідності щодо рівня фінансових втрат.
Чим більшим є показник ризику ліквідності, тим меншим є ризик ліквідності.
Оцінка ліквідності інвестицій за рівнем фінансових втрат здійснюється на основі розрахунку процентного співвідношення величини можливих втрат до обсягів інвестицій, які прагнуть реалізувати.
За цим критерієм всі об’єкти інвестування оцінюють як:
- з дуже високим ризиком (втрати перевищують 20%);
- з високим ризиком ( втрати 11-20%);
- із середнім ризиком (втрати 6-10%);
- з низьким ризиком (втрати до 5%).
Показники ризику ліквідності за критерієм часу й рівнем фінансових втрат знаходяться між собою в оберненій залежності: інвестор згоден на більший рівень фінансових втрат під час реалізації проекту, якщо при цьому він швидше його реалізує, і навпаки.