У макроекономіці розрізняють позитивний і нормативний підходи.

Б) ендогенні.

Перші вводяться в модель ззовні, вони задаються до побудови моделі. Це вихідна інформація. Другі виникають усередині моделі в процесі рішення висунутої задачі, є результатом її рішення.

Варто помітити, що фактор часу в макроекономіці відіграє велику роль, чим у мікроекономіці. Тому в макроекономіці важливе значення приділяється «очікуванням» економічних суб'єктів.

Проблема чекань уперше була висунута шведським економістом, лауреатом Нобелівської премії по економіці (1974) Г. К. Мюрдалем (1898-1987).

Економічні чекання підрозділяються на дві групи:

а) чекання ex post;

б) чекання ex ante.

Чекання ex post — оцінка економічними суб'єктами придбаного досвіду, фактичні оцінки, оцінки минулого.

Чекання ex ante — прогнозні оцінки економічних суб'єктів.

Позитивний підхід — це аналіз фактичного функціонування економіки.

Нормативний підхід носить рекомендаційний характер, визначає, які умови чи аспекти бажані чи небажані.

Сполучення позитивного і нормативного підходів дає можливість макроекономічним дослідженням, незважаючи на високий рівень наукової абстракції, бути теоретичною основою для розробки державної економічної політики.

3. Господарський кругообіг

Модель господарського кругообігу — це модель економічної системи, що описує потоки товарів і послуг, якими обмінюються економічні суб'єкти, збалансовані потоками грошових платежів.

У макроекономіці розрізняютьдва типи кількісних перемінних:запаси і потоки.

Запас — показник, вимірюваний як кількість на даний момент.

Потік — величина, вимірювана як кількість в одиницю часу.

Наприклад, запас — майно споживача, потік — його доходи і витрати; запас — кількість безробітних, потік — кількість тих, хто втрачає роботу; запас — накопичений капітал в економіці, потік — обсяг інвестицій; запас — державний борг, потік — дефіцит бюджету.

У теорії макроекономіки розрізняютьтри основні моделі кругообігу.

Модель кругообігу в закритій економіці, у якій беруть участь тільки дві групи економічних суб'єктів: домашні господарства і фірми (рис. 1.1).

У цій моделі відсутні держава і зовнішній світ, тобто передбачається замкнута економічна система, де доходи одних економічних суб'єктів показуються як витрати інших економічних суб'єктів. Наприклад, витрати фірм на ресурси в той же час виступають як доходи домашніх господарств, а потік споживчих витрат складає доход фірм від продажу готової продукції. Модель припускає, що обсяг продажів фірм дорівнює обсягу доходів домашніх господарств. Потоки «доходи-витрати» і «ресурс-продукція» відбуваються одночасно в протилежних напрямках і постійно відновляються.

Щоб у даній моделі спостерігалася рівновага, що необхідно випливає:

а) національний доход повинний дорівнювати витратам на його придбання:

Y = споживчі витрати + планові інвестиції. Якщо ж крім запланованих інвестиційних витрат існують непланові інвестиції, то економічна система виходить з рівноваги;

б) дотримання тотожності інвестицій і заощаджень на фінансовому ринку: З + I = З + S чи І = S, оскільки витрати на ВВП і доходи, отримані в результаті його виробництва, рівні.

Держава бере участь у регулюванні економікитрьома основними способами (рис. 1.2.):

а) збирає податки і здійснює соціальні виплати визначеним категоріям громадян: тим, хто «ще» не працює (наприклад, стипендії), і тим, хто «уже» не працює (пенсії, посібника). Податки держава збирає і з підприємств, і з окремих громадян, але в моделі кругообігу передбачається, що економічні суб'єкти розділені по функціональному призначенню і власники фірм, що сплачують податки, знаходяться в сфері домогосподарства. Тому домогосподарства сплачують податки, одержуючи трансферти, різниця між ними утворитьчисті податки;

б) виступає як покупець на ринку благ, де здійснюються державні закупівлі товарів і послуг. Державні закупівлі — це закупівлі на будівництво і утримання шкіл, доріг, армії і державного апарату управління. Крім витрат на товарному ринку держава здійснює витрати на оплату праці державних службовців, тому ці витрати також входять у державні закупівлі;

в) впливає на економіку, регулюючи кількість грошей в економіці. Державні витрати по закупівлі і податки, як правило, не збігаються по величині. Різниця між чистими податками і державними витратами утворитьзаощадження держави. Якщо заощадження держави - величина позитивна, то вони складаютьбюджетний надлишок, якщо негативна -бюджетний дефіцит, що може бути профінансований емісією грошей чи облігацій.

Заощадження держави, як і заощадження домогосподарств, направляються в сектор майна.