Правила визначення поняття


Види визначень

Розрізняють номінальні та реальні визначення. Номінальним називається визначення, в якому пояснюється значення терміну, його походження. Наприклад: термін «юридичний» (від лат. juridius – судовий) означає правовий.

Реальнимє визначення самого предмета, відбитого у відповідному понятті. Так, приведене вище визначення конституції, – реальне.

Визначення також поділяють на явні й неявні. До явних відносять визначення, в яких Dfd та Dfn є чітко вираженими. До явних визначень відносять:

1) визначення через рід та видову ознаку;

2) генетичне визначення.

У визначенні через рід та видову ознаку ми формулюємо суттєві ознаки визначуваного поняття. Наприклад: «барометр – пристрій для виміру атмосферного тиску». Ознака, яка вказує на коло предметів з яких потрібно виділити визначувану множину предметів, називається видовою відмінністю. Наприклад: «республіка – форма правління (рід), при якій найвища державна влада надається виборному органу, що обирається на певний термін (видова ознака)».

Генетичне (від грецького – походження) – це визначення, в якому видова ознака вказує на спосіб походження тільки даного предмета. Наприклад: «Корозія металів – це окислювально-відновлювальний процес, що утворюється в результаті окислення атомів металу.»

Побудова визначення підкоряється наступним основним правилам.

1. Визначення повинне бути співмірним. Це значить, що обсяг визначаючого повинен цілком збігатися з обсягом визначуваного. Наприклад: «Крадіжка є таємне розкрадання чужого майна». Визначуване і визначаюче можна переставити місцями, і зміст не зміниться: «Усяке таємне розкрадання чужого майна є крадіжка».

Якщо дане правило порушується, то можливі дві логічні помилки:

а) визначення занадто широке. Наприклад, якщо ми скажемо: «Крадіжка є розкрадання чужого майна» (без указівки, що воно «таємне»), то під це визначення підійдуть і грабіж, і шахрайство, і розбій, а це різні злочини;

б) визначення занадто вузьке. Так, якщо ми скажемо: «Крадіжка є таємне розкрадання чужих грошей», то таким визначенням не будуть охоплюватися всі можливі види крадіжки.

2. Визначення не повинно утворювати коло, тобто не можна розкривати визначуване через само себе. Іншими словами, визначуване поняття не повинне повторюватися у визначаючому ні прямо, ні побічно. При порушенні цього правила можуть бути дві логічні помилки:

а) тавтологія. Наприклад: «Цивільне право – це наука про цивільне право».

б) коло у визначенні. Це більш завуальована помилка, коли визначаюче поняття у свою чергу саме розкривається через визначуване. Наприклад: «Цивільне право регулює відносини, передбачені цивільним законодавством».

3. Визначення має бути чітким, виразним, вільним від двозначності. У ньому не повинно бути метафор, порівнянь. Наприклад: «Діти – це квіти життя».

4. Визначення не повинне бути тільки заперечним. Це означає, що у визначенні можуть бути негативні ознаки, але ними не можна обмежуватися. Наприклад: «логіка – це не право». Тут не розкриваються суттєві ознаки предмета, а лише вказується на те, чим не є даний предмет.

4.4. Прийоми, подібні до визначення

Визначення у власному змісті цього слова не можна змішувати також з подібними операціями, такими як порівняння, опис, характеристика і т. ін.

У процесі порівняннявстановлюється подібність одних предметів з іншими в тому або іншому відношенні: «СНІД – чума XX століття», «Організована злочинність є не що інше, як партизанська війна проти суспільства».

Опис – це перерахування ряду ознак предмета, як істотних, так і неістотних, часто зовнішніх, що дозволяють виділити його серед інших: наприклад, опис зовнішності злочинця, жертви злочину, самого діяння, взагалі обставин якої-небудь справи.

Характеристика є виділенням лише деяких, найбільш важливих та істотних у будь-якому відношенні ознак предмета: наприклад, характеристика людини з місця роботи або навчання.

Відмітні риси визначення порівняно з перерахованими прийомами полягають у тому, що в ньому вказуються такі загальні й істотні ознаки предмета, кожна з яких окремо необхідна, а усі разом достатні для виділення предмета серед інших подібних предметів.

Необхідність у визначенні виникає в трьох випадках:

По-перше, визначення потрібне для виокремлення головного в пізнанні сутності предмета.

По-друге, визначення необхідне, коли вживаються таке поняття, зміст якого читачеві або слухачеві невідомий.

По-третє, визначення необхідне, якщо вводиться в обіг нове слово або відоме слово вживається в новому значенні.

4.5. Поділ понять

При вивченні будь-якого поняття перед нами нерідко постає завдання розкрити його обсяг, тобто розподілити предмети на окремі групи. Логічна операці,я яка розкриває обсяг поняття, називається поділом.

Поділ має свою структуру, яка зумовлена сутністю самої операції і її роллю в пізнанні. У ньому розрізняють ділене, основа поділу і члени поділу.

Діленеце родове поняття, обсяг якого розкривається через складові його види (наприклад – «ліс»).

Члени поділуотримані в результаті самої операції види родового поняття («хвойний», «листяний», «змішаний»).

Основа поділуознака, за якою відбувається ця операція («вид» дерев).

Поділ варто відрізняти від уявного розчленування. Перше є розподіл роду на види. А родовидові відносини характеризуються тим, що те, що можна сказати про рід, можна сказати і про вид. Так, конституція унітарної держави характеризується всіма ознаками конституції взагалі.

Друге – є розчленування цілого на частини. Наприклад, конституція поділяється на розділи, глави і статті. А відношення цілого і частини характеризується наступним: те, що можна сказати про ціле, не можна сказати про частини (окрема стаття, глава або навіть розділ – це ще не конституція). Інше розходження: поділ не поширюється на одиничні предмети (вони неподільні), а розчленовування – поширюється.

Залежно від характеру ознаки, покладеної в основу поділу, розрізняються наступні його види.

1. Поділ за наявністю або відсутністю ознаки, що служить основою поділу. Це відносно простий вид поділу, але широко розповсюджений у науках і повсякденному мисленні. Так, природа поділяється на живу і неживу, хімічні елементи – на метали і неметали, елементарні частки – на заряджені і незаряджені і т. ін.

2. Поділ за видозміною ознаки, покладеної в основу цієї операції. Він також часто використовується в науках і на практиці. Так, зовнішній світ поділяється на природу і суспільство, суспільство на типи – первісне, рабовласницьке, феодальне і т. ін., люди поділяються на групи за расовою, соціальною, професійною, територіальною ознакою.

3. Змішаний поділ, коли використовуються обидва види поділу одночасно. Наприклад, політичні інститути поділяються на державні і недержавні, недержавні, у свою чергу, поділяються на партійні і непартійні (те й інше – дихотомічний поділ), а непартійні – на професійні, жіночі, молодіжні і т. ін. (поділ за видозміною ознаки).

Слід звернути увагу на особливий вид поділу – дихотомію(буквально: поділ навпіл). Дихотомічний поділ спирається на крайній, так би мовити, випадок варіювання ознаки, що є основою поділу: з одного боку, виділяються предмети, що мають цю ознаку, з іншого боку – не мають її.

У випадку звичайного поділу люди можуть поділятися на чоловіків і жінок, на дітей і дорослих і т. ін. При дихотомії безліч людей поділяється на чоловіків і «нечоловіків», дітей і «недітей» і т. ін.

4.6. Правила поділу понять

1. Поділ повинний бути співмірним. Це значить, що обсяг діленого повинний цілком вичерпуватися членами поділу. Якщо цього правила не дотримуються, то можливі дві основні помилки:

а) неповний поділ, тобто коли пропущений один із членів поділу, наприклад при перерахуванні видів влади упущена одна з трьох – законодавча, виконавча або судова;

б) поділ із зайвими членами, коли додано зайвий член, наприклад до трьох гілок влади додамо «четверту» – засоби масової інформації. При всьому їхньому важливому впливі на політику вони не мають владних повноважень. Це лише образ.

2. Поділ повинен відбуватися лише на одній основі. Цим забезпечується його визначеність. Порушення даного правила означає помилку, яка називається перехресним,або плутаним,поділом. Наприклад, якщо ми розділимо населення на чоловіків, жінок, старих і дітей – це буде змішання основ за статтю і віком.

3. Члени поділу повинні виключати один одного. Вони можуть бути лише несумісними, супідрядними поняттями. Наприклад, якщо ми розділимо студентів на відмінників, що встигають, і невстигаючих, то це неправильно: відмінники теж устигаючі.

4. Поділ повинний бути послідовним і безперервним. Від роду варто спочатку переходити до найближчих видів, а потім від них – до найближчих підвидів. Якщо це правило порушується, виникає логічна помилка – стрибок у поділі. Так, якщо право ми спочатку розділимо на галузі – трудове, карне, цивільне, а потім, наприклад, цивільне – на право власності, зобов’язальне право, спадкове право і т. ін., той це правильний, послідовний і безперервний поділ. Але якщо після трудового, карного відразу назвемо спадкове право, то це і буде означати стрибок у поділі.

Розглянуті правила необхідні для того, щоб забезпечити сувору науковість поділу.