Державні фінанси, їх сутність

Між предметні зв’язки

План лекції

1. Державні фінанси, їх сутність.

2. Поняття та зміст фінансової діяльності держави.

3. Принципи та функції фінансової діяльності держави.

4. Методи фінансової діяльності держави.

5. Фінансова політика і фінансова система України.

Самостійна робота:

Органи, що здійснюють фінансову діяльність в Україні.

Завдання органів державної податкової служби.

Література:

1. Конституція України.

2. Бюджетний кодекс України.

3. Воронова Л. К. "Фінансове право" Навчальний посібник : Київ : "Вен турі" -1998.

4. Зюнькін А.Г. Фінансове право. - К., 2003.

5. Капаєва Л. М., Лях М. С. Фінансове право: Навч. посібник. – Київ: Центр навчальної літератури 2004-248 с.

6. Орлюк О.П. Фінансове право. Навч. посіб. - К.: Юрін-ком Інтер, 2003.

7. Савченко Л.Н. Фінансове право. - Ірпінь, 2003.

8. Фінансове право України. Навч. посіб. / За заг. ред. В.К. Шкарупи, Т.О. Коломоєць. - К.: Істина, 2007.

9. Фінансове право України: Підручник/ За ред. Кучерявенка К- Юрінком Інтер, 2004-320 с.

10. Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів.

Кримінальне право

Державні фінанси – це складова частина фінансової системи, її центральна підсистема, через яку здійснюється вплив держави на економічний і соціальний розвиток країни.

Як історична категорія фінанси з’явилися одночасно з виникненням держави при розмежуванні суспільства на класи. Фінанси виникли і тривалий час розвивалися як система мобілізації коштів, матеріальних і фінансових ресурсів для потреб правлячої еліти і обороти певної території. Для зазначених цілей вводилися різні форми податків, зборів і платежів. Використання їх не підлягає жодному контролю з боку населення і тому на протязі майже 6 століть під поняттям "фінанси" у свідомості людей відкладалися різноманітні форми зиску і несправедливого зменшення доходу населення.

Термін "фінанси" походить від латинського finantia, що означає обов'язкову сплату грошей. В перше в теперішньому розумінні його почали застосовувати ще на прикінці 13 ст. в Італії. Він означав мобілізацію грошових засобів державою для виконання своїх функцій.

Фінанси - це продукт наявності держави і товарно-грошових відносин. Вони досягли свого найвищого розвитку у 19 ст., коли функції держави значно розширились і удосконалились, а товарно-грошові відносини зайняли панівне місце в економічних системах.

Фінанси часто на побутовому рівні ототожнюють з грошима, визначають як певну суму грошей, яка знаходиться у розпорядженні юридичної або фізичної особи, але це не вірно. Фінанси завжди мають грошове вираження. Проте певна сума грошей не є ще фінансами. Фінанси це процес формування доходів і видатків. Гроші завжди виступають як технічний засіб, одиниця виміру.

Суть фінансів проявляється в їх функціях - розподільчий та контрольний. Без участі фінансів національний доход не може бути розподіленим. Фінанси - невід'ємна пов'язуюча ланка між створенням і використанням національного доходу. Таким чином перерозподіл національного доходу проходить між виробничою і невиробничою сферою народного господарства, галузями матеріального виробництва, окремими регіонами країни, формами власності, класами і соціальними групами населення. Кінцева мета розподілу і перерозподілу національного доходу і валового внутрішнього продукту (ВВП), який здійснюється з допомогою фінансів складаються в розвитку продуктивних сил, утворені ринкових структур економіки, укріплені держави, забезпечення високої якості життя широких верств населення. При цьому роль фінансів підпорядкована задачам підвищення матеріальної заінтересованості працівників і колективів підприємств в покращенні фінансово-господарської діяльності, досягнення найкращих результатів при найменших затратах.

Розподільча функція в кооперативному секторі економіки - кооперативні організації і підприємства утворюють грошові фонди за рахунок отриманої виручки від реалізації товарів, робіт, послуг, направляють їх на покриття затрат (матеріальні витрати на виробництво, заробітна плата і т. п.) і утворення чистого прибутку. Розподільча функція фінансів проявляє себе таким чином що з її допомогою проходить розподіл сукупного громадського продукту, валового і чистого доходу, забезпечується потреба підприємств та організацій в коштах для ведення господарської діяльності, підготовки кадрів та інших потреб.

Фінанси виконують також контрольну функцію. Будучи інструментом формування і використання грошових доходів і фондів вони об’єктивно відображають хід процесу розподілу. Контрольна функція_проявляється в контролі за розподілом ВВП по невідповідним фондам і розподіл їх за цільовим призначенням. Контрольна функція фінансів проявляється також через багатогранну діяльність фінансових органів. Працівники фінансової системи іподаткової служби здійснюють фінансовий контроль в процесі фінансового планування, при виконанні доходної івидаткової частин бюджетної системи. В умовах розвинутих ринкових відносин направлення контрольної роботи, форми і методи фінансового контролю суттєво змінюється.

Розподільча і контрольна функція фінансів реалізується через фінансовий механізм який являє собою частину господарського механізму. Фінансовий механізм включає сукупність організаційних форм фінансових відносин в народному господарстві, порядок формування і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, методи фінансового планування, форми управління фінансами і фінансовою системою, фінансове законодавство. В умовах поглиблення ринкових реформ використовується якісно новий фінансовий механізм. Це стосується взаємовідносин підприємств і населення з бюджетною системою, позабюджетними фондами, органами майнового і особистого страхування та ін.

Фінанси – це система економічних відносин з приводу формування, розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу країни.

Державні фінанси – це система грошових відносин, що виникла разом з державою і нерозривно пов’язана з її існуванням та функціонуванням. Фінанси держави безпосередньо зв’язані з функціонуванням коштів, завжди мають грошовий характер, але це-не кошти, а відносини юридичних і фізичних осіб з приводу мобілізації, розподілу і витрачання фондів коштів. Фонди коштів – централізовані і децентралізовані є матеріальним змістом фінансів.

Усі фінансові відносини є грошовими, але не всі грошві відносини -фінансові. Наприклад : купівлі-продаж якихось товарів - це цивільно-правові, поставка товарів – господарсько - правові, штрафи – адміністративно – правові. До фінансових належать розподільні грошові відносини. Вони виникають з приводу планомірного утворення і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів. Виходячи з цього, фінанси держави поділяються на централізовані і децентралізовані.

Централізовані фінанси відображають відносини, що зв'язані з мобілізацією, розподілом і використанням централізованих фондів коштів. Централізовані фонди коштів надходять у розпорядження держави як суб'єкта влади. За рахунок централізованих фондів фінансуються видатки держави на нові будови, реконструкцію існуючих підприємств, утримуються установи невиробничої сфери (освіта, охорона здоров'я, фізична культура і спорт, оборона країни ...).

Децентралізовані фонди коштів утворюються в усіх галузях народного господарства. Підприємства, організації усіх форм власності утворюють фонди коштів за рахунок своїх прибутків. Поділ державних фінансів на централізовані й децентралізовані пов'язаний з особливою роллю держави у розділі НД, наявністю різних форм власності і госпрозрахунковою організацією господарства.