Флювиальний

Морфологічна структура ландшафтних екосистем

Морфологічна структура ландшафтів – це порядок взаємного розташування морфологічних частин (фацій, урочищ, місцевості) на території даного ландшафта. Кожен ландшафт має свій порядок розташування та свій набор морфологічних частин.

Основним науковим принципом, що лежить в основі дослідження морфологічної структури є генетичний принцип.

В основі класифікації морфологічних частин ландшафтів розташовані процеси походження їх літогенної основи. Різні за походження та розвитком ділянки, різні за властивостями літогенної основи відрізняються за особливостями клімату й зволоження, й відповідно а біотичним компонентом.

Типи морфологічної структури ландшафта:

1) водно-ерозійний: відрізняється більш-менш глибоким розчленуванням поверхні терасированими долинами річок у сполученні з більш-менш пласкими міжріччями,

2) водно-акумулятивний: представлений переважно акумулятивними рівнинами з незначним вертикальним розчленуванням та з переважанням плоских рівнинних ПТК з переважно недостатнім ступенем дренированості.

Флювіальні морфоструктури ландшафтів відрізняються регулярністю, тобто правильною та постійною міною ПТК в ландшафті. Морфологічні частини ландшафта змінюються послідовно: від ПТК пойм та низьких надпойменни терас, які змінюються склоновими ПТК річних долин (балки, байраки та ін.) до рівнинних ПТК міжріч, до низькотерасових та пойменних ПТК.

2. Моренний тип, літогенна основа створена діяльністю покриваного оледеніння на рівнинах.

3. Морськой прибережний типутворений абразійною та акумулятивною діяльністю моря. Цей тип морфологічної структури досить різноманітен, що обумовлено різною геологічною будовою узберіжжя, різним характером діяльності моря та ін.

4. Еоловий типіснує на пісчаних масивах берегів вздовж рік України: Дніпра, Прип’яті, Десни, Северського Донца та їх багаточисленних притоків. Вони утворюють тераси, які у деяких місця дуже збільшуються та утворюють справжні пісчані арени із складними еоловими формами – кучугурами, дюнами різної форми.

5. Карстовий типне має значного розповсюдження на рівнинах України. Карстрові урочища проникають у мікроструктури інших ландшафтів ускладнюючи їх.

6. Низькогорний типхарактеризується так: абсолютна висока не перевищує 1000м, для них характерно значне ерозійне розчленування, тому гірські хребти короткі, тут найбільш помітно вплив біокліматичних компонентів, які характерні для тієї зони, де розташовані гори: лісові, лісостепові, степові, пустинні, субтропічні та ін.

7. Куестовий тип сформувався в умовах моноклинальних склонів великих тектонічних структур, утворених породами різного літологічного складу. У зв’язку ерозійного розчленування й різної стійкості пород на місці єдиного склону виникають асимітричні гряди – куестри та продольні пониження, які їх розділяють. Куестри розчленовані поперековими долинами на окремі гряди.

Морфологічна структура урочищзалежить від форми мезорельєфа даного урочища (випукла, вогнута, пласка, дрібнохвиляста та ін.), літологічного складу та міцності материнської породи. Найбільш розповсюджені такі типи морфологічних структур урочищ: однорідний, дифузний, плямистий, концентричний, перехідний, смугасто-ступеневий, мозаїчний та ін.

1. Однорідний тип урочищ – все урочище представлено однією фацією. Така структура формується в умовах ідеально рівної поверхні й повної однорідності материнської породи. Подібні умови зустрічаються в областях льосових равнин, морських узбереж, пустинь та ін.

2. Дифузний – одна фація створює фон на якому більш менш рівномірно розташована інша фація, така структура спостерігається, наприклад, на першій льосовій терасі Дніпра, коли льосове ідеально рівнинне урочище з глибокими малогумусними черноземами утворює суцільний фон на якому розкидані невеликі посадкові ділянки з черноземно-луговими грунтами. Фонова фація займає не менш 75% площі урочища.

3. Плямистий – одна фація займає фон, на якому всі інші (а їх може бути кілька видів) розташовані окремо, не пов’язаними один з одним ділянками. Така структура урочищ характерна для рівнинних місцевостей, наприклад молодих пойм, приморських рівнин, в яких є одна фація на якій розкидані інші окремі фації. Фонова фація займає не менш 50-75%.

4. Мозаїчний тип – кілько фацій, не менше трьох, межують одна з одною, причому ні одна з них не є фоновою, а всі разом утворюють пеструю дрібноконтурну картину.

5. Концентричний тип – фації розташовані колами навколо центральної фації. Такі структури формуються на холмах конічної форми або у впадинах зарастаючих водойм. Правильні округлені форми рельєфу зустрічаються рідко, частіше вони мають більш-менш неправильні межі.

6. Перехідний тип – характеризується постійною зміною двох або трьох фацій лінійної форми, які змінюють одна одну. Така структура урочищ зустрічається на поймах, де чередуються прируслові вали, пісчані гряди.

7. Смугасто-ступеневий – фації чередуються паралельними смугами, поступово знижуючись по склону. Такі структури виникають переважно на гірських склонах, створених чередованням пород різної щільності.

За своїм значенням в морфології ландшафта урочища можуть бути: фоновими або домінантними, субдомінантними, рідкими та унікальними. Цей поділ має смисл лише при застосуванні до конкретного ландшафту, в іншому ландшафті цей вид урочища може мати інше значення.

1. Домінантний (фоновий) тип урочища, переважає за площею та створює загальний фон ландшафта.

2. Субдомінантні урочища – зустрічаються також часто, але займають менші площі.

3. Рідкі – зустрічаються кілько разів , наприклад, на виходах вапняків.

4. Унікальні – зустрічаються тільки один раз.

Перші два є основними при формування місцевості, два останні вважаються доповнюючими або підлеглими. З точки зору господарського використання важливіше значення мають фонові урочища. На відміну від урочищ унікальних, рідкі урочища розташовуються групами й разом із фоновими можуть складати ландшафтні місцевості.

Крім цього урочища можуть бути типовими або простими, коли відповідають наведеному вище визначенню і пов’язаними з чітко відокремленою формою мезорельєфа або ділянки рівнини на однородному субстраті з однородними умовами дренажу, виділяють підурочища й складні урочища («надурочища).