— неповнолітніми особами (тобто фізичними особами у віці від 14 до 18 років), які позбавлені батьківського піклування;

— фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена судом, якщо особа страждає на психічний розлад, що суттєво впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засоба­ми, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Позбавлення батьківського піклування означає, що батьки дітей померли, невідомі, визнані у судовому порядку безвісно від­сутніми або померлими. Опіку і піклування може бути встановле­но і при житті батьків неповнолітніх дітей у випадках, коли бать­ки судом позбавлені батьківських прав або прийнято рішення про відібрання дитини, оскільки перебування з батьками небезпечне для життя дитини; батьки визнані у встановленому порядку не­дієздатними або обмежено дієздатними (психічно хворі, розумово відсталі або перебувають на тривалому стаціонарному лікуванні); понад шість місяців не проживають разом з дитиною та без поваж­них причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не вияв­ляють щодо дитини батьківської уваги та турботи або підкинули дитину, і це підтверджено відповідними актами органів внутріш­ніх справ; відмовилися від дітей в установленому законом поряд­ку; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у тривалому відрядженні; пере­бувають під слідством.

Батьки й усиновлювачі щодо дітей до 18-річного віку є опікуна­ми і піклувальниками без спеціального призначення.

Місцем встановлення опіки або піклування є місце проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або місце прожи­вання опікуна чи піклувальника.

Особа, якій стало відомо про фізичну особу, яка потребує опіки або піклування, зобов'язана негайно повідомити про це орган опіки та піклування.

Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адмініст­рації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи та управ­ління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки та піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.

Органи освіти здійснюють діяльність щодо виявлення, обліку та передачі дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, до дитячих будинків, шкіл-інтернатів різних профілів, на усинов­лення, під опіку (піклування) та з інших питань, що належать до їх компетенції.

Органи у справах сім'ї та молоді, служби у справах неповноліт­ніх здійснюють діяльність щодо виявлення, обліку та тимчасового влаштування безпритульних дітей, дітей-сиріт і дітей, позбавле­них батьківського піклування, які утримуються у державних ди­тячих закладах, на виховання в сім'ї (прийомні сім'ї, дитячі бу­динки сімейного типу) та з інших питань, що належать до їх ком­петенції.

Органи соціального захисту населення здійснюють діяльність щодо забезпечення догляду, надання соціально-побутового та ме­дичного обслуговування громадянам похилого віку, інвалідам і дітям з вадами фізичного та розумового розвитку, які цього потре­бують.

Органи охорони здоров'я здійснюють діяльність (діагностичну, лікувальну, експертну) щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок психічних захворювань або визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями чи нарко­тичними речовинами, а також щодо утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком до трьох років у будин­ках дитини.

Органи опіки та піклування здійснюють свою діяльність відпо­відно до чинного законодавства.

Орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків встановлення опіки та піклування судом у разі визнання особи не­дієздатною або у разі обмеження цивільної дієздатності особи.

Опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклуван­ня. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальни­ком лише за її письмовою заявою.

Виходячи з інтересів громадян, які потребують опіки або піклу­вання, опікунами та піклувальниками призначають переважно осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопіч­ним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості осо­би виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. До таких осіб висуваються й інші вимоги:

— опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю;

— не перебувати на обліку або лікуванні у психоневрологічних та наркологічних закладах;

— не повинні бути позбавлені батьківських прав;

— щодо них не повинно бути припинено з їх вини раніше встано­влену опіку та піклування;

— поведінка та інтереси опікунів і піклувальників не повинні су­перечити інтересам фізичних осіб, які потребують опіки та піклу­вання;

— особи, які претендують на те, щоб бути опікунами або піклу­вальниками, не повинні бути засудженими за вчинення тяжкого злочину.

За необхідності фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

При призначенні опікуна для малолітньої особи (за умови досяг­нення нею 10 років) та при призначенні піклувальника для непов­нолітньої особи враховується бажання підопічного.

Опіка і піклування за своїм змістом відрізняються одне від одно­го. Опіка встановлюється над особами, які зовсім не мають дієздат­ності, тобто над тими, хто зовсім не здатен сам здійснювати свої права та обов'язки. Тому опікун повністю замінює свого підопічного і є його законним представником.

Піклування встановлюється над обмежено дієздатними, тобто над особами, здатними здійснювати самостійно тільки певні дії, а також над повністю дієздатними, які внаслідок свого фізичного стану не можуть захищати свої права. У першому випадку піклу­вальник ніби заповнює дієздатність, якої бракує, даючи згоду на здійснення деяких угод, у другому випадку — він надає підопічно­му практичну допомогу. Отже, піклувальник, на відміну від опіку­на, не замінює повністю підопічного, а тільки надає йому певну до­помогу в здійсненні деяких прав і обов'язків. Але піклувальник, як і опікун, оберігає свого підопічного від зловживань інших осіб. Від імені та в інтересах малолітніх підопічних правочини вчиняє опікун, піклувальник дає згоду на вчинення неповнолітнім підопіч­ним певних правочинів.

Законодавство покладає на опікунів та піклувальників ті самі обов'язки, що й на батьків щодо дітей.

Згідно з новим ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підо­пічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпе­чення його доглядом та лікуванням, вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного. Опікун малолітньої особи зобов'язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток.

Опікун має право вимагати повернення підопічного від осіб, які тримають його без законної підстави.

Опікун вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

З метою захисту опікуваних від зловживань опікунів встановле­но заборону щодо правочинів, які не може вчиняти опікун. Опікун, його дружина, чоловік та близькі родичі (батьки, діти, брати, сест­ри) не можуть укладати з підопічним договорів, крім передання майна підопічному у власність за договором дарування або у без­оплатне користування за договором позички. Крім того, опікун не може здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'я­зуватися від його імені порукою (ст. 68 ЦК України).

Піклувальники згідно зі ст. 69 ЦК України наділені правами й на них покладені такі обов'язки:

1) піклувальник над неповнолітньою особою зобов'язаний дбати про створення для неї необхідних побутових умов, про її виховання, навчання та розвиток;

2) піклувальник над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, зобов'язаний дбати про її лікування, створення не­обхідних побутових умов;

3) піклувальник зобов'язаний вживати заходів щодо захисту ци­вільних прав та інтересів підопічного.

Для захисту осіб, які потребують піклування, від зловживань піклувальників встановлено заборону щодо правочинів, на вчинен­ня яких піклувальник не може давати згоду. Піклувальник не може давати згоду на укладення договорів між підопічним та своєю дру­жиною (своїм чоловіком) або своїми близькими родичами, крім пе­редання майна підопічному у власність за договором дарування або у безоплатне користування на підставі договору позички.

Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки та піклування із залученням громадськості шляхом планових відвідувань тих осіб, які перебувають під опікою (піклу­ванням). Опікуни як представники підопічних здійснюють відповідні права самостійно, але деякі юридичні дії, що мають важливе значення, головним чином це стосується майнових відносин, беру­ться органами опіки і піклування під особливий контроль. Новим ЦК України встановлено перелік правочинів, що вчиняються з до­зволу органу опіки та піклування. Так, опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від майнових прав підопічного; видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; укладати договори, що підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; укладати договори щодо ін­шого цінного майна. Піклувальник, у свою чергу, має право дати згоду на вчинення вищезазначених правочинів лише з дозволу орга­ну опіки та піклування.

Управління майном особи, над якою встановлено опіку, здійснює опікун. Опікун зобов'язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах.

Якщо малолітня особа може самостійно визначити свої потреби та інтереси, опікун, здійснюючи управління її майном, повинен враховувати її бажання.

Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, доходів від майна підопічного тощо.

Якщо підопічний є власником нерухомого майна або майна, що потребує постійного управління, опікун може з дозволу органу опіки та піклування управляти цим майном або передати його за до­говором в управління іншій особі.

Опікун та піклувальник можуть виконувати свої обов'язки оплатно. Підстави виникнення права на оплату послуг опікуна та піклу­вальника, її розмір та порядок виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Якщо в особи, над якою встановлено опіку чи піклування, є май­но, що знаходиться в іншій місцевості, опіка над цим майном вста­новлюється органом опіки та піклування за місцезнаходженням майна. Опіка над майном встановлюється також в інших випадках, встановлених законом.

Звільнення опікуна та піклувальника провадиться органом опіки та піклування за їх заявою. Така заява розглядається органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повно­важення опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до за­кінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не бу­ла розглянута протягом цього строку (ст. 75 ЦК України).

Орган опіки та піклування також може звільнити піклувальни­ка від його повноважень за заявою особи, над якою встановлено піклування.

За заявою органу опіки та піклування суд може звільнити особу від повноважень опікуна або піклувальника у разі невиконання нею своїх обов'язків, а також у разі поміщення підопічного до навчального за­кладу, закладу охорони здоров'я або закладу соціального захисту.

Крім того, закон передбачає підстави припинення опіки. Опіка припиняється у разі:

— передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

— досягнення підопічним 14 років. У цьому разі особа, яка здій­снювала обов'язки опікуна, стає піклувальником без спеціального рішення щодо цього;

— поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

Підставами для припинення піклування є:

— досягнення фізичною особою повноліття;

— реєстрація шлюбу неповнолітньої особи;

— надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

— поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Новий ЦК України встановив новий спосіб надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'яз­ків, який полягає в тому, що дієздатна фізична особа, яка за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права та виконувати обов'язки, має право обрати собі помічника. Помічником може бути дієздатна фізична особа.

За заявою особи, яка потребує допомоги, ім'я її помічника реєст­рується органом опіки та піклування, про що видається відповідний документ, зразок якого встановлює Міністерство юстиції України.

Помічник має право на одержання пенсії, аліментів, заробітної плати, поштової кореспонденції, що належать фізичній особі, яка потребує допомоги, а також має право вчиняти дрібні побутові правочини в інтересах особи, яка потребує допомоги, відповідно до на­даних йому повноважень. Помічник представляє особу в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, ор­ганах місцевого самоврядування та організаціях, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення. Помічник може представ­ляти фізичну особу в суді лише на підставі окремої довіреності.

Послуги помічника є оплатними, якщо інше не визначено за до­мовленістю сторін.

Помічник може бути у будь-який час відкликаний особою, яка потребувала допомоги. У цьому разі повноваження помічника при­пиняються.