Версальський диктат

Загальна характеристика епохи

Стиль барокко прийшов на зміну стилю епохи Відродження. Він почав зароджуватися c середини XVII століття. Уперше він з'явився в Іспанії, що стала на той момент самою могутньою й багатою державою миру. (Можлива назва походить від португальського perola barroca — перлина вигадливої форми). Країна була переповнена золотом, що у свою чергу відбилося на моді: іспанський костюм засліплював своєю розкішшю. Інші країни не залишалися осторонь, переймаючи модні тенденції. Так, стиль барокко швидко поширився по всій Європі.

В XVII ст. у результаті успішних воєн і завдяки блискучому економічному становищу Франція стала однієї із провідних держав Європи, перемінивши в цій ролі Іспанію, що вступила в смугу глибокої кризи.

У Франції виготовляють воскові ляльки Пандори з повним набором модного гардероба. Велика Пандора демонструвала верхній одяг, мала— негліже. Пандори розсилалися в європейські держави й коштували дуже дорого. Подорожі ляльок не перешкоджали навіть військові, що припиняли бойові дії на території, через яку провозили Пандор. В останній третині XVII ст. став виходити модний журнал «Меркур талант» з ілюстраціями модного одягу.

У середині століття був споруджений Версаль, палацово-парковий ансамбль, що затьмарив своєю архітектурою й розкішним декором всі інші європейські резиденції. Версальський декор визначив на довгі роки моду на тканини, меблі, прикраси. Цей період у моді називають «версальськими модами».

Розквіт епохи барокко наступає під час правління « короля-сонце» Людовика XIV. У цей період Франція перетворюється в законодавицю мод, а її придворна культура стає еталоном для всіх європейських королівських будинків. Король-Сонце постійне влаштовував у Версалі розкішні бали, на які з'їжджалася вся європейська знать. Кавалери в перуках, шовкових панчохах з візерунками й краватками у вигляді більших бантів. Дами з надзвичайно тонким, стягнутим корсетом талією, у платтях з пишними спідницями й глибоким декольте. І обов'язково для всіх - достаток коштовностей. Наприклад, один з костюмів Людовика XIV мав близько 2 тисяч алмазів і діамантів. Придворні, наслідувати короля, намагалися не відстати від моди на розкішні одіяння. Недарма прислів'я того часу говорило: «Дворянство носить свої доходи на плечах».

Якщо зараз шафа, що ломиться від достатку речей — це прерогатива жінок, то в епоху Людовика XIV кавалери не відставали від своїх дам ні на крок. У гардеробі чоловіків налічувалося не менш 30 костюмів по числу днів у місяці — і міняти їх покладалося щодня. Більше того, Людовик XIV навіть видав спеціальний указ про обов'язкову зміну одягів по сезонах. Навесні й восени випливало носити одягу з легкого сукна, узимку — з оксамиту й атласу, улітку — із шовку, мережив або газових тканин.

Придворні дами любили прикрашати себе не тільки коштовностями, стрічечками і мереживами, особливою популярністю в них користувалися зроблені із шовку чорні мушки. Модниці наклеювали їх на особу, шию або груди. Кожна мушка мала своє символічне значення. Так, мушка над губою позначала кокетство, на чолі — величчя, у куті ока — пристрасність.

В XVII столітті в придворних колах часто приймати ванну й мити голову вважалося шкідливим для здоров'я. Тому загальним лихом для всіх минулого блохи. Винахідливі французи придумали, як зніми боротися - частіше митися вони не стали, але винайшли модний аксесуар - «блохоловку». Невеликий шматок коштовного хутра, підвішений на золотому ланцюжку, служив принадою для докучливих комах. Так, «блохоловка» стала невід'ємним атрибутом костюма епохи барокко.

В епоху барокко жіноча мода мінялася набагато частіше, ніж чоловіча, оскільки її законодавицями були численні фаворитки Людовика XIV. Так, одна з них Марія Анжеліка де Фонтаж прославилася завдяки своїй зачісці. Один раз на полюванні в неї розтріпалися волосся, але пані де Фонтаж не розгубилася: щоб поправити зачіску, вона кокетливо обв'язала голову підв'язкою від панчіх. Це привело короля в захват, і він просив свою кохану носити її завжди. Уже наступного дня в надії заслужити прихильність Людовика XIV її прикладу пішли всі придворні дами, і зачіска «а ля Фонтанж» увійшла в моду на 30 років. Якщо спочатку вона була м'якої й низкою, то потім стрічки стали крохмалити й натягати на дротовий каркас. Зачіски перетворилися у високу вежу. Навіть карети робилися з відкидним верхом - інакше дама не змогла б сісти в екіпаж.

Основними ознаками барокко були пишність, парадна врочистість і підкреслена монументальність. На зміну геометричності і раціональності Ренесансу прийшли ускладненість простору й обсягів, складні криволінійні форми й перевага декоративного початку. При цьому логіка побудови планів і відповідність між зовнішніми обсягами й внутрішньою структурою будинку нерідко йшли на другий план. Достаток декоративних деталей найчастіше істотно спотворювало подання про конструкцію будови.

Архітектори стилю барокко активно використовували скульптурні зображення, звичайні колони часто замінялися теламонами і каритиадами - колонами у вигляді чоловічих або жіночих фігур. Ще однією відмінною рисою барокко стали «нелюдські» масштаби. Так, вікна і портали іноді перевищували людський ріст у десять і більше разів.