Розгром Врангеля
Білогвардійська армія Врангеля (150 тис.), яка утримувала Крим, вирішила скористатися радянсько-польською війною і розгорнула наступ на Україну. Впродовж червня-листопада 1920 р. радянська армія розгромила війська Врангеля, остаточно встановивши в Криму радянську владу.
Основні причини поразки української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
· Низький рівень національної свідомості українців і, як наслідок, слабка соціальна база визвольного руху. Очолила національну революцію українська інтелігенція, яка розраховувала на підтримку селян. Інтелігенція була малочисельною, а селяни - політичне несвідомими, неосвіченими, неорганізованими, розпорошеними. Робітники, підприємці, поміщики в більшості своїй не підтримали ідею незалежності України.
· Відсутність єдності в діях українських національних сил, які не пішли на компроміс в ім'я загальнонаціональних інтересів. Центральну Раду шляхом перевороту ліквідував гетьман П.Скоропадський, гетьманський режим впав під тиском Директорії УНР, українські комуністи визнавали лише радянську владу, не було єдності між УНР та ЗУНР.
· Несприятлива міжнародна ситуація. Боротьбу проти українського визвольного руху вели набагато сильніші зовнішні вороги:
- в Наддніпрянській Україні - радянська Росія, білогвардійці, війська Антанти;
- в Західній Україні - Польща, яку підтримувала Антанта.
Історичне значення української національно-демократичної революції 1917-1920 рр.
· У ході революції український народ створив власну державу і декілька років підтримував її існування.
· Героїчна боротьба українського народу 1917-1921 рр. стала прикладом і дала досвід наступним поколінням українців. Без цієї боротьби було б неможливим проголошення державної незалежності в 1991 р.
ЛЕКЦІЯ № 8
Тема : Об'єктивні умови і суб'єктивні фактори в процесах гуманітарного, політичного життя народу. Історія та історіографія в еволюції, їх місце і роль у гуманізації діяльності людини, громадянина
ПЛАН:
1. Радянська та Західна Україна в 20-30-і рр.
2. Початок другої світової війни. Приєднання західноукраїнських земель до УРСР.
3. Окупація України військами Німеччини та її союзників (22червня 1941 -22 липня 1942рр.). Рух Опору в Україні.
4. Визволення України від фашистських загарбників (грудень 1942 – жовтень 1944 рр.)
Поразка національної революції 1917-1920 рр. зумовила новий етап територіального розколу України: українські землі опинилися у складі різних держав:
1. Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина та Підляшшя -у складі Польщі.
2. Закарпаття - у складі Чехословаччини.
3. Буковина - у складі Румунії.
4. Більша частина України, де встановилася радянсько-більшовицька влада, - у складі СРСР.
Радянська Україна в 20-30-і рр.
Соціально-економічні перетворення в Україні на основі непу Причини переходу до непу
· На кін. 1920 - поч. 1921 рр. більшовицька Росія і Україна опинилися в ситуації глибокої економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної:
· воєнними діями, що велися майже безперервно сім років;
· політикою "воєнного комунізму ", яка руйнувала основи економіки, паралізувала сільське господарство і викликала опір переважної більшості населення, особливо селянства.
· Економічна кризавиражалася в тому, що:
· промисловість знаходилася в стані розрухи. У1921 р. в Україні промислове виробництво становило 1/10 частину довоєнного рівня, виробництво металу - 5%, вугілля-30% і т.д.;
· сільське господарство також перебувало в катастрофічному стані: порівняно з 1913р. посівні площі в Україні скоротилися на чверть, збір зерна - на третину. Ситуацію ускладнили катастрофічна засуха 1921 р. і голод, від якого загинуло близько 1 млн. чоловік. Масовість жертв голоду пояснюється не лише засухою, а й політикою більшовиків, що дає підстави говорити про перший у радянській історії голодомор;
· у галузі фінансів - повна інфляція грошей.
Соціально-політична кризавиявилася в тому, що:
· почалися повстання селянства проти політики "воєнного комунізму" і, зокрема, проти продрозкладки. Повстанським рухом була охоплена майже вся Україна. Проти радянської влади виступила армія Махна (близько 15 тис. чоловік). Всього у складі повстанських формувань нараховувалося близько 40 тис. чоловік;
· тяжкий економічний стан, продовольчі нестатки викликали незадоволення радянською владою з боку робітників, що виливалося у різні форми протесту, зокрема страйки. Поряд з економічними вимогами висувалися політичні, у тому числі - "Ради без більшовиків";
· склалася криза в більшовицькій партії, в якій загострилися суперечки щодо шляхів подальшого розвитку країни.
Таким чином, загальна криза в країні змусила більшовиків з 1921 р. перейти від політики "воєнного комунізму" до нової економічної політики (непу).
Сутність непу
Неп передбачав часткове повернення до ринкових відносин, різних форм власності, економічних методів управління народним господарством.
Проте, більшовики розглядали неп як вимушений захід, за допомогою якого можна буде подолати поточні труднощі і досягти кінцевої мети - побудови комунізму.
Основні зміни в період непу:
1. У сільському господарстві:
· заміна продрозкладки продподатком (був менший приблизно у 2 рази і відомий селянам заздалегідь);
· дозвіл на вільну торгівлю надлишками сільськогосподарської продукції;
· дозвіл на оренду землі і використання найманої праці.
Неп сприяв розвитку сільського господарства:в 1925 р. обсяг сільськогосподарського виробництва досяг довоєнного рівня.
2. У промисловості:
· продаж у приватні руки і передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств. В Україні було здано в оренду 5200 підприємств - майже половина наявного фонду;
· децентралізація управління промисловістю. Багато підприємств об’єднувалися в трести і переводилися на госпрозрахунок. Найбільшими на Україні сіпали трести "Донвугілля", "Хімвугілля", "Південьсталь", "Цукротрест ";
· ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівки в оплаті праці; <» залучення іноземного капіталу у формі концесій (в Україні не було укладено жодного концесійного договору), змішаних акціонерних товариств та ін.
Неп стимулював розвиток промисловості, зростання продуктивності праці.У 1926 р. основні показники рівня розвитку легкої і харчової промисловості, яка знаходилася в основному в руках дрібних підприємців, були вищі за довоєнні. Навпаки, сповільнювались темпи розвитку важкої промисловості, яка була під контролем держави.
У 1925-1926 рр. обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913р.
3. У галузі торгівлі і фінансів:
· відмова від розподілу продукції за картками, від прямого продуктообміну і перехід до вільної купівлі-продажу. Розвиваються три види торгівлі: кооперативна, приватна, державна;
· у великих містах відкрилися торговельні біржі;
· у 1922-1924 рр. проведено грошову реформу: були випущені конвертовані десяти-карбованцеві банкноти - червінці, а також казначейські білети вартістю 1, 2, і 5 крб. Досить швидко зміцнювалася грошова система, спадала інфляція. Зріс життєвий рівень населення.