Україна на початковому етапі десталінізації (1953 – початок 1956 року).

5 березня 1953 року помер Й.Сталін. Ця дата стала початком процесу, що згодом отримав назву «відлига» - процес спроб лібералізації суспільно-політичного життя, проведення значних соціально-економічних реформ. ( повість І.Еренбурга «Відлига» 1954 р)

Після смерті Сталіна розпочалася боротьба за владу. У кожного з протиборчих угруповань «сталінської гвардії» Л. Берії, Г. Маленкова, М. Хрущова було своє бачення подальшого розвитку СРСР. У цій боротьбі переміг Хрущов. Л. Берія звинуватив першого секретаря ЦК КПУ Л.Мельникова у русифікації та дискримінації місцевих кадрів і призначено О.Кириченка, першого на цій посаді українця. Після цього набула поширення хвиля висувань на керівні посади представників місцевих кадрів. (Берія зробив ставку на підтримку керівництва союзних республік). Розрахунок не виправдався – звинуватили в антипартійних антидержавних діях – суд, розстріл.

Основним змістом «Відлиги» є десталінізація – система заходів по усуненню культу особи Сталіна та проявів сталінського режиму. Десталінізація мала обмежений характер і не торкалася підвалин існуючого ладу.

Складові десталінізації:

- Ліквідація системи ГУЛАГу, системи масових репресій

- Амністія. Реабілітація незаконно засуджених

- Реформи силових відомств, судової системи. Впровадження у їх діяльність принципу законності

- Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти українського націоналізму.

- Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи.

- Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки українців у партійному і державному керівництві. Зростання впливу української партійно-державної еліти в союзному керівництві.

Перший етап десталінізації 1953 – 1956 рр.

Реабілітація торкалася лише незначної частини незаконно репресованих.

Амністія 1953 р стосувалася осіб засуджених терміном до 5 років, а також засуджених за посадові, господарські та військові злочини.

Амністія 1955 р. стосувалась осіб, що співробітничали з окупантами в роки війни, але не чинили злочинів.

Проголошувалась амністія для воїнів УПА, які складуть зброю, і тих хто утримувався у таборах. До 1957 р. було звільнено понад 65 534 бійці ОУН –УПА.

Проте амністія не передбачала реабілітацію. Звільнені продовжували носити клеймо «ворогів народу».

Почалася ліквідація репресивної системи.