Квілінг

Малювання восковими паличками або свічкою з аквареллю

Техніка «Малювання» піском

На картон простим олівцем наносять контурний малюнок майбутньої роботи. На картину площину наносять клей ПВА після чого сієм пісок(перед тим пісок( замінити пісок можна тирсою) зафарбовуємо фарбою потрібного кольору). Чекаємо декілька хвилин та зсипаємо лишній пісок. Далі теж саме з піском іншого кольору. В кінці коли клей висох, роботу можна покрити лаком.

(Малюнок свічкою)

Контур малюнка наноситься олівцем, потім наводиться восковою паличкою. Нею ж зафарбовуються окремі частини малюнка, що мають бути світлими. За допомогою ватного тампона або пензля вкривають усю поверхню малюнка фарбою. На місця, зафарбовані воском, вона не лягає.

Так можна виконати оригінальні малюнки, особливо цікаво працювати зі світлим воском, якого майже не видно на папері. Сліди його проявляються тільки після нанесення фарби. ( Крім воску можна використовувати олівці Полікольор).

Кві́лінг (англ. Quilling — рюш . Походить від слова quill — пташине перо, гофрувати, плоїти, паперокручення) — мистецтво виготовлення плоских або об`ємних композицій зі скручених у спіралі смужок паперу. Хоча достовірно походження квілінгу не відоме, вважається що він з`явився одразу після винайдення паперу, в Китаї у 105 н.е. Інші джерела стверджують, що квілінг практикувався у Давньому Єгипті. Одне можна сказати напевно – квілінг має дуже багату історію.

Вважається у 300 – 400-ті роки срібні та золоті дротики були закручені навколо стовпів та ваз, гарні ювелірні вироби було зроблено саме за допомогою техніки квілінг. До 1200-х це захоплення було дуже популярним. Головним матеріалом був метал, тож коли він став недоступним для мирянина, змінився на папір. Вперше документально згаданий квілінг у 1200-х, але фактично почав використовуватись у 1500-1600-ті французькими та італійськими черницями. Вони використовували рвані шматочки бібельдруку (особливо тонкий непрозорий папір) [2]. та гусяче пір`я, щоб прикрасити релігійні догмати та картини. Саме використання гусячого пір`я породило термін quilling.

Починаючи з кінця 1600-х квілінг став досить популярним захопленням у Європі та Англії серед молодих дам. У школах дівчата вивчали квілінг разом із вишиванням. Приклади таких робіт все ще існують із назвою школи та ім’ям дівчинки на звороті.

Квілінг ніколи не був розвагою у вільний час для жінок робочого класу. І лише дами вищого класу мали час на квілінг, не маючи потреби у роботі, доки підходящий наречений не зробить пропозицію. Цю техніку використовували для прикрашання та декорування меблів, ваз, підставок, корзин, шкатулок та ін. Тільки люди з грошима могли дозволити собі купівлю матеріалів для квілінгу. У якості фону використовували фольгу та флюди.