За І. Г. Серебряковим.

Еколого-морфологічна класифікація життєвий форм

ІІІ

В основу класифікації, розробленої І. Г. Серебряковим, покладені форма росту і тривалість життя вегетативних органів. Згідно з цією класифікацією розрізняють чотири відділи життєвих форм покритонасінних: деревні рослици; напівдеревні рослини; наземні трави; водяні трави.

У дерев стовбур живе від кількох десятків до кількох сотень і навіть тисяч років. При зрубуванні чи пошкодженні основного сдовбура сплячі бруньки дають нові стовбури (пневу порість).

Чагарники, кущіспочатку теж ростуть як дерево, але вже з третього-десятого років життя зі сплячих бруньок утворюють нові стебла — скелетні осі. Ці осі живуть, зокрема, в малини два роки, в бузку і жовтої акації — 60 років, поступово змінюючи одна одну, а в середньому вік цих осей становить 10-40 років.

Чагарнички,кущики - це мініатюрні (заввишки не більше 50 см) чагарники з тим же характером росту скелетних осей, однак тривалість життя окремих осей не перевищує 5-10 років. Чагарнички поширені в тундрі, тайзі, на сфагнових болотах. Це представники родини вересових: верес, журавлина, брусниця.

У иапівдеревних рослин щороку відмирає велика частина пагонової системи (до 3/4 і більше від загальної висоти пагонів). На дерев'янистій надземній системі, що залишається, розміщуються бруньки відновлення.

Напівчагарники, півкущі характерні для пустель і ^напівпустель. Деякі з них досягають висоти 2-3 м. Сюди належать: джузгун, солянка деревовидна, ефедра хвощевидна. Формуються такі рослини за принципом чагарників, але вік їх скелетних осей короткий і не перевищує 2-8 років.

Напівчагарнички, півкущики- це низькорослі напівчагарники. У них взимку: зберігаються, як і у напівчагарників, здерев'янілі основи надземних пагонів з бруньками. Це види полину, чебрецю, астрагалу, лаванди. Деякі з напівчагарничків у суворих умовах високогір'я набувають подушковидну форму.

У трав'янистих рослин надземні пагони живуть здебільшого один вегетаційний період й після цвітіння і плодоношення відмирають повністю; лише щільно притиснуті до грунту надземні пагони деяких багаторічників можуть жити кілька років. За системою І. ,Г- Серебрякова наземні трав'янисті рослини поділяються на монокарпіки та полікарпіки. До монокарпіківвідносяться однорічники (терофіти). тобто рослини, які плодоносять лише один раз протягом життя. Особливо короткий життєвий цикл в ефемерів, які закінчують вегетацію і дають насіння протягом кількох тижнів. У пустелях є ефемерові луки. В помірних широтах ростуть такі ефемери, як веснянка весняна, мишачий хвіст малий тощо.

Більшість багаторічних трав — полікарпіки,тобто рослини, які цвітуть і плодоносять багато років. Проте серед багаторічників є й монокарпіки, які кілька років ростуть у вигляді розетки, зацвітають, а після плодоношення відмирають. Це кмин, дягель лікарський з нашої флори, агави з Мексики.

Багаторічні полікарпікн класифікують за підземними багаторічними органами на такі життєві форми:

1. Стрижнекореневі (каудексові):конюшина гірська, полин звичайний

2. Китицекореневі:жовтень їдкий', подорожник. Головний корінь у таких рослин відсутній, а товсті додаткові корені розміщені на вкороченій підземній частині осі.

3. Короткокореневищні:півники, купина тощо. Міжвузля в них короткі (їхня довжина не перевищує діаметра кореневища). Вік кореневища, наприклад, купини може досягати 20 років.

4. Довгокореневищні:пирій повзучий, осока колхідська тощо. Кореневища різного віку, мають довгі міжвузля.

5. Дернинні:ковила, костриця, тимофіївка тощо. Це переважно злаки та осоки, нещільно- та щільно дернисті. ,.

6. Бульбові:ряст, зозулинці, цикламен тощо. В цих рослин утворюються бульби різного походження - кореневі, пагонові, стеблові.

7. Цибулинні:тюльпан, цибуля, лілія тощо.

8. Наземно-повзучі і наземно-столонні:розхідник, вербозілля лучне, костяниця.

Серед життєвих форм виділяють вегетативно нерухливі рослини і вегетативно рухливі. Перші нездатні активно захоплювати нові площі, пересуватися з місця на місце і вегетативно розмножуватись. До цієї групи належать стрижнекореневі, китицекореневі, дернинні, цибулинні, частково короткокореневищні і бульбові рослини. До вегетативно рухливих з протилежною характеристикою включають довгокореневищні. наземно-повзучі, наземно-столонні, частково короткокореневищні і бульбові рослини.