Люблінська унія та її наслідки.

На початок XVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562—1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув'язла в нову тривалу війну з Московським царством. Виснажені величезними воєнними витратами й опинившися перед загрозою московського вторгнення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати, але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об'єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов'язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися своїм панівним становищем перед польськими конкурентами й занепокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючися здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали.

Скликаний у 1569 р. в Любліні королем Сигізмундом Августом сейм проходив у драматичній та гострій боротьбі. Це змусило норовистих магнатів повернутися за стіл переговорів, і 1 липня 1569 р. була укладена Люблінська унія.

Внаслідок підписання унії утворилася Річ Посполита, що мала єдиного виборного короля, сейм, гроші, податки та єдину зовнішню політику. Але Велике князівство певною мірою зберігало автономію, зокрема місцеве врядування, військо, скарбницю та систему судочинства. Та тепер до Польської корони відходили всі україн­ські землі, що раніше належали литовцям.

Люблінська унія 1569 р. стала для українців подією величезної ваги. Попри всі свої недоліки Велике князівство Литовське протягом двох століть створювало для них сприятливі умови існування. Українські князі хоч і підпорядковувалися литовцям, однак мали великий вплив у суспільній, економічній, релігійній та культурній царинах життя. Проте, як свідчила доля Галичини, що першою потрапила під владу Польщі, з переходом українських земель від Литви до Польщі було поставлено під сумнів саме існування українців як окремої етнічної спільності.

Між XIV і XVI ст. на авансцену вийшли країни, які в наступні століття визначатимуть долю України. Спочатку вражаючих успіхів на Україні добилася Литва, правління якої виявилося найбільш прийнятним для українців. Але більш численна й агресивна польська шляхта поступово витіснила литовців з України. Вдаючись до військового тиску на Литву та дипломатичних угод, вона визначила найбагатші українські землі як головний об'єкт своєї експансії. На задньому плані вимальовувалися інші держави, котрі впливатимуть на Україну. Це — царство Московське, яке швидко зростало, й Кримське ханство, пов'язане із всемогутньою Оттоманською імперією. Очевидно, що за таких обставин перспективи досягнення Україною незалежності були малообіцяючими.

Знать окремих українських земель кілька разів робила спроби стати на захист своїх інтересів. Але чужоземне й насамперед польське панування породило нове явище — культурну асиміляцію української знаті панівною державою. Поступово ототожнюючи власні прагнення з потребами держави, що виявила готовність іти їй назустріч, українська шляхта втрачала здатність боронити місцеві інтереси.

2. Термінологічний словник:

Братства – релігійні та культурно-просвітницькі організації українських міщан, які утворилися при церковних парафіях у Україні в ХV-ХVІ ст. Опікувалися церквою, дбали про її підтримку, допомагали бідним, організовували шпиталі, школи, друкарні. З часом набули великого громадського-політичного і національно-культурного значення.

Брацлавщина– історична область України в 14 – 18 ст., що охоплювала територію Вінницької та частину Хмельницької областей.

Литовські статути –кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на приєднаних до нього українських землях в 16 – І пол. 19 ст.

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від управління та суду феодалів і створювали органи місцевого самоврядування. Юридично закріплювало права і свободи різних станів міського населення.

Сейм– станово – представницький орган за доби феодалізму в Польсько – Литовській державі,, верховний орган державної влади і законодавчий орган Польщі.

Унія– об’єднання, союз держав під владою одного монарха.

Шляхта– світські дрібні та середні феодали у країнах Центральної Європи (Польща, Литва, Україна та ін.)

3. Література:

Бойко О.Д. Історія України. – К.: Академвидав, 2007.

Грушевський М. С. Ілюстрована Історія України –.К., 1990.

Греченко В.А. Історія України. Модульний курс : Навчальний посібник. - Х. : Торсінг плюс, 2009.

Історія України в особах. Литовсько-польська доба -К, 1997

Кормич Л.І. Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття /Л.І.Кормич, В.В. Багацький. – Х.: ООО „Одісей”, 2004.

Русіна О. В. Україна під татарами і Литвою – К. , 1998.

Світлична В.В. історія України /Ред.Ю.М. Алексєєв. – К.: Каравела, 2008.

Савченко Н.М, Подольський М.К. Історія України: модульний курс.- К.:ІНКОС, 2006

Хрестоматія з історії України : навчальне видання / укл. О. М. Уривалкін. - К. : КНТ, 2007.

Юрій М.Ф. Історія України : Навчальний посібник. - К. : Кондор, 2008.