Типи вищої нервової діяльності
І.П.Павлов на підставі результатів багаторічного вивчення особливостей утворення і перебігу умоііних рефлексів у тварин виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності. В основу поділу на типи він поклав три показники: 1) склу процесів збудження і гальмування; 2) взаємну врівноважяність, тобто співвідношення сили процесів збудження і І-альмування; 3) рухливість процесів збудження і гальмування, тобто швидкість, з якою збудження може змінюватися гальмуванням, і навпаки.
На основі виявлення цих трьох властивостей І.П.Павлов виділив чотири основні типи вищої нервової діяльності:
І тип — сильний неврівноважений: характеризується достатньою силою нервових процесів, але чоуджепня
переважає над гальмуванням, надмірно збудливий, метушливий, рухи поривчасті;
IIтип — сильний зрівноважений рухливий: має достатню силу і рухомість нервових процесів, добру їх зрівноваженість. Рухливий, легко орієнтується в новій обстановці, швидко реагує на кожний новий подразник;
/// тип — сильний врівноважений малорухливий: відзначається малою рухливістю, застійністю нервових процесів при достатній їх силі і врівноваженості. Спокійний, бережно реагує на нові подразники, важко переробляє навички;
IV тип — слабкий: нервова система слабка, легко гальмується різними зовнішніми подразниками, має низьку працездатність, швидко стомлюється.
І.П.Павлов вважав, шо основні типи вишої нервової діяльності, виявлені на тваринах, збігаються з чотирма темпераментами, встановленими у людей грецьким лікарем Гіппократом, який жив у IV ст. до н.е. Слабкий тип відповідає меланхолічному темпераменту, сильний не-врівноважений — холеричному, сильний врівноважений рухливий — сангвінічному, сильний врівноважений з малою рухливістю нервових процесів — флегматичному.
Залежно від взаємодії, врівноваженості сигнальних систем І.П.Павлов, поряд з чотирма спільними для людини і тварин типами, виділив спеціально людські типи вищої нервової діяльності: художній тип: характеризується перевагою першої сигнальної системи над другою. Сюди належать люди, які безпосередньо сприймають дійсність, широко користуються чутгєіїими образами: розумний тип'. це люди з переважанням другої сигнальної системи, люди з вираженою здатністю до абстрактного мислення; більшість людей належать до середнього типу з врівнова-• женою діяльністю двох сигнальних систем, яким аіастиві як образні враження, так і умоглядні висновки.
Ґрунтуючись на дослідженнях із застосуванням об'єктивних методів. А.Г.Іванов-Смоленський виділив чотири основні типи нервової системи в дітей шкільного ліку:
I —збудливий тип', у літеіі цього типу швидко і легко
утворюються умовні рефлекси, але важко і повільно
виробляються диференціювання, такі діти не можуть
сидіти спокійно, рухаються, неуважні:
II — лабільний тип: такі літи швидко орієнтуються в
новій для них обстановці, спокійні, точно виконують
уроки, умовні рефлекси і диференціювання утворюються
швидко;
III,— інертний тип: у дітей такого типу утворюються як рефлекси, так і диференціювання, вони мовчазні, мало виявляють інтерес до навчання, намагаються залишатися на самоті, погано виконують уроки;
IV — гальмівний тип: у дітей цього типу легко
виробляються умовні рефлекси і легко утворюється
диференціювання, шо характерно для процесу
гальмування. На уроках і піл час перерв вони поводять
ся спокійно, зосереджено.
10. Емоції. Фізіологічний механізм емоцій
Пережинання, у яких виявляється ставлення людини до навколишнього середовища і до себе, називають емоціями. Усі емоції поділяють на позитивні (радість, задоволення, любов та ін.) і негативні (гнів, страх, жах та ін.).
V формуванні емоційної поведінки людини і тварин
важливу роль відіграють згір'я та лімбічна система, до
якої відносять нервові утворення головного мозку, роз
ташовані на меліатьному (се; Іму) боці півкуль, біля
верхнього відділу стовб , -•>•: поперекову закрутку,
яка переходить у гіпокампову х'крутку. ділянку гіпокампа,
зубчасту фасцію, склепіння і мигдалеподібне тіло.
Під час подразнення електричним струмом підзгір'я і мигдалеподібного тіла або видалення поперекової закрутки у тварин спостерігається реакція люті, агресі'вної поведінки. Під час руйнування мигдалеподібного тіла в людини знижується емоційна активність типу страху, гніву, люті.
Позитивні емоції підвищують силу життєвих процесів: дихання стає глибоким, пульс рівнішим, минає втома. Виявом позитивних емоцій є усмішка, сміх.
Емоції супроводжуються активізацією нервової системи і появою в крові біологічно активних речовин, які впливають на діяльність дихання, травлення, кровообігу, тощо. Одна з таких речовин — адреналін — гормон надниркових залоз. Фізіологічне значення реакцій, що супроводжують емоції — мобілізація сил організму для успішної діяльності або захисту. Виникнення реакцій, шо супроводжують емоції, пов'язані з функціонуванням великих півкуль головного мозку, особливо кори скроневої і лобової частин та відділів проміжного мозку.