Напрями та передумови становлення соціального партнерства в Україні

Зміст методів регулювання соціально-трудових відносин

Методи регу-лювання СТВ Зміст методів
Нормативно- правові Засновані науково-обгрунтованій нормативно-законодавчій базі. Зокрема: Конституція України, Кодекс законів про працю, закони «Про зайнятість населення», «Про оплату праці», «Про колективні договори та угоди» тощо, а також нормативні акти, укази, інструкції, правилах відповідних державних комітетів, міністерств, відомств.
Програмно-цільові Охоплюють такі напрями: умови праці; соціальна політика; зайнятість; міграційна політика; демографічна політика (переважно на макрорівні).
Адміністратив-но-розпорядчі й організаційно- упорядковані Використовуються переважно на рівні організацій. Для регулювання СТВ використовують накази, розпоряд-ження адміністрації, положення про структурні підроз-діли, посадові інструкції, графіки робочого часу тощо.
Договірні   Пов’язані з проведенням консультацій, переговорів між суб’єктами СТВ, укладанням договорів і угод на різних рівнях (генеральна, галузева, територіальнаугоди, колективний договір).
Погоджувально-арбітражні, посередницькі Спрямовані на попередження трудових конфліктів, пом’якшення їх наслідків.  
Партисипативні   Використання сучасних методів і форм участі працівників в управлінні виробництвом, у прийнятті та реализації організаційно-управлінських нововведень (в Наглядових Радах, Радах ветеранів, Кружках якості та ін. ).
Суспільне ре-гулювання про-цесів форму-вання і розвитку СТВ.   Включає формування й засвоєння всіма суб’єктами СТВ єдиної системи понять з метою взаємопорозуміння; ідентифікацію соціально-економічних процесів з точки зору інтересів сторін; формування системи показників, що відображають процеси взаємодії суб’єктів СТВ, та визначення джерел інформації; дослідження досягнень інших країн в цій сфері.

 

Рис. 4.5. Сутність соціального захисту.

 

 

 

 


Рис. 4.6.Соціальний захист як система.

 

 

 

 


 

 

Рис. 4.7. Соціальні інститути соціального захисту населення.

 

 
 

 


Рис. 4.8. Види соціальних гарантій.

 

 


Рис. 4.9. Мета, принципи, функції та форми соціального захисту.

 

 

 

 

Рис. 4.10. Напрями соціального захисту.

 

 


Рис. 4.11. Поняття «якості життя» та фактори, що на нього впливають.

 

 

 
 

 

 


Рис. 4.12. Показники для оцінювання якості життя.

 


Рис. 4.13. Показники для оцінки якості людського життя


 

 

Рис. 4.14. Сутність якості трудового життя

та основні положення Концепції якості трудового життя.

                         
     
 
     
 
 
 
   
 
     
 
 
   
 
   

 

 

                   
 
 
   
 
   
 
   
 
   


Рис. 5.1 Сутність та система взаємозв’язків соціального партнерства.

 
 


Рис. 5.2Схема функціонування соціального партнерства.



Таблиця 5.1.

Система соціального партнерства та його механізм
Рівні соціального партнерства Суб'єкти соціального партнерства Предмет соціального партнерства Нормативно-правове забезпечення Форми функціонування
Міжнарод­ний (мегаеконо- мічний)   Держави та міжнародні організації Гарантії та захист прав людини у сфері праці, сприяння колективно-договірному процесу Конвенції та реко-мендації МОП та ін. • спільні консультації, колективні до-говори; укладення договорів та угод; • погодження на вищому рівні соціально-економічної політики; • спільне розв'язання колективних тру-дових спорів, запобігання їм; організа-ція примирних, ар­бітражних процедур; • участь найманих працівників в управлінні виробництвом; • участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства; • спільне управління фондами соціального страхування; • участь найманих працівників у доходах; • розгляд претензій та розбіж­ностей, що виникають між сто­ронами; • обмін потрібною інформацією; • контроль за виконанням спільних домовленостей та ін.
Національ­ний (макроеко- номічний) Представники Уряду, організацій роботодавців та профспілок Умови, принципи, норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин Державні закони, нормативні акти Уряду
Галузевий і регіональ­ний (мезоекономіч- ний) Представники ор-ганізацій робото-давців та профспі-лок, ор­ганів регіо­нального само­врядування Галузеві (регіональні) тарифні умови оплати праці, зайнятості, норм праці та ін. Міжгалузеві та га-лузеві (регіональні) нормативно-методичні матеріали  
Виробничий (мікроеко-номічний) Роботодавець, профспілка, працівники Кадрова політика підприємства загалом або її окремі елементи Нормативні мате-ріали, нор­ми, стату-ти, положення, тру-дові угоди, договори

 
 


Рис. 5.4.Загальні принципи соціально-трудових відносин, які вироблені МОП


       
   
 
 

 

 

 


Рис. 5.5.Основні принципи соціального партнерства, які мають бути в Україні.

 


Рис. 5.6.Напрямки специфічних принципів соціального партнерства.

 
 

 


Рис. 5.9. Функції суб’єктів соціального партнерства.


       
   
 
 


Таблиця 5.2

Рівні, суб’єкти, предмет і нормативно- правове забезпечення колективно-договірного

регулювання в Україні

Рівні переговорів та угод Суб'єкти соціального партнерства Предмет переговорів Нормативно-правове забезпечення
Національ­ний (генеральна угода) Представники Уряду (Рада міністрів), організацій роботодавців та профспілок Розвиток виробництва та забезпечення продуктивної зайнятості, соціальний захист (загальні умови оплати праці, робочого часу, соціальні гарантії) Державні закони, нормативні акти Уряду
Галузевий і регіональ­ний (галузева угода) Представники організацій ро­ботодавців та галузевих профспілок, Міністерство праці та соціальної політики України   Галузеві (регіональні) тарифні умови оплати праці, зайнятості, норм праці та ін. Міжгалузеві та галузеві (регіональні) нормативно-методичні матеріали  
Виробничий (колективний договір) Роботодавець, комітет профспілки, працівники Тарифні умови, форми та системи оплати праці, робочий час, охорона праці та ін. Нормативні матеріали, нор­ми, статути, положення, трудові угоди і договори

       
   
 
 


Рис. 5.10.Розширений зміст угод договірного регулювання за рівнями переговорів.

           
   
 
   
 
 


Рис. 5. 11.Класифікація виникнення трудових конфліктів.



Рис. 5.12Фактори, що обумовлюють складність конфлікту


Рис. 5.13.Сутність негативних наслідків і позитивних функцій ТК

 
 


Рис. 5.14.Класифікація методів, видів та типів вирішення трудових конфліктів.


Рис. 5.15.Зміст методів і способів запобігання трудових конфліктів.


                     
   
 
   
 
 
Європейська модель(континентальна) характеризується: -високим рівнем правової захи-щеності працівників; -жорсткими нормами трудового права, орієнтованими на збере-ження робочих місць; - широким використанням норм галузевих тарифних угод; - відносно високим законодавчо встановленим мінімальним рів-нем оплати праці й порівняно незначною їх диференціацією. Цю модель експерти МОП вважають ідеаломСТВ. Водночас вона переживає певну кризу, що виявляється в зростан-ні безробіття, унеможливленні доступу на ринок праці молоді й осіб з невисокою кваліфікацією, у послабленні стимулюючої ролі ЗП, зниженні темпів економіч-ного зростання.    
 
Англосаксонська модель(ліберальна), якій притаманні: - висока схожість цивільного і трудового права; - переважаюче колективно-договірне регулювання на рівні підприємства, а не галузі або регіону; - підвищена мобільність робочої сили; - вища диференціація ЗП; - обмеження щодо сфери застосування мінімальної ЗП. Ця модель сприяє більш ди-намічному створенню робочих місць, мобільності робочої сили, зменшенню безробіття, високим темпам економічного зростання. Характерними рисами для неї є: перевірка нужденних, обме-ження розмірів універсальних трансфертів і програм соціального страхування.  
 
Скандинавська модель (соціально-демократична), характеризується:   - універсальним перерозподілом прибутків за допомогою прогре-сивної системи оподат-кування населення;   - мета її, щоб не допустити бід-ності та забезпечення всім зай-нятим громадянам гідного рівня життя.   Характерними рисами є: сильні профспілки, пос-тійні органи соціального партнерства на усіх рівнях економіки, законодавство, спрямоване на захист трудящих, державна система арбітражу й вирішення трудових спорів.  
 
Китайська модель (змішана) - за своєю сутністю є двосекторною. З одного боку поєднує жорстке регулювання трудових відносин “державно-соціа-лістич-ного” типу в держав-ному секторі (формально має схожість з європей-ською моделлю, але відріз-няється від неї тим, що в Китаї немає вільних профспілок). З другого – характеризу-ється повною відсутністю правового регулювання в приватному та концесій-ному секторах, де перева-жають відносини, що нага-дують ранньокапіталіс-тичні.  
 
 


Рис. 5.16.Сутність і регулювання моделей СТВ у системі соціального партнерства різних країн.


Література:

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996. – К., 1996; Конвенції і рекомендації, прийняті Міжнародною Конференцією праці, 1919 — 1956, 1957 — 1990рр. Закони: Закон України "Про підприємства в Україні" // Закони України. - Т.1. — К.: Ін-т законодавства, 1996; Закон України "Про колективні договори і угоди" // Закони України. -Т.6. — К.: Ін-т законодавства, 1997; Закон України "Про оплату праці" // Закони України. - Т.8. — К.: Ін-т законодавства, 1997; Закон України "Про зайнятість населення//Закони України. –Т.1-К.: Ін-т законодавства, 1996; Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" // Закони України. - Т. 19. — К.: Ін-т законодавства, 2000; Закон України "Про організації роботодавців // Офіційний вісник України.-2001.-№25, ст. 1097; Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" // Закони України. - Т.15. — К.: Ін-т законодавства, 1999; Кодекс законів про працю України та інше законодавство про працю. — К.: Праця, 1997.

2. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносини. Підручник. – К.: Знання, 2006., С. 249-278.

3. Есинова Н.И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учеб. пособие. – К.: Кондор, 2003, С. 102 – 133.

4. Заверюха А.В. Социальная политика: Опорный конспект лекций. Одесса, ОДЕУ, 2002., С. 224 – 242.

5. Качан Є.П., Шушпанов Д.Г. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник-К.: “Юридична книга”, 2003. , С. 177 – 209.

6. Карпіщенко О.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – С.63-71.

7. Колот А.М.. Соціально-трудові відносини: теорія та практика регулювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – С.30-79.

8. Лукашевич В.М. Економика праці та соціально-трудові відносини: Навч. посібник.-Львів: «Новий світ -2000», 2004., С. 209 – 220.

9. Максма М.Б. Економіка праці та СТВ. Навч.посіб. – К.: Вид-во Епроп.ун-ту. 2003., С. 167-179.

10. Навчально-методичний компекс з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини». Розділ 2 «Соціально-трудові відносини на ринку праці» для самостійної роботи студентів 3 курсу всіх форм навчання всіх спеціальностей (Укл. Т.І. Богданова, Л.В. Іванова, Т.П. Збрицька). – Одеса: ОДЕУ, ротапринт. 2006. – С.27-40.

11. Журнал “Україна : аспекти праці” - № 8. - 2002 р. (випуск присвячено становленню і розвитку середнього класу в Україні), а також випуски за наступні роки.