ІІ.3. МАТЕРІАЛЬНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА СКЛАДОВІ ДОКУМЕНТА
Документна інформація
Інші ознаки
- За способом розповсюдження –опублікована й неопублікована.
- За ступенем переробки – первинна ( з результатами НДР) й вторинна (результат переробки первинної інформації).
- За галузями отримання й використання інформації (наукова, виробнича, технічна, естетична, побутова, політична, масова, педагогічна, управлінська тощо).
Здібності сприйняти інформацію цілком залежить від одержувача, його здібностей та можливостей. Приймальником інформації можуть бути, як людина, так і технічний пристрій.
У професійній діяльності, об’єктом вивчення якої є документ, треба розрізняти поняття «документна інформація», «інформація документа, «інформація на документів, «документальна інформація».
Усю інформацію, яку можна отримати з документу, називають інформацією документу. Умовно вона поділяється на три складові частини:
а) інформація документна;
б) на документі;
в) інформація про носій й засіб її закріплення на ньому.
Основу будь-якого документу складає документна інформація. Відомості про носій, спосіб закріплення повідомлення і т.п. – це інформація про документ як фізичний об’єкт. Матеріал носія є джерелом речової інформації для книгознавців, робітників целюлозо-паперової промисловості, поліграфістів, програмістів та ін.
Слід пам’ятати, що документна інформація відрізняється від документальної. Документна – інформація, що є в документі, документальна – основана на документах й має документальне підтвердження.
Інформація на документі – це автографи, різні нотатки видатних осіб, резолюції, підписи, печатки, штемпелі, що свідчать про просторове та часове існування документу. Соціальними є документна інформація, створена людиною, й природна – закріплена людиною на матеріальному носії (фотокартка, фонозапис).
Матеріальна складова документа - його речовинна (фізична) сутність, форма документа, що забезпечує його здатність зберігати та передавати інформацію у часі та просторі.
Матеріальна складова документа визначає носій інформації - матеріальний об’єкт, спеціально створений людиною, посередництвом якого можна зберігати та передавати інформацію.
Призначеність документу для зберігання та передачі інформації у часі і просторі обумовлює його специфічну матеріальну конструкцію, представлену у вигляді книг, газет, буклетів, мікрофіш, фільмів, дисків, дискет та ін. Ця специфічна конструкція забезпечує виконання документами їх головної функції, даючи можливість бути зручними для переміщення у просторі, стійкими для зберігання інформації у часі, пристосованими для фізіологічних можливостей читання повідомлення.
Інформація, закладена в документі, обов’язково закріплена, на якому-небудь спеціальному матеріалі (папірус, пергамент, папір, кіно-, фотоплівка і т. п.), що має визначену форму носія (стрічка, лист, картка, барабан, диск, нитка і т. д.). Крім того, інформація завжди фіксується будь-яким способом запису, передбачає наявність засобів (фарба, туш, чорнила, барвники, клей і т. п.) та інструментів (ручка, друкарський станок, відеокамера, принтер, т. п.). Таким чином, під матеріальним складником документа мають на увазі:
- матеріальну основу документа;
- форму носія інформації;
- спосіб документування або запису інформації.
Матеріальна основа документа (МОД) - сукупність матеріалів, що використовується для запису повідомлення (тексту, звуку, зображення) і складових носія інформації. У залежності від матеріальної основи документи поділяються на природні та штучні. Штучні в свою чергу поділяються на паперові документи та документи на непаперовій основі - полімерні документи (полімерно - плівкові та полімерно - пластикові).
Природні матеріали (камінь, шкіра, кості, кераміка, глина, деревина, бамбук, пальма, береста) були більш доступними МОД. Згодом людство створило спеціальні матеріали для фіксації інформації.
Класифікація носіїв інформації
1. Паперові носії
2. Мікроносії
3. Звуконосії
4. Відеоносії
5. Магнітні носії
6. Перфоносії
7. Електронні носії
До паперових документів відносяться ділові документи, науково-технічна документація, книги, журнали, газети, рукописи, мапи, ноти, перфострічки, перфокарти тощо. До полімерних – кінострічки, фотоплівки, фонограмні стрічки. До полімерно- пластинкових – магнітні карти, грамплатівки, оптичні диски тощо.
Форма матеріального носія інформації – це спеціальна конструкція матеріального носія, що забезпечує виконання основних функцій документу (зберігання та використання).
Класифікація форм носія
- Листові (листівка, газета, буклет, плакат – документи без скріплення)
- Кодексні (книга, журнал, брошура – скріплені документи)
- Карточні (листівка, календарик, мікрокарта, перфокарта, мікроафіша)
- Стрічкові (магнітна стрічка, кіно-, відео документи, діафільм тощо)
- Дискові (диски)