Міжнародні відносини та зовнішня політика України у 2008-2009 рр.


Міжнародні відносини – система міждержавних взаємодій, суб’єктами яких є держави і міждержавні організації, партії, приватні особи. У сферу міжнародних відносин включаються військово-політичні, економічні, екологічні, гуманітарні та інші проблеми світового співтовариства.

Зовнішня політика – діяльність держави на міжнародній арені, що регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, всесвітніми і регіональними міждержавними організаціями. Через зовнішню політику держава прагне забезпечити реалізацію свого національного інтересу в міжнародних відносинах.

Дипломатія – офіційна діяльність держав та урядів, міністерств закордонних справ, дипломатичних представництв за кордоном, захист справ та інтересів держави та її громадян за кордоном.

Історія міжнародної політики західноєвропейського регіону нараховує щонайменше 2,5 тисячі років.

Принципи міжнародної політики – фундаментальні норми міжнародного права, відбиття суттєвісного змісту міжнародних відносин («Декларація про принципи міжнародного права», 1970 р., «Декларація про неприпустимість інтервенції і втручання у внутрішні справи держав», 1981 р., Статут ООН та ін.).

Світова політика – частина системи міжнародних відносин( діяльність держав по пануючому забезпеченню їх інтересів при вирішенні проблем у сфері міжнародних відносин.

Особливості сучасної ситуації у світі:

вступ людства у мирний етап розвитку;

посилення взаємозалежності держав;

посилення тенденції багатополюсності, поліцентризму, регіональної інтеграції у світовому розвитку;

збереження старих та виникнення нових вогнищ військових конфліктів.

Україна стала суб’єктом міжнародної політики після проголошення Акта про незалежність 24 серпня 1994 р.

Зовнішня політика України базується на загальновизнаних принципах міжнародного права.

У Декларації про державний суверенітет України записано, що Україна, як суб`єкт міжнародного права, здійснює безпосередні відносини з іншими державами, укладає з ними договори, бере участь у діяльності міжнародних організацій у обсязі, який є необхідним для ефективного забезпечення національних інтересів республіки у політичній, економічній, інформаційних та інших сферах.

Україна виступає рівноправним учасником міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру та міжнародної безпеки, безпосередньо бере участь у загальноєвропейському процесі та європейських структурах.

Україна визнає перевагу загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами державного права.

Україна урочисто проголошує про свій намір стати у майбутньому постійно нейтральною державою, яка не бере участі у військових блоках та дотримується трьох без’ядерних принципів: не використовувати, не виробляти та не купувати ядерної зброї.

Основні напрямки зовнішньої політики України були доповнені у Зверненні Верховної Ради України «До парламентів та народів світу». У ньому говориться : «Україна будує демократичну правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав та свобод людини. З цією метою Україна буде дотримуватись норм міжнародного права, керуючись Загальною Декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими міжнародними документами» (Правда Украины.-1991.-7 дек.).

Геополітичні акценти зовнішньої політики України такі:

Україна – європейська держава, тому вона повинна зміцнювати, розширювати всебічні зв'язки, відносини із державами Європи.

Україна – колишня республіка колишнього СРСР, була тісно пов'язана з усіма його колишніми республіками, що потребує збереження та подальшого розвитку взаємовигідних відносин з ними.

Україна – морська держава, що зумовлює необхідність розвитку взаємовигідних відносин із країнами Чорноморського та Середземноморського басейнів.

Україна не може забезпечити себе власними сировинними ресурсами (нафта, вугілля, золото, діаманти та ін.). Це примушує закуповувати їх за кордоном – у Росії, Туркменії, Ірані та ін.

Національні інтереси України такі:

гарантування суверенітету держави;

підтримання територіальної цілісності і непорушності кордонів;

досягнення безпеки в усіх її вимірах: військово-політичному, економічному тощо;

подолання економічної кризи;

створення правової демократичної держави;

забезпечення національної згоди;

політичної і соціальної стабільності, гарантій прав людини;

налагодження добросусідських відносин з країнами близького і далекого зарубіжжя;

Центральним напрямком є плідна робота в Організації Об’єднаних Націй і її спеціалізованих установах.

Другий напрямок – зовнішньополітична дипломатична діяльність. Дипломатичні відносини Україна встановлює на засадах рівноправності, суверенної рівності, не втручання у внутрішні справи одне одного, визнання територіальної цілісності та нерухомості існуючих кордонів.

Третім напрямком зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.

Четвертий напрямок – участь у вирішенні глобальних проблем сучасного світу.

Наступний напрямок – збереження та подальше зміцнення добросусідських відносин з колишніми республіками СРСР та участь у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.

Зовнішня політика України — це сукупність стосунків держави Україна з іншими державами світу та міжнародними організаціями. У зовнішній політиці Україна керується рядом ключових пріоритетів.

Європейська інтеграція — ключовий пріоритет, який акумулює в собі цілий комплекс внутрішньо- та зовнішньополітичних зусиль України з метою наближення до Європейського Союзу та створення необхідних передумов для вступу до ЄС у майбутньому. Органічною частиною євроінтеграційного курсу України було забезпечення дипломатичної підтримки завершення процесу приєднання України до СОТ, яке відбулося16 травня 2008 року. У 2006 р. Україні запропоновано перейти по першої стадії інтеграції з ЄС — створення зони вільної торгівлі (цього нема навіть в СНД) після вступу до СОТ.

Євроатлантична інтеграція — захист безпекових інтересів України, участь у створенні євроатлантичного простору стабільності та безпеки, поступова інтеграція до НАТО. Реалізація цієї мети має бути досягнуто через використання механізмів співробітництва з НАТО, зокрема Плану дій та щорічних Цільових планів (з 2005 р. — в рамках Інтенсіфікованого діалогу), а також приєднання до Плану дій щодо набуття членства.

На двосторонньому рівні Україна прагне використовувати увесь потенціал стратегічного партнерства на основі взаємного інтересу та спільних підходів до розвитку відносин з США, Росією та Польщею; досягти та підтримувати добрі відносин з країнами-сусідами в атмосфері поваги до суверенітету та територіальної цілісності. Україна досягатиме мети з просування в регіоні європейських цінностей, зокрема шляхом активної участі у розв'язанні заморожених конфліктів.

Україна проводить активну багатосторонню політику в рамках універсальних та регіональних міжнародних організацій. Участь в ООН спрямована перш за все на просування інтересів України у процесі прийняття найважливіших для усієї світової спільноти рішень. Діяльність у рамках ОБСЄ залишатиметься важливим чинником доповнення та розширення регіональної та загальної стабільності і безпеки в Європі.

Важливим пріоритетом для забезпечення стратегічних інтересів України є економічна експансія як на традиційних, так і нових ринках для українських товарів та послуг на Близькому Сході, в Латинській Америці, Азії та Африці.

Постійним пріоритетом зовнішньої політики та сферою особливої уваги дипломатичних та консульських установ України є захист громадян України за кордоном та прав української діаспори.