Становище в Гетьманщині після смерті Б. Хмельницького, поділ України на Правобережну і Лівобережну.

Гетьманбув главою і правителем України. Він очолював уряд і державну адміністрацію, був головнокомандуючим, скликав ради, відав фінансами, зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов'язкові універсали. Система органів публічної влади мала три рівні - генеральний, полковий і сотенний. Реальна вища влада в державі належала уряду- Генеральна Канцелярія,до якого входили гетьман та генеральна старшина. Повноваження цього органу публічної влади поширювалися на всю територію України. На місцяхуправляли полісові та сотенніуряди. Полковий уряд обирався полковою старшиною і складався з полковника та полкових урядовців, а сотенний - з сотника та його помічників - (писар, осавул, хорунжий). У великих містах управління здійснювалося магістратами, в малих, але привілейованих - отаманами,в селах - старостами.

Утворення української козацької держави - Гетьманщини, її внутрішня і зовнішня політика.

Уже в перший період української національної революції (1648 – 1657 рр.)у середовищі козацької еліти було чітко сформульовано фундаментальні ідеїнаціональної держави: право українського народу на створення власної держави у межах його проживання; незалежність і соборність Української держави. Все це лягло в основу державотворчої діяльностіБ. Хмельницького.

Запорізька Січ стала своєрідним зародком Національної держави.Функціонування держави виявилося в запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади, введенні своєї податкової системи.Вона охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн. осіб. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки,що давало змогу в екстремальних умовах швидко згуртувати народні маси на боротьбу. Військова (Генеральна) рада,вирішувала військові,господарські, правові та інші питання. Проте вона не була постійною, гетьман скликав старшинську раду,до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654 р. було введено посаду гетьманського підскарбія,який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Поповнення державної скарбниці здійснювали із чотирьох основних джерел: із земельного фонду, з прикордонного торгового мита, з доходів від промислів, торгівлі та з податків.

Своєрідним гарантом успішної розбудови Української держави стала національна армія.Вона сформувалася і зросла на організаційних принципах Запорізької Січі, її ядро становило реєстрове та запорозьке козацтво, навколо якого об'єдналося повстале ("покозачене") селянство та міське населення. Армія формувалася із добровольців і у вирішальні моменти національно-визвольних змагань її чисельність сягала 100-150, а іноді й 300 тис. осіб.

Українська держава активно діяла на міжнародній арені,про що свідчать численні дипломатичні контакти з Росією, Туреччиною, Кримським ханством, Молдавією, Валахією, Семиграддям (Трансільванією), Швецією та іншими державами. З часом під впливом обставин демократична республіка трансформувалась в монархію.

Смерть Хмельницького стала поворотним моментом в історії Української революції. В квітні 1657 року козацька рада передає владу після смерті Б. Хмельницького його молодшому сину Юрію. На жаль, спадкоємці Б. Хмельницького не змогли успішно завершити його починання. 60-80-ті роки XVII ст. увійшли в історію України як "доба Руїни". Початком доби Руїни стало усунення восени 1657 р. Ю. Хмельницького від влади. І. Виговський та його прибічники фактично здійснили державний переворот.

У внутрішній політиці І. Виговський (1658-1659 рр.)спочатку виступив за пріоритетну роль шляхти, ігноруючи давні принципи соціальної стратифікації України, засновані на традиціях козацтва. Серйозні зміни вніс він і у зовнішню політику. Невдоволений втручанням російських намісників у справи України, він починає мирні переговори з Польщею.

А в 1658 р. Виговський визнає сюзеренітет Польщі. Обурена козацька старшина під керівництвом кошового Я.Барабаша і Полтавського полковника М. Пушкаря збирає військо і фактично починає громадянську війну. Гетьман розгромив повстання і жорстоко наказав його учасників. У 1658 р. переговори з Польщею були завершені і 16 вересня підписується Гадяцький трактат, згідно з яким"Руське князівство" входило до Речі Посполитої на правах рівного суб'єкта федерації. Українська держава визнавалась в межах Київського, Чернігівського і Брацлавського воєводств. Органи влади складалися за польським зразком. На чолі держави стояв виборний гетьман. Кіш міг мати власний суд, військо, скарбницю, але при цьому обмежувались можливості міжнародних стосунків. Водночас договір передбачав повернення польським магнатам і шляхті маєтків, відновлення кріпосницьких повинностей.

В цей час війну проти гетьмана починає Росія. За допомогою татар Виговський у липні 1659 р. розгромив російські війська. Але скористатися перемогою гетьман не зміг, оскільки проти піднімається ще одне повстання - під проводом І. Богуна та І. Сірка. Гетьманом знов проголошують Ю. Хмельницького(1659-1663 рр.), який підписує з царським урядом нові Переяславські статті 27 жовтня 1659 р., які визнавали статус украй обмеженої автономії України у складі Росії. Заборонялись обрання гетьмана без дозволу царя, зовнішні стосунки.

Але вже у 1660 р.після невдалого походу російських військ на Львів Ю. Хмельницький розриває спілку з Москвою і підписує з Польщею Слободищенський трактат,який майже повторював Гадяцький договір, тобто Україна поверталася під владу Речі Посполитої на автономних засадах, позбавляючись політичної незалежності. Це викликало неоднозначну реакцію українського народу й Україна фактичнорозділилася на дві частини- Правобережну під протекторатом Польщі та Лівобережну під протекторатом Росії.

Після того, як Правобережжя обрало гетьманом П. Тетерю, а Лівобережжя - І. Брюховецького,територіальний розкол України доповнився політичним.

Отже, другий період Української національної революції (вересень 1657-червень 1663 р.) став часом серйозних випробувань для українського народу. Ця доба принесла жахливе спустошення українських земель, спалахи громадянської війни, загострення боротьби за гетьманську булаву, наростання соціальних конфліктів та протистоянь, відхід національної еліти від державної ідеї, сформульованої Б. Хмельницьким, і повернення до ідеї автономізму 1648 р., розмивання моральних норм у суспільному житті, тиск та втручання в українські справи Польщі, Росії, Туреччини, Кримського ханства і розкол України на Правобережну та Лівобережну.