Початок національно-визвольної боротьби українського народу під проводом Б. Хмельницького.

1. Початком української національної революції вважають захоплення повстанцями в січні 1648 р. Запорізької Січі та обрання гетьманом Війська Запорізького Богдана Хмельницького. 1648-1649 рр. - розгортання національно-визвольної боротьби, формування основних сил революції, перші перемоги над поляками під Жовтими Водами (травень), Корсунем (травень) і Пилявцями (вересень). 8 серпня 1649 р. було підписано Зборівську мирну угоду згідно з якою Київське, Брацлавське і Чернігівське воєводства визнавалися українськими. Польща юридично визнала українську гетьманську державу. На цих землях влада належала гетьманові та його православній і адміністрації. Тут не могли перебувати польські війська та проживати єзуїти. Київський митрополит одержав місце в Сенаті. Козацький реєстр зростав до 40 тис. чоловік, а всім учасникам повстання оголошувалася амністія .

2. 1650-1653 рр: поразка українських військ під Берестечком у липні 1651 р. в результаті невигідна Білоцерківська угода підписана у вересні 1651 р. згідно з якою автономія козаків обмежувалася тепер лише Київським воєводством, чисельність реєстровців скорочувалася до 20 тис, гетьман підпорядковувався владі коронного старости, а польські пани могли повернутися у свої маєтки. В 1652 р. Хмельницький завдає удару полякам в урочищі Батіг на Поділлі. Битва завершилася блискучою перемогою козаків. Під Батогом загинула половина армії Речі Посполитої. Нова велика збройна сутичка між українцями і поляками сталася наступного року під Жванцем, де козацько-татарське військо взяло в облогу польський табір. Але татари уклали з поляками угоду, згідно з якою припинялись воєнні дії і татари отримали можливість збирати данину на західноукраїнських землях. Стосовно України підтверджувались лише права і вольності козацтва. Це призводить до виникнення проблеми зовнішньополітичної переорієнтації, бо основний військово-політичний союзник - кримський хан - не міг сприяти реалізації ідеї державності України.

3. У цій ситуації перед Б. Хмельницьким постає необхідність зовнішньої військово-політичної допомоги. Розуміючи, що завоювати повну незалежність можна лише пройшовши попередній період протекторату когось із сусідів, гетьман шукає сильну державу-покровителя в ролі якої виступає Московська держава. На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і використати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Військо Запорізьке "під свою руку". 1 жовтня 1653 р.Земськийсобор схвалює це рішення,і цар виряджає в Україну посольство на чолі з боярином В. Бутурліним.Для підтвердження серйозності своїх намірів 31 грудня 1653 року Росія оголошує війну Польщі. 8 січня 1654 р. на Переяславській радібуло вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави при збереженні основних прав і вольностей Війська Запорізького. Остаточний юридичний статус Украйни у складі Росії був визначений у "Березневих статтях" 1654 р.В Україні зберігалася республіканська форма правління і військово-адміністративна система на чолі з гетьманом. Незмінним залишався і територіальний поділ міста зберігали право на самоуправління. Україні надавалася незалежність в проведенні внутрішньої політики. Чисельність козацького війська - 60 тис. Вона могла встановлювати дипломатичні стосунки з іншими державами, крім Польщі й Туреччини. Москва прагнула з часом перетворити Україну на сировинний придаток, відмінивши автономні права й вольності. Козацька держава увійшла до Росії на правах автономії.

4. В листопаді 1656 р.між Росією та Річчю Посполитою підписується Віденське перемир'я.Це був кінець етапу російсько-українського військового союзу, що й розв'язувало гетьманові руки. Починаються пошуки нового союзника в боротьбі проти Польщі та татар. Тепер Б. Хмельницький намагається створити коаліцію за участю Швеції, Семигородщини, Молдавії, Валахії,аби забезпечити Україні захист від татар і послабити політичний тиск Росії .Військова катастрофа підірвала здоров'я Б. Хмельницького і 6 серпня 1657 р. він помер.На цьому і закінчився перший період національної революції. Основне його досягнення було в тому, що Богдан Хмельницький як видатний військовий і політичний діяч зміг об'єднати різні верстви населення довкола великої справи національного визволення, сформулював наріжні принципи національної державної ідеї.