Розвиток соціології в XIX ст.
Постановкою ряду проблем, що торкаються основ соціології як науки, Огюст Конт і Герберт Спенсер серйозно вплинули на розвиток соціологічної думки. Так, виділене Огюстом Контом питання про зв'язок природно-наукових поглядів з власне соціологічними сприяло жвавому обговоренню теми про зближення різноманітних соціологічних поглядів, про залежність окремих елементів суспільної структури і розуміння необхідності їх аналізувати. Тоді ж тлумачення Гербертом Спенсером суспільства як специфічного дискретного організму при абсолютизації специфіки соціального організму привело соціологів до вибору іншої позиції — методологічного індивідуалізму в соціології та ін. Соціологічний позитивізм став основною домінуючою назвою соціології XIX ст. Його основні концепції розроблялися відомими соціологами Джоном Міллем, Емілем Дюрк-геймом, Карлом Марксом, Максом Вебером, Толкоттом Парсон-сом та ін.
У XIX ст. в науці стався різкий перехід до соціальної проблематики. Соціологія Огюста Конта і Герберта Спенсера прискорила процес. Наукове пізнання пройшло довгий і складний шлях до усвідомлення, що Всесвіт, Земля, світ живої і неживої природи цікавлять суспільство і пробуджують науковий пошук саме тому, що все це потрібне людині для забезпечення її фізичного і духовного існування. З людини починається наука, а сенс останньої — у пізнанні природних і суспільних факторів людського буття. Розвиток соціології, політичної соціології сприяв усвідомленню специфіки соціальної природи суспільства і людини, а також їх унікальності як природного історичного явища. В Росії, в Україні тоді ж під впливом прогресивної соціально-політичної думки Заходу і Сходу з'являються різні напрями: натуралізм, соціальний дарвінізм, географічна школа та ін.
тт„____ . „ „„„;„„„•■,■ Натуралізм — соціально-політичні концеп-
Натуралізм в соціологи '^
XIX — початку XX ст. Дп> ш° базуються на методах і пізнавальних
засобах природознавства. Більшості натуралістичних концепцій властиве ігнорування складної діалектики суспільного розвитку, вульгарно-матеріалістичне тлумачення її закономірностей, заперечення свідомого і цілеспрямованого характеру людської діяльності. Позитивною стороною натуралізму виступає прагнення виробити об'єктивну і чітку систему знань, аналогічну теоріям розвитку природничих наук. У середовищі представників і прихильників соціально-політичної думки виступали і прихильники напрямку, що прагнули пізнати закони
функціонування і розвитку суспільства шляхом проведення і розвитку аналогій з біологічними організмами або біологічною еволюцією. Інші намагались пояснити суспільне життя і поведінку людини поширенням на них закономірностей, що встановлені у фізиці. Проте багато натуралістичних теорій визнавали географічне середо-више провідним фактором соціальних змін чи висхідним пунктом соціологічного аналізу суспільного буття, порядку.
Визначне місце в історії географічної школи в політичній соціології займає прихильник французького напрямку в соціогеографії, публіцист, географ, соціолог Лев Ілліч Мечников (1838—1888), брат відомого російського біолога, учасник руху за національне визволення Італії, друг Гарібальді. В центрі соціологічної концепції лежить ідея суспільного прогресу історії людства. Соціальний прогрес, пов'язаний з розвитком промислового виробництва і техніки, свідчить про гігантське зростання влади людини над силами природи. Прогрес також безпосередньо пов'язаний з еволюцією соціальних зв'язків між людьми і «фактом зростання загальнолюдської солідарності». Соціальні явища і процеси, підкреслював Лев Мечников, є критеріями і рисою суспільного прогресу. Опираючись на вчення Чарльза Дарвіна про боротьбу за існування і природний відбір у біологічному світі, Лев Мечников відмічав, що такі ж процеси ведуть до диференціації організмів і органів та спеціалізації їх функцій, що в сукупності «колективної праці всіх органів забезпечують життя цілісному організму. Те ж саме відбувається і в суспільстві». Тут суспільні процеси і явища мають вивчатись політичною соціологією, визначати тенденції і шляхи розвитку, прогресу, досліджувати прояви солідарності і об'єднання людських сил. Люди об'єднуються, кооперуючись, узагальнюючи зусилля з метою виживання. Природа рідко створює сприятливі умови для існування людини. Із сукупності факторів, що визначають розвиток суспільства, Лев Мечников виділяє природно-географічні і фізичні явища і сфери.
У працях відомих російських істориків Сергія Михайловича Соловйова і Василя Йосиповича Ключевського чітко простежується вплив концепції географічного визначення (детермінізму). Сергій Солов-йов відмічає, що своєрідність географічного розташування країни між Європою і Азією обумовила ведення постійної боротьби з кочівниками. Кріпосне право розглядається як вимушений захід, що викликався необхідністю використання твердих форм правління підданими, потребами збільшення війська у зв'язку з величезними просторами, суворістю кліматичних умов. Василь Ключевський основні Періоди історії Росії пов'язував з колонізацією чужих земель і розглядав її як основний фактор російської історії. Відома спроба ро-
СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ В ХІХ-ХХст.
(Класичний період)