V. ЗАХОДИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЗНАННЯ НАЙПОШИРЕНІШИХ НА УКРАЇНІ МОВ
25. Доручити Наркомосові організувати при установах для навчання співробітників радянських установ української мови курси двох типів: короткотермінові з строком навчання на них не більш як 3 місяці і довготермінові (для кваліфікованих робітників) з строком навчання до 9 місяців.
26. Центральним, губерніальним і окружним органам надається право в установленому штатному порядку організувати апарати для обслуговування потреб різних національностей, крім української та російської, з достатнім числом перекладачів.
Найвищим органом СПУ (НСПУ) є з'їзди, які довгий час відбувалися нерегулярно, а почавши з 5-го (1966), скликалися за зразком партійних з'їздів раз на 5 років. З'їзд обирає правління НСПУ, яке виділяє з себе для керівництва поточною роботою раду, правління та секретаріат на чолі з головою правління.
У більших обласних центрах є місцеві літературні організації. При президії СПУ працюють комісії поезії, прози, драматургії, перекладів тощо.
IV з'їзд (10—14 березня 1959) перейменував СРПУ на Спілку письменників України.
Число членів СРПУ на час її оформлення (1934) внаслідок терору початку 1930-х становило ледве 206 осіб, 1945 їх було 250, 1958 — 500.
На II з'їзді СРПУ (6-12 грудня 1948) у доповіді Олександра Корнійчука була названа кількість членів Спілки — 263.
На час III з'їзду (27 жовтня — 1 листопада 1954) СРПУ нараховувала 323 члени і 35 кандидатів.
IV з'їзд (10—14 березня 1959) нарахував 534 члени СПУ.
V з'їзд (16—19 листопада 1966) — 770 членів
VI (18—21 травня 1971) — 858 членів
VII (14—16 квітня 1976) — 922 члени
VIII (7—9 квітня 1981) — 1009 членів
IX (5—7 червня 1986) — 1095 членів.
СПУ мало власні друковані органи: «Літературна Україна», «Вітчизна», «Жовтень», «Прапор»; спільно з Українським товариством дружби і культурних зв'язку з зарубіжними країнами — «Всесвіт», а з Інститутом літератури імені Тараса Шевченка — «Радянське літературознавство»; російською мовою — «Радуга».
Власне видавництво СПУ (НСПУ) — «Радянський письменник» (тепер — «Український письменник»).
Комуністична партія здійснювала керівництво СПУ через свій партійний комітет у в ній. Дедалі більшу роль в керівництві СПУ відігравав КҐБ. 1971 на посаду секретаря президії СПУ «обрали» полковника КҐБ Івана Солдатенка, на VII з'їзді (1976) його замінив Полікарп Шабатин.
На межі 1980-х і 1990-х Спілка письменників України була центром національно-визвольної боротьби, у середовищі українського письменства започатковувалися Народний Рух України, «Просвіта» та «Меморіал».
За весь час її існування СРПУ-СПУ-НСПУ очолювали
§ Іван Кулик,
§ Іван Микитенко,
§ Олександр Корнійчук (1938—1941 і 1946—1953),
§ Микола Бажан (1953—1959),
§ Максим Рильський,
§ Олесь Гончар (1959—1971),
§ Юрій Смолич короткочасно по VI з'їзді (1971),
§ Василь Козаченко (1973—1978),
§ Павло Загребельний (1979—1986),
§ Юрій Мушкетик (1986—2001),
§ Володимир Яворівський (від 2001).