Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст. Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.


ПЛАН

Тема: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ.

З переходом через десяток.

 

ДОДАВАННЯ

1) Перелічування суми: І І І І І І І І І І І 8 + 3 = 11

2) Прилічування одиниць другого доданка: 8 + 3 = □

8 + 1 = 9

9 + 1 = 10

10 + 1 = 11

3) Додавання другого доданка частинами: 8 + 3 = □

8 + 2 = 10

10 + 1 = 11

4) Додавання на основі переставної властивості додавання: 3 + 8 = □

8 + 3 = 11

5) Додавання способом округлення: 8 + 3 = □

10 + 3 = 13

13 – 2 = 11

 

 

ВІДНІМАННЯ

1) Перелічування остачі: ү ү ү ү ү ү ү ү ұ ұ ұ 11 – 3 = 8

2) Відлічування одиниць від'ємника: 11 – 3 = □

11 – 1 = 10

10 – 1 = 9

9 – 1 = 8

3) Віднімання чисел частинами: 11 – 3 = □

11 – 1 – 2 = 10 – 2 = 8

4) Віднімання числа від 10 з наступним додаванням одиниць зменшуваного:

11 – 3 = □

10 – 3 = 7

7 + 1 = 8

5) Знаходження результату віднімання на основі таблиці додавання:

11 – 3 = □

8 + 3 = 11

6) Віднімання способом округлення: 17 – 9 = □

17 – 10 = 7

7 + 1 = 8

 

 

ПОСЛІДОВНІСТЬ СКЛАДАННЯ ТАБЛИЦЬ:

а) підручник М.В.Богдановича б) підручник Л.П.Кочиної, Н.П.Листопад
+2       9+
           
–2   8+
             
+3     7+
           
–3     6+
           
+4     5+
           
–4 11–
             
+5   12–
         
–5   13–
                 
+6   14–
           
–6     15–
           
+7   16–
         
–7   17–
           
+8   18–
         
–8  
     
+9
   
–9

 

1.Історичні та політичні обставини у світі та Україні першої половини ХХ ст.

2.Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.

3. Загальні тенденції розвитку літературно-мистецького життя на початку ХХ ст.

4. Революція 1917 та розвиток української культури.

5. Політика «українізації» та її наслідки.

 

Українська література ХХ ст. виникла не на голому місці. У неї була цікава і складна передісторія. Проте два з половиною століття під пресом царизму – то тотальне нищення української нації (російська демократія і сьогодні цього не визнає). Факти ж засвідчують:

1709 - указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення текстів, писаних українською мовою, з церковних книг. У 1720 було видано ще один подібний указ.

1754 - Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1769 - Вилучення у населення українських букварів.

1847 - Розгром Кирило-Мефодіївського товариства.

1863 - Валуєвський циркуляр про заборону видання книг укр. мовою.

1876 - указ про заборону ввезення українських книг із-за кордону. Цим же указом було заборонено друкувати тексти українських пісень.

1884 - указ про закриття всіх укрїнських театрів.

1885 - указ про заборону українських книг для дітей.

1888 – указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах та хрещення українськими іменами.

1914 – указ Миколи ІІ про скасування української преси.

Вірто відзначити, що і в радянські часи буде прийнято велику кількість подібних законів, чого тільки варта телеграма Сталіна про припинення українізації (1933 рік).

Еліта поступово забула рідну мову і культуру, між нею та простим народом утворилась велика прірва. Спроби інтелігенції щось змінити досить часто зустрічали шалений опір влади та нерозуміння селян. Проте і в цих жахливих умовах українська наука, культура і література продовжували розвиватися. Саме на цей період припадає формування української інтелігенції, яка нерозривно пов’язувала себе з народом і вбачала своє призначення в формуванні його національної свідомості та боротьбі за краще майбуття.

У кінці ХІХ на початку ХХ столітьу Європі ширяться робітничі рухи з економічними вимогами – поліпшення умов праці, скорочення робочого дня підвищення зарплати, соціального захисту.

У зв’язку з цим ширяться ідеї соціальної справедливості й політичної свободи. Створюються організації та партії з метою їх впровадження в життя. Виникають ідеї перебудови суспільного життя на основах демократії й соціальної справедливості – ідеї соціалізму, з чисельними напрямками в окремих країнах.

Найбільш радикальними виявились послідовники Маркса, що проголосили соціалізм перехідним періодом до комунізму.

Ідеї комунізму потрапляють до Росії, про що засвідчила перша революція 1905-1907 років. В Україні напередодні першої російської революції 1905 р. відроджується національно-визвольний рух.

Перша Світова війна привела до розпаду Російської та Австро-Угорської імперій, між якими було поділено Україну. Це прискорює розвиток національно-визвольного руху по всіх землях України. Пригадаємо окремі події тих часів:

- 17 березня 1917 р. було утворено Центральну Раду на чолі з М.Грушевським та В.Винниченком;

- 20 листопада 1917 р. - проголошення Української Народної Республіки;

- 29 квітня 1918 р. - гетьманський переворот і прихід до влади П. Скоропадського;

- 13 листопада 1918 р. – проголошення УНР на чолі з С.Петолюрою (Директорія);

- 13 листопада 1918 року – проголошено створення ЗУНР;

- 22 січня 1919 р. – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину Українську Народну Республіку.

Увесь цей час Україна перебувала у стані війни, відбиваючись від російських більшовиків та російських білогвардійців, військ Антанти, німців, поляків, румунів, її розривали внутрішні протиріччя. Чергова інтервенція з боку радянської Росії у 1920 році привела до припинення існування УНР, як суб’єкта міжнародного права у листопаді 1920 року і реставрації Російської імперії в образі СРСР, куди насильно було приєднано 30 грудня 1922 року і Україну у вигляді УРСР.

Західні Українські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Такий розподіл зберігся до початку ДругоїСвітової війни.

Україна ж за своє перебування в складі нової імперії заплатить голодомором 1933 року, соловецькими та сибірськими таборами, розстрілами і нищенням всього українського у 1934-1937 рр., репресіями 1939-1941 рр. на землях Західної України, багатомільйонними жертвами під час Другої Світової війни, голодом 1947 р. Люди житимуть під постійним тиском, страхом, з невпевненістю у завтрашньому дні. Ними керуватимуть жорстокі моральні покручі без честі і людської гідності.

Таким чином розвивалися події новітньої історії на нашій землі у першій половині ХХ ст. Від нас же вона довгий час приховувалась і замовчувалась. Але якою б вона не була, її потрібно знати, щоб не допустити таких страхіть у майбутньому.

2.Питання періодизації літературного процесу ХХ ст.

На сьогодні ми поки не маємо ґрунтовної наукової схеми літературного процесу ХХ ст. та його періодизації. Така схема вимагає серйозної роботи. Вітчизняне літературознавство і критика висовує декілька принципів щодо варіантів періодизацій, зокрема культурно-історично (сентименталізм, романтизм, реалізм, модернізм), географічного «Празька школа”, «Нью-Йоркська група письменників”), культурно стильового (М. Зеров) розвитку. Частина науковців вважає, що логічно було б наукову схему, випрацювану для нашої старожитньої літератури, продовжити в літе­ратурі новій - від Котляревського починаючи і за­кінчуючи XX століттям, яке завершує еру Нової української літератури.

XIX століття витворило дві завершені культурно-історичні епохи - Романтизм і Реалізм та започатку­вало наступну - Модернізм, який із злетами і занепадами охоплює ціле століття - від 1896 р. і до 1991 р. із насильницьким вторгненням епохи Соцреалізму (тоталітаризму) від 1934 р., коли на І з'їзді радянсь­ких письменників із подачі Горького і Жданова соці­алістичний реалізм було проголошено творчим ме­тодом радянської літератури, і до кінця 80-х років. Утвердження 1991 р. незалежної України і заперечен­ня переважної більшості вартостей епохи Соцреалізму поклало початок нової епохи, умовно названої сьогодні як Постмодернізм, що започаткувало перехідний етап до епохи Вільного розвитку україн­ської літератури, що охопить наступне XXI століття.

Можливе конструювання схеми літературного процесу ХХ ст. за історико-хронологічним принципом за такими періодами:

1. Початок ХХ ст. (до 1917 р.).(Революція 1905 р. Відхід із життя І.Ф. (1916), М.К. і Л.У. (1913)).

2. Період революції 1917 року і національного державотворення.(Література за часів Центр. Ради. УНР. Перша хвиля еміграції).

3. Літературний процес 20-х рр. Період поступової ліквідації національного відродження України.

4. Розстріляне відродження і насадження в літературі ідей соціалістичного реалізму. (Голод 1932-1933 рр. Репресії 1934 - 1939 рр. Діяльність «Празької » та «Варшавської » шкіл).

5. Література в період війни 1941-1945 рр. (Література УПА. Друга хвиля еміграції. Література таборів).

6. Література післявоєнного періоду (від 1946 до кінця 50-х рр.) в Україні і поза нею(МУР).

7. Література періоду відродження 60-х рр(Нью-Йоррська школа)

8. Літературний процес 70-80-х рр. (Період застою).

9. Українська література в період розпаду СРСР і утворення самостійної Української держави.

10. Література на сучасному етапі.