Порядок надання і оплати щорічних відпусток.

Відпустки надаються працівникам за наявності у них відповідного стажу, який дає право на відпустку. Законодавством України визначено порядок обчислення стажу, який дає право на щорічні відпустки. При цьому встановлені правила обчислення стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, і окремо визначається стаж роботи, з яким пов'язується право на щорічну додаткову відпустку.

До стажу роботи, який дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються такі періоди:

- час фактичної роботи працівника на умовах трудового договору (в тому
числі на умовах неповного робочого часу);

- час, коли працівник фактично не працював, якщо за ним згідно із
законодавством зберігається місце роботи і заробітна плата повністю або
частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого
незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу). Наприклад, час
перебування в оплачуваній відпустці або виконання державних чи
громадських обов'язків, коли згідно з законодавством за працівником
зберігається середній заробіток;

- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося
місце роботи і йому виплачувалася допомога по державному соціальному
страхуванню, крім перебування працівника у відпустці по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку. Сюди належить також період
тимчасової непрацездатності працівника, перебування у відпустці у зв'язку з
вагітністю та пологами, період догляду за хворою дитиною.

- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося
місце роботи і йому не виплачувалася заробітна плата у зв'язку з
перебуванням у відпустці без збереження заробітної плати, яка передбачена
ст. 25 Закону України «Про відпустки», за винятком відпустки без
збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею
шестирічного віку. Також не зараховується до стажу час участі працівника у

страйку, ви знаного судом незаконним. Проте Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачено, що участь працівника у законному страйку не перериває стажу, який дає право на відпустку;

- час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців
на денних відділеннях професійно-технічних закладів освіти при умові, що
навчання безпосередньо передувало вступу на роботу на підприємство.

- час навчання новим професіям осіб, вивільнених з підприємств у
зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі з
ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства,
скороченням чисельності або штату працівників.

- час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з
особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не
менше половини тривалості робочого дня, встановленої для даної категорії
працівників законодавством, колективним договором або правилами
внутрішнього трудового розпорядку. Якщо ж у «Списку виробництв, робіт,
цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні
додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за
особливий характер праці» зазначено - «постійно зайнятий» або «що
постійно працює», то до стажу, який дає право на додаткову відпустку для
цієї категорії працівників, зараховуються лише ті дні або той час, коли
працівник був зайнятий у цих умовах повний робочий день;

- час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із
шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;

- час роботи вагітних жінок, які на підставі медичного висновку
переведені в порядку, передбаченому ст. 178 КЗпП України на роботу, яка є
легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів.

Інші не передбачені законодавством періоди роботи не можуть зараховуватись до стажу роботи, який дає право на щорічні додаткові відпустки.

У випадку переведення працівника на роботу на інше підприємство, при умові, що він повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки, то до стажу роботи, який дає право на такі відпустки, зараховується час, який не був ним використаний для відпустки за попереднім місцем роботи.

Щорічні основна і додаткова відпустки повної тривалості за перший рік роботи надаються після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У тому випадку, коли працівнику щорічні основна та додаткова відпустка надається до закінчення шести місяців, їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу. Однак Законом «Про відпустки» передбачено певні категорії працівників, яким щорічна відпустка повної тривалості надається до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік за їхнім бажанням.

До них належать:

· жінки, яким щорічна відпустка надається перед відпусткою по вагітності та пологах або після неї;

· жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

· інваліди незалежно від причини інвалідності та групи інвалідності, які визнані такими згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії у встановленому законодавством порядку;

· неповнолітні, які до початку відпустки не досягли 18 років;

· чоловіки, дружини яких перебувають у відпустці по вагітності та пологах;

· особи, звільнені після проходження строкової військової служби або альтернативної (невійськової) служби, при умові, що вони працевлаштувалися не пізніше трьох місяців після звільнення, не враховуючи часу переїзду до постійного місця проживання;

· сумісники, які використовують відпустку на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи;

· працівники, які звільнилися з попереднього місця роботи у зв'язку з переведенням на іншу роботу або у зв'язку з переходом на виборну посаду і не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну відпустку та не одержали за неї грошової компенсації;

· працівники, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного чи амбулаторно-курортного лікування;

· батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу.

Інші категорії працівників, яким щорічна відпустка може надаватися повної тривалості до закінчення шести місяців роботи на підприємстві, передбачаються спеціальним законодавством, колективним чи трудовим договором.

Право працівника на щорічну відпустку повної тривалості до закінчення шести місяців роботи означає, що йому така відпустка може бути надана у будь-який час роботи, в тому числі і до закінчення шести місяців. Зокрема, Законом України «Про професійно-технічну освіту» передбачено право випускників професійно-технічних училищ, які навчалися більше 10 місяців, на отримання відпустки повної тривалості після 3 місяців роботи.

Щорічні відпустки за наступні роки роботи надаються працівнику у будь-який час відповідного робочого року згідно з графіком відпусток. Цей графік затверджується роботодавцем за погодженням з профспілковим органом. Якщо профспілкова організація відсутня на підприємстві, то графік погоджується з іншим уповноваженим на представництво органом найманих працівників.

Законодавством визначено певний порядок та умови складання графіка відпусток. Зокрема, при його розробці необхідно враховувати інтереси виробництва, .а також особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Крім того, законодавство встановлює перелік категорій працівників, яким відпустки надаються у зручний для них час, що теж має бути враховано при складанні графіка.

Закон також визначає перелік категорій працівників, яким відпустка надається у визначений період часу. Так, керівникам, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам та спеціалістам закладів освіти, які передбачені Законом України «Про освіту», щорічні відпустки повної тривалості надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. Працівникам, які навчаються у закладах освіти без відриву від виробництва, щорічні відпустки за їх бажанням приєднуються до часу проведення настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів, часу підготовки і захисту дипломного проекту та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

Працівник має право вимагати перенесення відпустки на інший період, ніж це передбачено графіком відпусток, у разі, якщо роботодавець не повідомив працівника про дату її початку не пізніше ніж за два тижні. При цьому бажано, щоб працівник повідомлявся про час настання відпустки у письмовому вигляді під розписку. Це дозволило б у випадку виникнення спору з цього приводу, розглядати письмове попередження як доказ правомірності чи неправомірності вимог працівника.

Щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або її тривалість продовжена у таких випадках, передбачених законодавством:

1) тимчасова непрацездатність працівника;

2) виконання працівниками державних або громадських обов'язків,
якщо на час їх виконання згідно з законодавством він

підлягає звільненню від основної роботи зі збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки по вагітності та пологах;

4) збіг щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за погодженням між працівником і роботодавцем. Забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року неповнолітнім і працівникам, що мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Закон передбачає право працівника використати щорічну відпустку повністю або частинами. Поділ щорічної відпустки на частини допускається на прохання працівника при наявності згоди роботодавця за умови, щоб основна безперервна її частина становила не менше 14 календарних днів.

Відкликати працівників зі щорічної відпустки допускається за законодавством лише у таких випадках:

1) для запобігання стихійному лиху, виробничій аварії і негайного
усунення їх наслідків;

2) для запобігання нещасних випадків, простою, загибелі чи
зіпсуття майна підприємства.

Відкликання працівника з відпустки, крім того, допускається за наявності згоди самого працівника, а також щоб при цьому надання невикористаної частини щорічної відпустки було не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який вона надається.

Цільові відпустки, що не належать до часу відпочинку

Відпустки у зв'язку з навчанням. Згідно із Законом України «Про освіту» працівники, що поєднують роботу з навчанням, користуються правом на додаткову відпустку за місцем роботи.

Працівникам, що здобувають загальну середню освіту в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах, класах, групах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, надається додаткова оплачувана відпустка на період складання:

1) випускних іспитів в основній школі - тривалістю 10 календарних днів;

2) випускних іспитів у старшій школі - тривалістю 23 календарних
дні;

3) перевідних іспитів в основній та старшій школах - від 4 до 6
календарних днів без урахування вихідних.

Особам, які складають іспити екстерном за основну або старшу школу, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю відповідно 21 чи 28 календарних днів.

Тим працівникам, які успішно навчаються на вечірніх відділеннях професійно-технічних закладів освіти, надається додаткова оплачувана відпустка для підготовки та складання іспитів загальною тривалістю 35 календарних днів протягом року.

Окремо виділяються відпустки працівникам, які навчаються у вищих закладах освіти різних рівнів акредитації, згідно з Законом «Про освіту».

Особам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:

1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт,
складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому
курсах у вищих закладах освіти:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів щорічно,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів щорічно, незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів щорічно;

2) на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт,
складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних
курсах у вищих закладах освіти:

першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів щорічно,

третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів щорічно,

незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання – 40 календарних днів щорічно;

3) на період складання державних іспитів у вищих закладах освіти
незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;

4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи)
студентам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою та заочною
формами навчання першого та другого рівнів акредитації - два місяці, а у
вищих закладах освіти третього і четвертого рівнів акредитації - чотири
місяці.

Працівникам, допущеним до складання вступних іспитів до аспірантури з відривом або без відриву від виробництва, для підготовки та складання іспитів надається один раз на рік додаткова оплачувана відпустка з розрахунку 10 календарних днів на кожний іспит.

Творчі відпустки надаються працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основним місцем їх роботи для закінчення дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук, для написання підручника, а також монографії, довідника тощо (далі - наукова праця).

Соціальні відпустки надаються:

а) у зв'язку з вагітністю та пологами;

б) для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

в) працівникам, які мають дітей.

На підставі медичного висновку жінкам надається відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. У разі народження двох і більше дітей, а також при ускладнених пологах тривалість післяпологової відпустки становить 70 календарних днів. Працюючим жінкам, які віднесені до 1-4 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, соціальна відпустка надається тривалістю по 90 календарних днів до і після пологів.

Підставою для надання зазначеної відпустки є виданий в установленому порядку листок непрацездатності.

Тривалість відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно від кількості днів, фактично використаних до пологів. Жінкам, які народили двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів, тривалість відпустки становить 140 календарних днів, а жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, - 180 календарних днів незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів.

До відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов'язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Жінці, яка перебуває у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами, виплачується соціальна допомога у розмірі 100 відсотків заробітку незалежно від стажу її роботи.

Відпустки без збереження заробітної плати

Законом України «Про відпустки» передбачено два види відпусток без збереження заробітної плати. На практиці вони відомі більше як «відпустки за власний рахунок». Отже, є відпустки, які надаються працівникам за їхнім бажанням в обов'язковому порядку внаслідок суб'єктивного права, що належить їм за законом; та відпустки без збереження заробітної плати, які надаються за погодженням сторін трудового договору, за сімейними обставинами.

Відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов'язковому порядку:

1) матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

2) чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

3) матері або іншим особам, які здійснюють догляд за дитиною, у
разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною
у медичному висновку, але не більше ніж до досягнення дитиною
шестирічного віку;

4) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед
Батьківщиною, та особам, на яких поширюється чинність Закону України
«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня
1993 p., - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

5) особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, - тривалістю до 21 календарного дня щорічно;

6) пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30
календарних днів щорічно;

7) інвалідам І та II груп - тривалістю до 60 календарних днів
щорічно;

8) особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

9) працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;

10) працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по
шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного
стороннього догляду, - тривалістю, визначеною у медичному висновку, але
не більше 30 календарних днів;

працівникам для завершення санаторно-курортного лікування -
тривалістю, визначеною у медичному висновку;

11) працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні
заклади, - тривалістю 15 календарних днів без урахування часу,
необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад;

12) працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в
аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також
працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та
успішно виконують індивідуальний план підготовки, - тривалістю,
необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу
або закладу науки і назад;

13) сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним
місцем роботи;

14) ветеранам праці - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

15) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи
щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за
них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший
рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну
безперервної роботи.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.