Шахрайство та помилка: визначення та фактори, що їх зумовлюють

Відхилення в бухгалтерській звітності клієнта присутні май­же завжди. Аудитори в ході перевірки зобов'язані виявити такі, в результаті яких суттєво перекручена звітність в цілому. Відхилення в бухгалтерській звітності можуть бути суттєвими і несуттєвими, допущені навмисно і ненавмисно.

Отже, всі порушення в облікових записах можна поділи­ти на дві групи: помилки і шахрайство.

Шахрайство - це навмисно неправильне відображення госпо­дарських операцій та подання на цій основі заздалегідь перекру­ченої, недостовірної звітної інформації її користувачам. Під шахрайством слід розуміти такі дії, як змова, маніпуляція обліковими записами, знищення результатів господарських опе­рацій, фальсифікація та підробка бухгалтерських документів, не­адекватні записи в обліку.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних чи логічних помилок в облікових запи­сах і групуваннях, недогляду у повноті обліку чи неправильного подання фактів господарської діяльності, наявності та стану май­на, розрахунків тощо.

Відповідальність за виявлення і обгрунту­вання шахрайства чи помилки несе аудитор. Аудитор відповідає за ауди­торський висновок про фінансову звітність підприємства і не повинен відповідати за виявлення абсолютно всіх фактів шахрай­ства і помилок, котрі можуть істотно вплинути на достовірність фінансової звітності підприємства. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутності істотних випадків і фактів тако­го роду для написання позитивного аудиторського висновку.

У зв'язку з обмеженими можливостями аудиту не всі випадки шахрайства і помилок, які істотно впливають на фінансову звітність підприємства, можуть бути виявлені аудитором. Тому аудитор несе відповідальність за правильність і відповідність ви­користаних під час аудиту процедур перевірки і за остаточну дум­ку в аудиторському висновку, який складається за результатами проведеної аудиторської перевірки.

Відповідальність за факти шахрайства або помилок лягає на винуватців та на керівництво підприємства.

При виявленні шахрайства чи помилки аудитору слід з'ясу­вати у керівництва і персоналу підприємства їх причини та вплив на фінансову звітність. Якщо, на його думку, шахрайство чи помилка могли викликати неправильне відображення звітності, для відновлення істини він повинен виконати додат­кові процедури, які вважає необхідними. Характер додаткових процедур залежить від виду шахрайства чи помилки і від ступе­ня їх впливу на зміст фінансової звітності.

У випадку, коли шахрайство чи помилка могли бути поперед­жені або виявлені при внутрішньому контролі, але цього не від­булось, аудитор повинен переглянути свою попередню оцінку щодо цієї системи і, зменшивши довіру до неї, розширити коло інформації, що перевіряється.

У випадку, коли шахрайство чи помилка відбулись за участю представника керівництва підприємства, аудитор повинен пе­ревірити достовірність отриманих від нього раніше даних та відо­мостей.

Аудитор зобов'язаний своєчасно повідомити керівництво підприємства про виявлення шахрайства чи помилки, навіть якщо потенційний вплив виявлених порушень на фінансову звітність незначний. Якщо ж шахрайство чи помилка суттєві, аудитор має право переглянути питання про свої зобов'язання перед клієнтом.