Питання № 3. Діалектичний підхід в економічних дослідженнях.
Конкретнонаукова методологія
Конкретнонаукова (або часткова) методологія – це сукупність ідей або специфічних методів певної науки, які є базою для розв’язання конкретної дослідницької проблеми; це наукові концепції, на які спирається даний дослідник.
Рівень конкретнонаукової методології потребує звернення до загальновизнаних концепцій провідних учених у певній галузі науки, а також тих дослідників, досягнення яких є загальновизнаним.
Пошуки методологічних основ дослідження здійснюється за такими напрямами:
- вивчення наукових праць відомих учених, які застосували загальнонаукову методологію для вивчення конкретної галузі науки;
- аналіз наукових праць провідних учених, які одночасно із загальними проблемами своєї галузі досліджували питання даної галузі;
- узагальнення ідей науковців, які безпосередньо вивчали дану проблему;
- проведення досліджень специфічних підходів для вирішення цієї проблеми професіоналами-практиками, які не лише розробили, а й реалізували на практиці свої ідеї;
- аналіз концепцій у даній сфері наукової і практичної діяльності українських учених і практиків;
- вивчення наукових праць зарубіжних учених і практиків.
Отже, виходячи з методологічних основ наукового дослідження, необхідно чітко відповісти на запитання про: передбачувану провідну наукову ідею, сутність явища (об’єкта, предмета дослідження), суперечності, що виникають у процесі чи явищі, стадії, етапи розвитку (або тенденції). Це і становить наукову концепцію дослідження.
Концепція – це система поглядів, система опису певного предмета або явища, щодо його побудови, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, вивченню головних ідей. Концепція має надзвичайне значення, оскільки є єдиним, визначальним задумом, головною ідеєю наукового дослідження.
Діалектика є наукою про загальні закони існування всесвіту, його пізнання та зміни. Діалектика має нерозривні зв'язки з логікою та теорією пізнання: всі вони оперують загальними законами існування всесвіту і мислення, вивчаючи різні аспекти єдиного об'єкта — універсальні закони логіки.
За своєю структурою діалектика є цілісною системою принципів, законів та категорій.
Як відомо, категорії — це основні поняття теорії пізнання, що носять загальний характер. Закони виявляють і формулюють суттєві зв'язки між категоріямиу,тоді як принципи забезпечують синтез теоретичного і практичного освоєння світу, є вихідними положеннями теорії як цілісної системи.
Дійсності та пізнанню об'єктивно притаманна діалектика, тому мислення повинне оперувати категоріями діалектично, як взаємно пов'язаними, рухливими, несуперечливими, досить гнучкими. Система, сформована саме з таких категорій, відображає універсальний зв'язок і рух предметів дійсності. Оскільки всесвіт і його прояви є безкінечними, не може існувати кінцева, самодостатня та незмінна універсальна сукупність категорій. Але всі категорії, якими оперує наука, можуть та повинні бути систематизовані за принципами єдності діалектики, логіки, теорії пізнання; сходження мислення від абстрактного до конкретного; єдності історичного і логічного, а також, виходячи із закономірності поступального розвитку пізнавального процесу.
Наукові закони виражають певний порядок причинного, необхідного і стійкого зв'язків між явищами і властивостями матеріальних об'єктів, коли зміна одних явищ спричиняє певну зміну інших. Слід пам'ятати, що, по-перше, ступінь повноти й точності об'єктивних законів залежить від ступеня розвитку теорії, практики і пізнання; по-друге, закони виявляють принципи функціонування та тенденції саморуху системи у чистому вигляді, абстрагуючись від конкретних деталей та випадкових зв'язків.
Діалектичний підхід дає змогу виділити три групи законів:
- окремі,
- особливі,
- загальні.
Окремі (або спеціальні) закони застосовуються у визначених вузьких галузях знань (економіка, хімія, фізика, біологія, історія); особливі відображають деякі сторони руху і розвитку в усіх або багатьох формах (математика, кібернетика), а загальніформулюють універсальні явища та процеси, які мають місце у розвитку природи, суспільства та мислення.
Ще один важливий елемент теорії — принцип — означає вимогу до розгортання знання у систему, де всі теоретичні положення логічно пов'язані між собою та певним випливають чином одне з одного.
Основними структурними підсистемами діалектики економічних досліджень, таким чином, є загальнонаукові та окремі (спеціальні) закони, принципи і категорії.
Відповідно до цього в економічних дослідженнях використовують:
1) категорії:
— загальнонаукові (одиничне, особливе та загальне; причина та наслідок; необхідність та випадковість, можливість та дійсність; форма та зміст; сутність та явище);
— спеціальні (валовий продукт, додана вартість, ціна, собівартість, прибуток, інвестиції, рентабельність, окупність, амортизація, продуктивність праці, власність, попит, пропозиція, товар, гроші, фактори виробництва та ін.);
2) принципи:
- загальнонаукові (розвитку, збігу начала і самого принципу, сходження від абстрактного до конкретного, відповідності логічного та історичного);
- спеціальні (комплексності, ефективності, оптимізації витрат, раціонального розміщення виробничих сил, вирівнювання розвитку економічних районів тощо);
3)закони:
- загальнонаукові (переходу кількісних змін у якісні, єдності та боротьби протилежностей, заперечення заперечення);
- спеціальні (закони зростаючих потреб, накопичення капіталу, циклічності, товарного виробництва, вартості, попиту та пропозиції, економії часу, грошового обігу, попиту та зниження дохідності, конкуренції, зростання продуктивності праці, інтернаціоналізації виробництва тощо).
Проведення наукових досліджень соціально-економічних процесів і явищ передбачає широке використання надійного методичного арсеналу. Це, звичайно, не означає, що при вивченні того чи іншого процесу слід застосовувати всі відомі методи. У кожному конкретному випадку використовуються ті з них, які дають змогу розкривати сутність змін, що відбуваються у визначеній сфері, оцінювати їх соціально-економічні наслідки, визначати перспективи розвитку.
Пропонується розглядати всю сукупність методів, що застосовуються у процесі дослідження, як упорядковану систему, складену з двох блоків — загальнонаукових та спеціальних методів.
До загальнонаукових належать емпіричні, теоретичні методи, а також методи, що використовуються як на теоретичному методи, так і на емпіричному рівнях дослідження. Науковцю, в якій би галузі знань він не працював, також важливо знати базові наукові категорії (понятійний апарат) і принципи дослідження будь-яких явищ та предметів матеріального світу.
До складу спеціальних методів, широко застосовуваних під час проведення соціально-економічних досліджень, входять методи збору та узагальнення інформації, аналізу, прогнозування, моделювання, програмно-цільові, евристичні та ін.
Запитання для самоконтролю
1. Що являє собою наукова діяльність?
2. З’ясуйте суть понять «метод», «методологія», «методологічне дослідження».
3. Чим відрізняється загальнонаукова і конкретнонаукова методологія?
4. Яка існує класифікація методів наукового пізнання?
5. Що являє собою діалектичний підхід в економічних дослідженнях?
6. Які існують методи наукового пізнання?
7. Назвіть загальні та спеціальні методи наукових досліджень.
8. Які основні групи загальних методів?
9. Які логічні закони і правила вам відомі?
10. Які методи емпіричного й теоретичного рівня досліджень?
11. Охарактеризуйте сутність теорії та основні підходи до її визначення.
12. Назвіть етапи розробки теорії.
13. Яке значення має гіпотеза у процесі наукового дослідження?
14. Розкрийте відмінності загальної та часткової методології.
15. Якими є принципи діалектико-матеріалістичного світогляду? Розкрийте підґрунтя методології.
16. Охарактеризуйте сутність трьох основних груп законів наукового пізнання — окремих, особливих, загальних.
Рекомендована література
1. Головій В.М., Кузькін Є.Ю. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій, Є.Ю. Кузькін. – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2009. – (294 с.)
2. Головій В.М. та інш. Основи наукових досліджень: методологія, організація, оформлення результатів. Навчальний посібник / В.М. Головій та інші. – К.: «Хай-Тек Прес», 2010. – (344 с.)
3. Лудченко А.А. Основы научных исследований. Учебное пособие / А.А. Лудченко, Я.А. Лудченко, Т.А. Примак; под ред. А.А. Лудченко. – К.: О-во «Знання», КОО, 2000. – (114 с.)
4. Стеченко Д.М., Чмир О.С. Методологія наукових досліджень. Підручник / Д.М. Стеченко, О.С. Чмир. – К.: Знання, 2005. – (309 с.)
5. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності. Підручник / В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2002. – (295 с.)