Конструктивна наслідуваність виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням

Теоретичною основою реалізації принципу конструктивної наслідуваності виробів є уніфікація виробів, вузлів, деталей одягу і їхніх елементів (ділянок, зрізів). Це вимагає вирішення таких науково-технічних завдань:

- розробка принципів класифікації оброблюваних об'єктів виробництва (виробів, вузлів, деталей тощо);

- вибір ознак класифікації;

- розробка практичних класифікаторів за видами одягу;

- уніфікація конструкцій вузлів та деталей одягу кожного класифікаційного підрозділу;

- уніфікація елементів деталей (ділянок, зрізів і їхніх частин).

Доцільні межі конструктивної уніфікації повинні бути різними залежно від ступеня змінності деталей і вузлів одягу. За цією ознакою всі деталі і вузли побутового одягу можна поділити на три групи.

Першу групу складають найбільш стабільні деталі і вузли одягу, які називають квазістандартними. Особливою рисою цих деталей є постійність конфігурації і чітко визначені розміри, які можуть бути регламентованими для всіх виробів даного виду одягу.

До другої групи відносяться так звані типові деталі і вузли одягу. Ці деталі і вузли неодноразово зустрічаються у виробах даного виду одягу і характеризуються незначними змінами конфігурації. Розміри ж у цих деталей змінюються у широкому діапазоні.

Третю групу складають так звані унікальні деталі, що характерні тільки для даної моделі виробу або зустрічаються в інших моделях із досить істотними змінами конфігурації і розмірів. Ці деталі забезпечують своєрідність і неповторність кожного виробу.

Першочерговим об'єктом конструктивної уніфікації є деталі і вузли першої групи.

Значна частина деталей верху і підкладки відноситься до типових. Зміна конфігурації і розмірів цих деталей забезпечує величезну різноманітність виробів за формою, силуетом, об'ємом, пропорціями, розмірами. Це не дозволяє піддати типові деталі повній уніфікації. Але у цьому випадку можлива часткова уніфікація − уніфікація окремих елементів деталей (ділянок, зрізів). Аналіз змінності типових деталей показує, що частковій уніфікації можуть бути піддані, в першу чергу, такі елементи деталей, як зрізи пройми і горловини, плечові зрізи, виточки тощо.

Велика складність полягає в уніфікації найбільш змінних елементів деталей, параметри яких безпосередньо залежать від фасонних особливостей виробу. Характерним прикладом таких елементів є зріз лацкана і борту пілочок. Проте і у цьому випадку уніфікація можлива. Вона полягає у поділі складного контуру на окремі ділянки з подальшою їхньою апроксимацією кривими класу епі- і гіпоциклоїд.

Найменшою мірою піддаються уніфікації унікальні деталі, питома вага яких у одязі порівняно невелика.

Обмеженням конструктивної уніфікації є також специфіка виробів побутового одягу, для яких художньо-естетичні вимоги є переважаючими порівняно зі всіма іншими вимогами. Відомо, що приблизно 60-70 % усіх деталей побутового одягу можуть бути уніфікованими. Проте до теперішнього часу можливості конструктивної уніфікації повністю не використовуються. Значення конструктивної уніфікації зростає із зниженням серійності виробництва і є особливо актуальним при виготовленні одягу за індивідуальним замовленням.

Ефективність конструктивної уніфікації виражається:

1) у підвищенні технологічності і економічності конструкцій одягу;

2) у зниженні трудомісткості і скороченні термінів конструкторсько-технологічної підготовки виробництва.

Конструктивна уніфікація є основою подетальної спеціалізації підприємств, тобто створення підприємств загальногалузевого значення по виготовленню стандартних деталей і вузлів одягу, пов'язаних із швейними підприємствами сервісу на умовах кооперації. Крім цього, з'являються широкі можливості для розвитку технологічної спеціалізації.

Проте лише конструктивною уніфікацією не можна забезпечити стабільність виробництва одягу за індивідуальним замовленням, достатньої для впровадження потокових методів роботи, через ряд причин:

1) не всі деталі і вузли побутового одягу можуть бути конструктивно уніфіковані;

2) перелік деталей і вузлів одягу, значно зменшених шляхом конструктивної уніфікації, залишиться все-таки досить великим;

3) широкий асортимент конструкційних і оздоблювальних матеріалів для одягу викликає відмінність у процесах обробки однакових деталей і вузлів за параметрами, устаткуванням, інструментами і пристосуваннями.

Відповідно до цього, конструктивна наслідуваність виробів є лише першим етапом забезпечення необхідної стабільності процесів у виробництві одягу за індивідуальним замовленням і повинна бути доповнена технологічною наслідуваністю виробів.