Становлення системи виконання покарань у Великій Британії.

Англійська прогресивна система. У другій половині XIX ст. у кримінальному праві з'являється нова теоретична школа — соціологічна, яка стала висувати нові ідеї боротьби зі злочинністю і поводження зі злочинцями. Почалися нові пошуки "раціональної" тюремної системи, розгорнувся рух за "виправні" установи, які б гарантували не лише захист суспільства від злочинців, а й їх ресоціалізацію.

У 40-х роках XIX в. на острові Норфолк англійський капітан Меконочі (1787—1860) уперше зробив спробу застосувати до засуджених "виправну програму", що містила такі положення:

1) скасування вироків з певним терміном, який ставився в залежність від виконання якоїсь роботи;

2) введення системи оцінок-марок, якими б оцінювалася виконана робота, працьовитість, поведінка засудженого;

3) відшкодування усіх витрат за рахунок ув'язнених, кожний з яких повинен був вносити свою частку (усі витрати на його існування додавалися до його загального "боргу" у вигляді оцінок-марок);

4) розподіл ув'язнених на маленькі групи (6—1 осіб) і введення системи кругової поруки (уся група відповідає за поведінку і працю кожного її члена, і навпаки);

5) пом'якшення умов тримання в останній період перебування ув'язненого у тюрмі шляхом переведення на напіввільний режим.

В англійській прогресивній системі засуджені проходили три ступені в одній і тій же установі (одиночне ув'язнення, спільні роботи з поділом на ніч і умовне звільнення).

На першому ступені ув'язнені поділялися на три класи: "зірки" (особи, які вперше потрапили у тюрму, на одягу носили особливу зірку), перехідний клас і рецидивісти.

На другому ступені ув'язнені піддавалися нічній додатковій класифікації, поділяючись на п'ять класів-груп. Переведений на загальне ув'язнення спочатку поміщався в іспитову групу, в якій залишався доти, поки не заробляв необхідну кількість марок. У кожному з наступних трьох класів ув'язнений перебував не менше року. У п'ятий, "спеціальний" клас ув'язнений переводився лише за зразкової поведінки. Це, власне, самостійна ступінь, де ув'язнений випробувався протягом не менше року перед умовним звільненням.

Ірландська прогресивна система відбування покарання. З урахуванням марочної системи Меконочі у 50-х роках XIX століття тюремним діячем Вальтером Крофтоном в Ірландії вводиться східчаста система (власне "класична" прогресивна тюремна система, що дістала пізніше поширення в різних країнах), її суть полягає в такому.

Відбування покарання у тюрмі розподіляється на чотири ступеня. Перший ступінь являє собою одиночне ув'язнення, термін перебування на якому визначається диференційовано, залежно від того, якому класу "відповідає" ув'язнений. Після відбуття призначеного терміну одиночного ув'язнення засуджені переводяться на загальне ув'язнення, на якому вони поділяються на п'ять класів і переходять від нижчого класу до вищого за числом отриманих (зароблених) марок. Третій ступінь складають уже самостійні перехідні тюрми, до яких переводяться ув'язнені вищого класу. Перебування в цих тюрмах пов'язане з елементами довіри і напівволі з метою привчання до повної свободи. Тут ув'язнені працюють, і в цьому відношенні їхнє становище схоже із становищем вільнонайманих робітників.

Останній, завершальний, ступінь — умовне звільнення. Засуджений одержує відпускне посвідчення, в якому вказується, що він повинен утримуватися від будь-яких порушень закону. Умовно звільнений реєструється в поліції і підпадає під офіційний адміністративний нагляд спеціальної служби пробації.

Борстальська система. Під цією назвою відома введена вперше в Англії за законом 1908 р. спеціальна система молодіжних тюрем (для осіб від 16 до 21 року), що дістала свою назву від містечка Борсталь, розташованого біля м. Рочестер, де з'явилася перша з таких тюрем. Вона являє собою видозмінену американську систему реформаторіїв, тільки без невизначених вироків. У борстальських установах пізніше були введені відносно невизначені вироки; поміщення у борстальську тюрму означає віддачу правопорушника у розпорядження тюремної адміністрації на чотири роки, в межах яких він повинен реально відбути від 9 місяців до трьох років. На строк, що залишився до чотирьох років, звільнений з цієї установи береться під офіційний нагляд.