Ознайомлення з планом та виокремлення основних понять.


Подяка студентам за увагу.

Бесіда

- Таким чином, усупереч антиукраїнській політиці, насильницькій русифікації паростки української національної культури розвивалися, прокладаючи подальший шлях її утвердження та розвитку.

2. Повідомлення про досягнення запланованої теми, завдань лекції, оцінки спільної взаємодії зі студентами.

3. Повідомлення питань, що будуть розглядатися на наступній лекції:

- Причини утворення та діяльність Центральної Ради;

- Гетьманський переворот;

- Прихід до влади, діяльність та поразка Директорії УНР;

- Проголошення, внутрішня і зовнішня політика ЗУНР;

- Причини втрати національної державності та її історичне значення

 

1. Загальна характеристика методів і методичних прийомів навчання.

2. Сучасна класифікація методів, що використовуються на уроках природознавства.

2.1. Словесні методи навчання природознавству.

2.2. Методика використання на уроці природознавства наочних методів навчання.

2.3. Характеристика практичних методів навчання. Методика проведення дослідів, практичних робіт.

2.4. Спостереження як найефективніший метод пізнання природи.

3. Новітні дослідження в галузі використання методів навчання природознавству.

4. Вибір методів навчання природознавству.

2.3. Аналіз рекомендованої літератури.

3. Розкриття основних положень лекції за планом.

Організація вивчення природознавства з молодшими школярами залежить як від об'єму та змісту навчального матеріалу, так і від правильного вибору методів його викладання. Відомо, що тільки правильно підібрані методи навчання, які відповідають змістові навчального матеріалу і вікові учнів, забезпечують ефективне засвоєння знань, підвищують якість їх, посилюють виховну функцію навчання. Організація процесу навчання здійснюється за допомогою різних методів навчання.

Методи навчання – це способи спільної діяльності учителя й учнів, спрямовані на вирішення завдань навчання.

Традиційна класифікація методів навчання природознавству започаткована ще в стародавніх філософських і педагогічних системах і уточнена для нинішніх умов. Загальною ознакою методів в ній є джерело знань. Таких джерел здавна відомо три: практика, наочність, слово. З розвитком культурного прогресу до них приєдналося ще одне – книга, а в останні десятиліття все більше заявляє про себе не паперове джерело інформації, а відео у поєднанні з найновішими комп'ютерними системами.

В даній класифікації виділяються наступні методи навчання: практичний, наочний, словесний, робота з книгою та відеометод. Кожен з них має свою модифікацію (способи вираження).

Словесні методи навчання поділяються на:

® діалогічні (бесіда, дискусія, диспут);

® монологічні (розповідь, роз'яснення, пояснення).

У початковій школі на уроках природознавства найчастіше використовують розповідь і бесіду.

Розповідь є способом організації взаємозв'язаної діяльності учителя й учнів, у якій учитель виконує функції джерела навчального змісту та суб'єкта керування навчально-пізнавальною діяльністю учнів.

Види розповіді за місцем на уроці

1. Вступна.

2. Основна.

3. Заключна.

Види розповіді за змістом

1. Розповідь–опис.

2. Розповідь–пояснення.

Вимоги до розповіді:

1) Розповідь повинна бути витримана в часі: І кл. – 2-3 хв., 2 кл. – 3-4 хв., 3 кл. – 4-5 хв., 4 кл. – 5-7 хв.

2) Необхідно, щоб розповідь була науковою, логічною, послідовною. При вивченні природознавства недопустима заміна наукових термінів життєвими, біологічних фактів і явищ – казковими описами.

3) Розповідь повинна бути унаочнена.

4) Розповідь має стимулювати до активного засвоєння матеріалу. Прийомами виявлення якості пізнавальної діяльності у процесі розповіді є складання разом із учнями таблиць, плану, зображення схематичних малюнків, записів опорних слів або звертання до записів, малюнків, схем, заздалегідь зроблених на дошці та ін. Під час виконання таких завдань внутрішні пізнавальні дії школярів та їх результати матеріалізуються, що особливо важливо на початковому етапі навчання.

5) В розповіді повинна бути відчутна керівна роль вчителя. Викладений зміст може запам'ятовуватися учнями механічно або засвоюватися ними свідомо. Важливо, щоб у процесі розповіді учителя відбувався другий вид засвоєння. Однак це можливо тільки у ході активної пізнавальної діяльності учнів: цілеспрямованого сприймання й усвідомлення інформації, осмисленого запам'ятовування.

Розповідь використовується, коли матеріал учням невідомий і вони не мають з нього певного життєвого досвіду.

Бесіда, як метод навчання, є діалогом між учителем і учнем, який підпорядковується конкретній меті.

Види бесіди за рівнем пізнавальної самостійності учнів.

І Репродуктивна бесіда – це система репродуктивно-мнемічних і репродуктивно-пізнавальних запитань.

2. Евристична бесіда - це спосіб організації творчої діяльності учнів через розв'язання проблеми у співпраці з учителем.

Вимоги до бесіди:

1) Бесіда повинна бути витримана в часі: 1 кл. – 2-3 хв., 2 кл, – 3-4 хв., 3 кл. – 4-5 хв., 4 кл. – 5-7 хв.

2) Організація методично правильної постановки запитань.

3) Організація словесної вираженості бесіди.

4) Бесіда повинна бути унаочнена.

5) В бесіді повинна бути присутня керівна роль вчителя.

6) Процес бесіди повинен бути свідомим.

Бесіда використовується, коли матеріал учням відомий і вони мають з нього певний життєвий досвід.

До наочних методів навчання природознавства відносятьдемонстрацію, ілюстрацію і показ.

Вимоги до наочних методів навчання стосовно уроків природознавства:

1) Наочність повинна бути вчасно представлена і вчасно знята.

2) Наочність повинна бути естетично оформлена, відповідати темі та меті уроку.

3) Застосовуючи наочність, варто будувати організацію діяльності з нею так, щоб вона завжди були розвиваючою.

4) Спостереження повинно бути організоване так, щоб усі учні могли добре бачити демонстрований предмет.

5) Демонстрація повинна дозволити учням сприймати об'єкт, явище, по можливості різними органами чуття, а не тільки за допомогою зору.

6) Спостереження повинно дозволити учням пізнавати предмети і явища в їх дії, розвитку.

7) При організації спостереження необхідно звертати увагу дітей на суть того, що відбувається.

До практичних методів навчання на уроках природознавства належать: досліди та практичні роботи.

Навчальний дослід – це елементарний навчальний експеримент. Він, як і спостереження, один із важливих методів пізнання природи, накопичення чуттєвого досвіду.

За способом проведення у початковій школі досліди (стосовно уроків природознавства) поділяються на 2 групи:

1. Демонстраційні – досліди, які проводить учитель, тому що вони містять небезпеку для учнів. Це досліди з вогнем і хімічними речовинами. Демонстраційні досліди треба проводити так, щоб їх добре було видно всім учням. Для безпечності стіл учителя треба відсунути від парт на півметра і прилад ставити на підставку на рівні очей учнів. При нагріванні води отвір у пробірці спрямовують у протилежному від учнів напрямку.

2. Фронтальні досліди - досліди, які виконують учні, оскільки ті не містять небезпеки для життя. Кожен учень самостійно виконує прості досліди, вчиться поводитися з лабораторним обладнанням, речовинами, робить висновки.

Структура досліду:

1. Осмислення цілей досліду.

2. Планування досліду (визначення практичних дій, вибір обладнання).

3. Виконання досліду.

4. Осмислення результатів досліду.

5. Закріплення результатів.

Досліди за рівнем пізнавальної самостійності учнів поділяються на репродуктивні і творчі.

Репродуктивними називаються досліди, спосіб виконання і результати яких відомі учням. Вони виконуються за зразком під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя (самостійно) з використанням усних і письмових інструкцій.

Творчим називається дослід, який виступає способом розв'язання навчальної проблеми.

За тривалістю проведення у природознавстві використовуються короткочасні і довготривалі досліди.

Короткочасними є досліди, які виконуються в межах одного етапу уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок; їх застосування; перевірка.

Результати довготривалих дослідів отримують через 1-2 тижні або навіть через 1-2 місяці. Довготривалі досліди, як правило, носять випереджувальний характер і необхідні для засвоєння учнями фактичного матеріалу, який є основою теоретичних узагальнень. Ці досліди застосовуються також із метою конкретизації теоретичних положень, пояснення і доведення їх правильності.

Практична робота – це навчально-пізнавальна діяльність, у процесі якої учні виконують практичні дії з об'єктами в матеріальній або матеріалізованій формі. При цьому тіла і явища або умови їх існування в природі не змінюються.

Види практичних робіт визначаються за різними ознаками. Так, оволодіння кожним передбаченим програмою практичним умінням відповідає загальним закономірностям формування і розвитку особистості. На цій основі будуєтьсясистема практичних завдань.Вона містить:

1) Завдання, які виконуються за зразком.

2) Завдання, які виконуються шляхом перенесення способу практичної дії в подібну ситуацію, тобто виконуються ті самі дії, але з новими об'єктами, які охоплюються обсягом уявлення чи поняття.

3) Завдання, які виконуються шляхом перенесення способів практичних дій і предметних знань у нові умови.

Важливе місце у початковій школі на уроках природознавства займають практичні роботи з картою та глобусом. Щоб уміти читати карту, учні повинні спочатку опанувати картографічну грамоту.

Види роботи з фізичною картою України:

1. Читання карти (називання і показ об'єктів на карті).

2. Проведення різноманітних практичних робіт (визначення відстаней між містами, окремими об'єктами, вимірювання довжини рік, морів, озер тощо (використовуючи масштаб карти), визначення напрямку розміщення окремих об'єктів (основні і проміжні)).

3. Ефективним засобом закріплення знань карти і вміння читати її є умовні подорожі.

4. Виконання практичних робіт на контурних картах.

5. Складання карт-пазлів.

За допомогою глобуса учнів вчаться:

1. Визначати форму і розміри Землі.

2. Розуміти добове обертання Землі.

3. Розуміти рух Землі навколо Сонця.

4. Визначати природні зони.

Специфічним методом навчання, який застосовується найбільше саме на уроках природознавства є спостереження.

Спостереження – це цілеспрямоване, планомірне сприймання об'єктів навколишньої дійсності, яке підпорядковане конкретно визначеним цілям і вимагає вольових зусиль.

Структура спостереження:

1. Цілі спостереження.

2. План спостереження.

3. Безпосереднє планомірне спостереження.

4. Висновки спостережень.

За тривалістю проведення спостереження бувають короткочасними і довготривалими. За формою організації діяльності учнів спостереження класифікуються на фронтальні, групові, індивідуальні.

У процесі навчання спостереження за часом їх проведення розподіляються на випереджувальні, опорні та розширювальні.

За характером пізнавальної діяльності спостереження бувають репродуктивними і творчими.

У навчально-виховному процесі початкової школи організація дитячих спостережень реалізовується такимишляхами:

1.На кожному уроці природознавства присутній макроетап «Організація підсумків спостережень за змінами в природі»,який має чітко визначену мікроструктуру:

1.1. Вступна бесіда

1.2. Бесіда на основі спостережень за змінами в неживій природі

1.3. Бесіда на основі спостережень за змінами в живій природі

1.4. Бесіда на основі спостережень за господарською діяльністю людей.

1.5. Ведення народного календаря

1.6. Аналіз стану погоди робочого дня

2.Організаціяфенологічних спостережень.

Фенологічні спостереження – це довготривалі спостереження за розвитком, ростом рослин, життєдіяльністю і поведінкою тварин.

Найпростіші фенологічні спостереження починають організовувати вже в 2-ому класі. Для спостереження пропонуються рослини і тварини, які вивчаються за програмою з природознавства. Найчастіше фенологічні спостереження ведуться за кімнатними рослинами, домашніми тваринами, городніми та озимими культурами, плодовими деревами, ягідними і кущами, комахами- шкідниками, перелітними і зимуючими птахами.

3.Організації підсумкових уроківспостережень за сезонними змінами певної пори року.

Основна мета таких уроків – визначити загальні ознаки певної пори року; чи відповідала погода рисам сезону. Учні підсумовують скільки було сонячних, дощових днів, яка температура повітря переважала. Тобто вчаться цілісно вивчати природні явища, застосовуючи логічні прийоми мислення (порівняння, аналіз, узагальнення). Структура уроку підпорядковується загальній структурі етапу – організація підсумків спостережень за змінами у природі.

4.Опосередковане спостереження у структурі кожного етапу уроку.

Кожний вид роботи на уроках природознавства передбачає спостереження будь-якого натурального чи ненатурального об'єкта та явища навколишньої дійсності.

Сучасна методологія постійно оновлюється арсеналом методів, що сприяють пізнанню учнями навколишнього середовища, серед яких чинне місце посідають: проблемні методи навчання, метод екологічних очікувань, метод ритуалізації екологічної діяльності, метод екологічної турботи та ін. Охарактеризуємо їх.

Методи і прийоми формування умінь. Уміння в області вивчення навколишнього світу і взаємин з ним школярів формуються, головним чином, в процесі практичних занять. Метод практичних занять охоплює широку область дій учнів. Фактично кожен урок включає формування тих або інших умінь: уміння давати характеристик: природній зоні, складання ланцюжків живлення у природі, уміння роботи з картою, глобусом, термометром, компасом, підручником та ін. Ряд практичних робіт проводиться на місцевості (окомірна зйомка, орієнтування за місцевими ознаками: Сонцю, зіркам, компасу, заходи щодо використання і охорони природи), на географічному майданчик), сільськогосподарській ділянці. Найважливішою складовою частиною практичних занять є вправи - неодноразове виконання тих або інших дій формованого уміння. Звичайно робота по формуванню того або іншого уміння починається з ознайомлення школярів з новим для них способом діяльності. Робиться це шляхом словесного пояснення, шляхом показу способу дії. Найчастіше і те і інше йдуть паралельно.

Метод екологічних очікувань. Суть методу полягає в педагогічній актуалізації очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи. Наприклад, перед походом в ліс педагог налаштовує школярів на те, що вони «йдуть в гості до Лісу». А коли йдуть в гості до тих, кого поважають, то одягнутися прагнуть відповідно і відповідно там себе поводять.

Метод ритуалізації екологічної діяльності. Метод полягає в педагогічній організації ритуалів і традицій, пов'язаних з діяльністю, направленою на світ природи. Метод використовується при організації екологічних клубів, зелених і блакитних патрулів, а також окремої, конкретно узятої діяльності. Важливими умовами реалізацій цього методу є наявність відповідної символіки (емблема, прапор, девіз, нагороди і т.д.), ієрархії (звання і привілеї), статуту.

Метод екологічної турботи. Полягає в педагогічній актуалізації активності особистості, направленої на надання допомоги і сприяння природним об'єктам, особливо у важких для них ситуаціях. Даний метод стимулює прояв співчуття, співучасті, підтримки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об'єктів.

Отже, серед основних умов, які визначають ефективність викладання – учіння, особливе місце посідають методи навчання, бо вони безпосередньо формують і визначають характер взаємин педагогів і учнів, суттєво впливають на формування суб'єкт-суб'єктних стосунків між ними.

На основі аналізу зв'язків методів навчання природознавству з іншими компонентами учбового процесу, а також умовами, у яких він протікає, можна стверджувати, що вибір методів навчання буде визначатися:

1. Закономірностями та принципами навчання.

2. Цілями та завданнями навчання.

3. Змістом та методами даної науки взагалі та конкретного предмету, теми.

4. Навчальними можливостями школярів:

а) віковими (фізичними, психічними);

б) рівнем підготовленості (освітньої та виховної);

в) особливостями шкільного колективу.

5. Особливостями зовнішніх умов (географічних, виробничого оточення та ін.)

6. Можливостями самих вчителів: їх попереднім досвідом, знаннями типових ситуацій процесу навчання, у яких виявляються найбільш ефективними певні поєднання методів, рівнем їх теоретичної та практичної підготовки, здатностями до застосування певних методів, засобів, вміння обрати оптимальний варіант, особистими якостями та ін.

При виборі методу слід враховувати як мінімум два аспекти.

1. Методи залежать від того, який компонент змісту освіти підлягає засвоєнню молодшими школярами. При формуванні знань використовуються словесні, наочні методи або проведення досліду при формуванні умінь практичні роботи; формування відносин з природним оточенням відбувається з використанням інших методів навчання – методу екологічної ідентифікації, метод пошуку схожості природних об'єктів з людиною, методу пошуку внутрішньої гармонії природних об'єктів і т.д. Якщо вчитель робить акцент на розвиток мислення, то перевага віддається проблемним методам, методам, що вимагають виконання тих або інших розумових операцій.

2. Методи залежать від тієї науки, яка знайшла віддзеркалення в змісті освіти. Кожна наука в своєму арсеналі має свої методи дослідження, які у дещо адаптованому вигляді потрапляють і в шкільне навчання.

Такі критеріальні вимоги визначаються цілісним системним підходом до процесу навчання, при якому вимоги звернені до усіх основних елементів системи, у якій протікає процес навчання, тобто до учнів, вчителів, зовнішніх умов, а також до компонентів самого процесу навчання – до цілей, змісту, методів, форм, засобів та очікуваних результатів навчання.

Оскільки завдання навчання реалізується через його конкретний зміст, то методи навчання повинні враховувати специфіку навчального матеріалу, характер дій учнів, який потрібен для оволодіння цим змістом. Звідси виникає критерій відповідності методів особливостям змісту навчання. Необхідність цього критерію стає особливо очевидною, якщо мати на увазі, що метод визначають ще й як форму руху змісту. Один зміст може бути краще розкритий за допомогою індуктивного, інший – Дедуктивного методу; один зміст може дозволити пошукове його вивчення, інший виявляється недоступним для застосування цього методу і т.д. Отже, необхідна спеціальна оцінка можливостей різних методів у розкритті певного змісту.

У виборі методів навчання слід враховувати можливості учнів цього віку, і більш того, учнів конкретного класу. Критерій врахування можливостей учнів у виборі методів навчання припускає, що вчитель обов'язково вивчить попередньо рівень підготовленості до пошукової діяльності, до дедуктивного засвоєння матеріалу, до самостійної практичної роботи, ставлення до навчання, ступінь розвиненості самоконтролю у навчанні та працездатності. В залежності від цього і буде визначено поєднання методів організації, стимулювання та контролю у процесі навчання, до того ж вчитель повинен прагнути поступово розширювати можливості учнів у використанні методів навчання, що активізують їх самостійність.

Високий рівень підготовленості класу вимагає деякого збільшення частки методів самостійної роботи, застосування методів розповіді та зменшення ролі елементарних методів наочності. Навпаки, у класі зі зниженим рівнем підготовленості необхідна принципово інша практика вибору, а саме тут будуть ширше застосуватися методи бесіди, наочності, дещо зменшена буде частка самостійної роботи з літературою. У такому класі будуть потрібні більші варіації методів, їх різноманітність, так як тут поряд із забезпеченням умов для засвоєння знань шляхом вибору оптимального поєднання методів потрібно підтримувати активний пізнавальний інтерес школярів. Знижена працездатність школярів у кінці дня вимагає дещо більшої різноманітності методів та наочних засобів для зняття втоми та підтримки інтересу до засвоєння теми.

Педагог повинен спиратися і на критерій урахування власних можливостей щодо використання різних методів навчання, урахування природних здібностей, які він має у малюванні, розповіді та ін., які дозволять акцентувати увагу на певних методах та ін.

Враховується також наявність у педагога часу для застосування того чи іншого поєднання методів. Одні методи, як відомо, потребують більше часу (проблемні, індуктивні та ін.). Тому вчителю іноді доводиться відступати від обраного з початку комплексу методів, щоб не вийти за рамки відведеного часу. Учитель має розуміти сутність різних підходів до класифікації методів, але найперше – мати у своєму арсеналі велику кількість цих методів, аби вдало і ефективно використовувати їх у навчально-виховному процесі в залежності від дидактичної мети і функціональної спрямованості.

Однак методи навчання не можна сприймати як рецепт для розв'язання навчальних завдань. Бо, як наголошував К.Д.Ушинський, важливий не метод сам по собі, а ідея, що закладена в ньому. Тому лише творча мудрість вчителя, яка опирається на наукові засади, може забезпечити оптимальний підхід до використання методів навчання з метою підвищення ефективності процесу навчання на уроках природознавства.

Оптимальний вибір методів навчання має непересічне значення і є невід'ємною умовою підвищення ефективності процесу навчання на уроках природознавства.

4. Підбиття підсумків діяльності студентів

4.1. Підсумкова бесіда.

- Назвіть словесні методи навчання природознавству.

- Перелічіть вимоги до організації методу розповіді на уроках природознавства.

- Перелічіть вимоги до застосування на уроках природознавства наочних методів навчання.

4.2. Постановка завдань для семінарського заняття

1. Скласти фрагмент уроку «Організація підсумків спостережень за змінами в природі» (вибір пори року довільний).

2. Скласти перелік практичних робіт, які можна проводити на уроках природознавства (по класно).

3. Створити модель сучасних методів навчання природознавству.

 

Самостійні роботи

з курсу

«Педагогіка і психологія вищої школи»

 

 

студента 512 групи

факультету педагогіки,

психології та соціальної роботи

Негрича Олександра