Зовнішня політика незалежної України.
Після проголошення Акта про державну незалежність Україна вперше стала рівноправним суб’єктом у міжнародних відносин.
5 грудня 1991 р. після Всеукраїнського референдуму Верховна Рада звернулася з Заявою до парламентів і народів світу, у якій наголошувалося, що Україна у повній відповідності з цілями і принципами ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру й безпеки у світі, дотримуючись принципів міжнародного права. Важливим питанням було визнання України державами світового співтовариства. Першими, 2 грудня 1991 р. незалежність України визнали Польща і Канада, 3 грудня – Угорщина, 4 грудня – Латвія й Литва, 5 грудня до них приєдналися Аргентина, Болгарія, Болівія, Росія й Хорватія; упродовж місяця Україну визнали 57 країн, а до кінця року – 132 країни. На сьогодні незалежність України визнали практично всі країни світу.
У липні 1992 р. Верховна Рада схвалила «Основні напрямки зовнішньої політики України». Документ визначив базові національні інтереси країн, обґрунтував засади та пріоритети її зовнішньої політики, серед яких – розширення участі в європейському регіональному співробітництві та в межах СНД, активна участь у діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності.
Відповідно до Статті 18 Конституції України зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва за загальновизнаними принципами й нормами міжнародного права.
У 1992 р. Президент України підписав Заключний Акт наради з безпеки й співробітництва в Європі (НБСЄ), що сприяло інтеграції України у європейські структури. На саміті НБСЄ у листопаді 1999 р. Л. Кучма підписав Хартію Європейської безпеки на ХХІ ст.
9 листопада 1995 р. Україна стала 37 членом Ради Європи. У 1996 р. Україна приєдналася до об’єднання держав Центр Європейських ініціатив (ЦЄІ), мета якого – служити зміцненню стабільності й безпеки у цьому регіоні. Підписано угоди, в яких закріплено відсутність будь-яких територіальних претензій, з усіма європейськими сусідами України. Тим самим навколо України створено пояс безпеки й стабільності. У перспективі Україна прагне до рівноправного членства у Європейському Союзі. Прийнято стратегію інтеграції України у Євросоюз, набрала чинності і почала втілюватися в життя Угода про партнерство й співробітництво.
У 1994 р. Україна приєдналася на правах асоціативного члена до економічного союзу у рамках СНД. У той же час, вона не підписала Статут СНД, угоди про створення об’єднаних збройних сил, про сили спільного призначення та інші документи, які передбачали надання інститутам СНД державних функцій. Керівництво України робить наголос на економічній складовій у діяльності СНД, прагне до розширення співробітництва між країнами СНД на двосторонній основі.
У 1992 р. Україна стала одним із співзасновників Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва.
Виходячи з міркувань національної і європейської безпеки, Україна поглиблює співробітництво з НАТО. У 1997 р. було підписано Хартію про особливе партнерство України і НАТО. У 1992 р. Україна стала рівноправним членом Міжнародного валютного фонду та Європейського банку реконструкції й розвитку. Україна налагоджує зв’язки з країнами світу, досягнуто помітних успіхів в експорті продукції авіаційної, суднобудівної, ракетно-космічної галузей. Значна увага приділяється залученню в українську економіку іноземних інвестицій.
Особливе значення для України має розвиток відносин з Росією, які тривалий час залишалися складними й суперечливими. Взаємовідносини ускладнювалися такими питаннями, як розподіл іноземних боргів, закордонного майна та активів СРСР, розподіл Чорноморського флоту, статус м. Севастополя, різні позиції щодо НАТО. 31 травня 1997 р. президенти України й Росії Л. Кучма і Б. Єльцин підписали Договір про дружбу, співробітництво й партнерство між Україною і Російською федерацією. Договір заклав базу для вирішення всіх проблем у стосунках між країнами, надав цим стосункам нові якості. Наприкінці 1999 – на початку 2000 р. загострилася енергетична криза в Україні, пов’язана з роз’єднанням єдиної енергосистеми. Україна, маючи велику заборгованість перед Росією за отримані енергоносії, не могла повністю розрахуватися за них. У 2000– 2001 pp. відбулися двосторонні переговори про подолання енергетичної кризи в Україні.
12 лютого 2001 р. відбувся візит в Україну Президента Росії Володимира Путіна. У ході переговорів були досягнуті домовленості про постачання газу через територію України в Європу; про співробітництво в галузі електроенергетики, освоєння космічного простору (спільна діяльність у ракетобудуванні). Велися переговори про борги України за енергоносії.
16 лютого 2001 р. у Харкові міністри закордонних справ України, Росії і Молдови обговорювали питання митного врегулювання. 13–14 грудня 2001 р. у Харкові пройшов російсько-український економічний бізнес-форум за участю В. Путіна й Л. Кучми, на якому було підписано угоду про добудову реакторів Рівненської та Хмельницької АЕС, співробітництво в сфері літакобудування, транзит російського газу через територію України, спрощення перетину кордонів для жителів Харківської та Білгородської областей, митного режиму прикордонної торгівлі, охорону екології річки Сіверський Дінець. Президент України Л. Кучма підкреслив, що Росія залишається стратегічним партнером на півночі. Саме тому 2002 р. був проголошений «роком України в Росії», а 2003 р. – «роком Росії в Україні». Протягом 2002 р. відбулися ряд зустрічей президентів України та Росії, на яких обговорювалися і вирішувалися різні економічні й політичні проблеми.
У 1996 р. на конференції міністрів закордонних справ в Австрії Україна стала членом Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), куди входять країни-сусіди України – Польща, Словаччина, Білорусь, Румунія. Участь України в діяльності цієї організації створює можливості для розширення співробітництва в таких галузях, як транспорт, зв’язок, енергетика, навколишнє середовище та екологічна безпека, наука і технологія, сільське господарство, статистика, інформація, культура.
Досить активно розвиваються українсько-польські відносини. У січні 1997 р. відбувся візит Л. Кучми до Польщі й підписання Меморандуму про заходи щодо лібералізації двосторонньої торгівлі; у серпні 1998 р. Україну відвідав президент Польщі А. Кваснєвський.
В українсько-румунських відносинах існують певні територіальні проблеми (претензія Румунії на острови в Чорному морі), хоча 1997 р. президенти обох країн підписали Договір про дружбу, співробітництво і добросусідство.
До першочергових пріоритетів зовнішньої політики належить також співробітництво зі США, яке поступово еволюціонує у напрямі виходу на рівень партнерських відносин. Поліпшенню американо-українських відносин значною мірою сприяла реалізація Україною свого без’ядерного статусу. У січні 1994 р. у Москві було підписано угоду між Україною, Росією та США, згідно з якою Україна зобов’язувалася протягом семи років вивезти до Росії для розкомплектування всі ядерні боєзаряди. Наприкінці цього ж року в Будапешті під час роботи НБСЄ лідери України, Росії, США й Великої Британії підписали Меморандум про гарантії безпеки України. 11–12 травня 1995 р. відбувся офіційний візит Президента США Б. Клінтона до Києва. 19 вересня 1996 р. було проголошено створення Міждержавної комісії зі співробітництва між Україною і США. її очолили Президент України Л. Кучма і віце президент США А. Гор. Створення такої комісії сприяє взаємодії між країнами в сфері національної безпеки, зовнішньої політики, торгівлі та інвестицій.
На початку червня 2000 р. відбувся візит Президента США Б. Клінтона в Україну. У ході переговорів порушувалося широке коло проблем – від європейської безпеки до охорони довкілля. Обговорювалися також питання поглиблення інвестиційної і торговельної співпраці між країнами.
Президент США повідомив, що США нададуть допомогу Україні в розвитку малого та середнього бізнесу. Досягнуто домовленості про зняття квот на комерційні дослідження космосу, що сприяло участі України в спільних проектах запуску космічних апаратів. Було досягнуто домовленості про співпрацю України і США в ядерній енергетиці та питаннях безпеки на атомних станціях. Президент США підтримав участь України у створенні енергетичного коридору «Схід–Захід» від Каспійського регіону до світових ринків.
У травні 2002 р. Україна оголосила про свій європейській вибір, проте шлях у цьому напрямку не передбачався легким. Для цього потрібні були реформи, які б забезпечили досягнення європейських стандартів розвитку. У липні 2002 р. відбувся саміт «Україна – ЄС», де основним було питання про надання Україні статусу держави з ринковою економікою та асоційованого членства в ЄС. У ході роботи саміту зазначалося, що Україна ще не відповідає стандартам ЄС і не потрапляє до переліку країн, які мають увійти до ЄС у 2004 р. та 2007 р. У 2003 р. Україна отримала статус «країни – сусіда ЄС».
Щоб домогтися підтримки США, уряд України у 2003 р. направив до Кувейту, а згодом до Іраку, воєнний контингент. Проте ця зовнішньополітична акція в країні була сприйнята неоднозначно. Перебування українських військових у регіоні призвело до їх втягування у збройне протистояння між іракськими партизанами і окупаційними військами і, відповідно, до болючих втрат (загинуло 18 осіб). Курс на інтеграцію України в Європейське співтовариство поєднується з участю в інтеграційних процесах зі східними країнами. У лютому 2003 р. керівники Росії, України, Білорусі, Казахстану уклали угоду про створення Єдиного економічного простору (ЄЕП).
Крім європейської інтеграції та тісних відносин з Росією основними пріоритетами зовнішньої політики України були:
- розвиток зв’язків зі стратегічними партнерами;
- економізація зовнішньої політики, тобто зовнішньополітичні зв’язки повинні підкріплюватися й економічним співробітництвом;
- створення позитивного іміджу України;
- забезпечення диверсифікації постачання енергоносіїв;
- підтримка відносин зі світовим українством (українська діаспора);
- реалізація переваг свого геополітичного положення.
Після президентських виборів 2005 р. нове українське керівництво на чолі з В. Ющенком проголосило курс на євроінтеграцію. Перед країною відкрилися нові перспективи отримання статусу країни з ринковою економікою, вступу до Світової організації торгівлі (СОТ). Україна подала заявку на вступ до ЄС. На саміті Україна–ЄС, що відбувся в кінці жовтня 2006 р. в Гельсінкі, прем’єр-міністр Фінляндії, голова Європейської Ради Матті Ванханен запевнив, що ЄС готовий із 2007 р. розпочати з Україною переговори щодо нового формату угоди вступу країни до ЄС, й основним елементом цього документа має стати створення зони вільної торгівлі. Цьому має передувати вступ України до СОТ. Планується, що офіційне засідання Робочої групи з розгляду заявки про вступ України до СОТ відбудеться у 2007 р. Передбачається також вступ України в НАТО. Але реалізація цих амбітних планів потребує наполегливої праці.
Хронологічна таблиця культурних подій в Україні.
988 - прийняття християнства в Києві.
989-996 - будівництва Десятинної церкви.
990-992 - заснування митрополії в Києві.
1016 - створення «Руської правди».
1017-1037 - будівництво Софійського собору. При Софійському соборі створена перша на Русі бібліотека.
1037 - збудовано Золоті ворота.
1051 - заснування Києво-Печерської Лаври.
1051 - висвячення київським митрополитом Іларіона - першого не-грека.
1051 - «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона - похвала Володимиру Великому і Ярославу Мудрому.
1054 - завершення розколу християнства на православ’я та католицизм.
1056-1057 - «Остромирово Євангеліє».
1073-1078 - будівництво Успенського собору Києво-Печерської Лаври.
1096 - «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
1108-1113 - будівництво Михайлівського Золотоверхого собору Михайлівського монастиря.
1113 - «Повість временних літ».
1185 - «Слово о полку Ігореве».
1187 - перша літописна згадка терміну Україна.
1250 - заснування Львова.
1439 - засновано Львівське братство при церкві Успіння Богородиці.
1550-1620 - Іван Вишенський.
1556-1561 - «Пересопницьке Євангеліє».
1757 - створена Академія Мистецтв в Петербурзі.
1573 - заснування друкарні І.Федорова у Львові.
1574 - І.Федоров надрукував перші в Україні книги «Апостол» та «Буквар».
1578 - заснування Острозької колегії.
1580-1581 - «Острозька біблія» І.Федорова, надрукована в Острозькій типографії.
1583 - помер І Федоров.
1586 - заснування Львівської братської школи.
1596 - Берестейська унія.
1596-1647 - Петро Могила.
1615 - заснування Київського Богоявленського братства та братської школи.
1632 - заснування Києво-Могилянської Колегії.
1661 - заснування Львівського університету.
1685 - перехід української православної церкви під зверхність Московського патріархату.
1687 - заснування Слов’яно-греко-латинської академії в Москві.
1722-1794 - Г.С.Сковорода.
1755 - заснування Московського університету.
1769-1838 - І.П.Котляревський.
1798 - надрукована «Енеїда» І.Котляревського.
1805 - заснування Харківського університету та Кременецького ліцею.
1809 - в Одесі відкрито перший в Україні оперний театр.
1814-1861 - Т.Г.Шевченко.
1817 - заснування Ришельєвського ліцею в Одесі.
1819 - засновано Петербургський університет.
1834 - заснування Київського університету.
1837 - у Будапешті видано «Русалку Дністрову».
1840 - надруковано «Кобзар» Т.Шевченка.
1850-1860 - створення співтовариства російських композиторів «Могутня кучка».
1861-1862 - видання в Петербурзі першого українського громадсько-політичного та літературного журналу «Основа» українською мовою.
1863 - Валуєвський циркуляр.
1863 - М.Вербицький написав музику на слова П.Чубинського «Ще не вмерла Україна».
1865 - заснування Новоросійського університету в Одесі.
1865 - заснування малювальної школи в Одесі.
1870 - створення Товариства пересувних художніх виставок в Росії.
1875 - заснування малювальної школи М.Мурашка у Києві.
1876 - Емський указ.
1886 - заснування Одеської бактеріологічної станції.
1887 - споруджено оперний театр в Одесі.
1890 - засновано Товариство південно-російських художників в Одесі.
1892 - створено Наукове товариство ім. Т.Шевченка у Львові.
1904 - заснована Київська музично-драматична школа М.Лисенка.
1917 - відкриття Української Академії Мистецтв у Києві.
1918 - відкриття Української Академії наук.
1922 - створення в Києві театру «Березіль» Леся Курбаса.
1923-1933 - радянська українізація.
1925 - заснування Одеської Держдрами.
1925-1928 - літературна дискусія.
1926-1929 - робота О.Довженка на Одеській кінофабриці ВУФКУ.
1930 - процес СВУ.
1933 - самогубство Скрипника та Хвильового.
1946-1948 - ідеологічні кампанії «ждановщина».
1947-1951 - псевдонаукові сталінські дискусії.
1956 - початок хрущовської відлиги.
1964 - пожежа в державній бібліотеці АН в Києві.
1965 - перша хвиля арештів дисидентів.
1970 - загибель художниці Алли Горської.
1979 - загибель композитора Володимира Івасюка.
1989 - ухвалення Закону про державний статус української мови.