Причини революції
1.
Значення подій 1648 – 1957 рр.. для історії.
Березневі статті.
Етапи визвольної боротьби українського народу.
Причини та завдання революції.
План.
Сер. XVII - кін. XVIII ст.).
НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНІ ЗМАГАННЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
"Нова українська історія почалася зі спалаху, що перекраяв карту України, а заразом змінив усталений розклад політичних сил Центрально-Східної Європи... Ним стало останнє, наймасштабніше з козацьких повстань... "
Н. Яковенко. Нарис історії України. - С. 177.
В цей період спостерігається:
- відстоюванням самобутності народу і державної цілісності України;
- засоби досягнення поневолювачами своїх цілей: жорстокість, військові спустошення, брудна дипломатія, політичні зради, лицемірство.
- чітко прослідковуються хронологічні межі початку та кінця періоду: 1648-1649 р. - початок визвольної боротьби і відновлення української державності, 1795 р. - третій поділ Польщі і повторна ліквідація суверенних прав України.
- Колоніальна політика, яку проводив уряд Речі Посполитої стосовно України, викликала загрозу етноциду, тобто знищення самобутності українського народу, повне його ополячення та окатоличення і спричинила загальнонародний виступ, який переріс у національно-визвольну революцію. Причини революції наглядно показані на схемі (рис. 5.1):
| Економічні | Соціально-політичні | Духовні |
| 1. становлення фільваркової системи господарства з орієнтацією на ринок; 2. здача феодалами землі в оренду єврейським підприємцям; 3. зростання податків міського населення та збільшення повинностей; 4. конкуренція шляхти | 1. зростання панщини і залежності селян від пана; 2. збільшення експлуатації селян, виснаження землі; 3. обмеження самоврядування в містах і витіснення з нього українців; 4. обмеження козацьких вольностей, скорочення реєстру. | 1. масове ополячення української еліти; 2. насильницьке навернення до католицизму через уніатство; 3. руйнування православних храмів, утиски за віру; 4. наступ на українську мову і школу. |
Поряд із причинами революції існували фактори, які сприяли розвитку протистояння між владою і знедоленим народом.Це були ті можливості, на які могли розраховувати повстанці у своїй боротьбі:
> наявність козацтва, що володіє зброєю;
> набуття воєнного досвіду у попередній боротьбі (повстання Косинського, Наливайка, Федоровича, Павлюка, Гуні та інших);
> зростання самосвідомості українського народу;
> посилення єдності між козаками і селянами;
> слабкість королівської влади;
> наростання відцентрових тенденцій в Речі Посполитій
внаслідок феодалізації.
Головними завданнями революції були:
- повалення влади Речі Посполитої та створення власної держави;
- ліквідація феодальних порядків узагалі та кріпосного права зокрема;
- ліквідація уніатської церкви.
За своїм характером події 1648 - 1657 рр. є національно-визвольною, демократичною, антифеодальною революцією.
Оскільки вона проходила у збройній формі, то її ще називають визвольною війною.
А оскільки головною рушійною силою було козацтво, то її ще йменують козацькою революцією.
Через те що вождем революції був Богдан Хмельницький, то ці події ще називають Хмельниччиною.
Рушійними силами революції були:
- селянство - основна сила боротьби;
- козацтво - нереєстрові козаки, старшина, реєстрове козацтво (мали досвід збройної боротьби і керівництва);
- 
|
- міщани, дрібна українська шляхта, нижче духовенство.
Майже все доросле населення України, за винятком великих полонізованих магнатів та шляхтичів, частини вищого православного духовенства, піднялося проти чужоземного гноблення.