В Україні статус біженців був визначений в Законі України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 р.
Правовий статус біженців
Для багатьох країн, у тому числі і для України стає дедалі актуальнішою проблема біженців. Це пов'язано з існуванням у ряді держав "гарячих точок", воєнними діями, нестабільністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.
На міжнародному рівні порядок і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких документах, як Конвенція про статус біженців від 22 квітня 1954 р.; Протокол, який стосується статусу біженця від 4 жовтня 1967 р.; Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, прийнятий у грудні 1950 р.
Закон визначає стадії надання статусу біженців, які складаються з порушення клопотання шляхом подання заяви; оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу; порядку розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів; прийняття рішення за заявою про надання статусу біженця, яке приймають протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, що розглядав заяву.
Особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або
особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний
кордон України в порядку, встановленому законодавством України,
повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до відповідного
органу міграційної служби із заявою про визнання біженцем або
особою, яка потребує додаткового захисту.Не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, особа: яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин
проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві; яка вчинила злочин неполітичного характеру за межами України
до прибуття в Україну з метою бути визнаною біженцем або особою,
яка потребує додаткового захисту, якщо таке діяння відповідно до
Кримінального кодексу України належить до тяжких або
особливо тяжких злочинів;яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам
Організації Об'єднаних Націй; яка до прибуття в Україну була визнана в іншій країні
біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем
або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій
безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей,
розлучених із сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно
проживали на території України, а також їх нащадків (дітей,
онуків). Оформлення документів для вирішення питання щодо визнання
біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться
на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи
особою без громадянства або її законним представником до органу
міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах
Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву
про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового
захисту, в якій викладає основні відомості про себе та обставини,
що змусили його залишити країну походження. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу
заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом
наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що
посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він
повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем
або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти
причини виникнення зазначених обставин. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують
його особу, його прізвище, ім'я, по батькові та інші дані про
нього попередньо, до встановлення особи, записуються за його
вказівкою, про що зазначається в реєстраційному листку на особу та
робиться відповідний запис на заяві про визнання біженцем або
особою, яка потребує додаткового захисту. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, додаються також по чотири фотокартки заявника
та членів його сім'ї, які не досягли вісімнадцятирічного віку,
відомості про яких внесено до заяви. Розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка
потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної
служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про
оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем
або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може
бути продовжено керівником органу міграційної служби за
вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не
більш як до трьох місяців. Працівником органу міграційної служби проводяться
співбесіди із заявником або його законним представником, які мають
на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки
справжності фактів, повідомлених заявником або його законним
представником. Рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка
потребує додаткового захисту, у тому числі стосовно перебуваючих з
ним на території України неповнолітніх дітей (членів сім'ї
заявника або таких, які знаходяться під його опікою чи
піклуванням), внесених до анкети заявника, на визнання яких
біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, є
письмова згода заявника, висловлена в анкеті чи заяві, приймається
спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з
питань міграції протягом місяця з дня отримання особової справи
заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який
розглядав заяву. Строк прийняття рішення може бути продовжено
керівником спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади з питань міграції, але не більш як до трьох
місяців. Посвідчення біженця чи посвідчення особи, яка потребує
додаткового захисту, видається строком на п'ять років. Статус біженця та додатковий захист втрачаються у разі,
якщо особа: 1) добровільно знову скористалася захистом країни
громадянської належності (підданства); 2) набула громадянства України або добровільно набула
громадянства, яке мала раніше, або набула громадянства іншої
держави і користується її захистом; 3) добровільно повернулася до країни, яку вона залишила чи за
межами якої перебувала внаслідок обґрунтованих побоювань стати
жертвою переслідувань; 4) будучи особою без громадянства, може повернутися в країну
свого попереднього постійного проживання, оскільки обставин, за
яких її було визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового
захисту, більше не існує; 5) отримала притулок чи дозвіл на постійне проживання в іншій
країні; 6) не може відмовлятися від користування захистом країни
своєї громадянської належності, оскільки обставин, на підставі
яких особу було визнано біженцем або особою, яка потребує
додаткового захисту, більше не існує.