Конституція Пилипа Орлика

У 1710 р. новообраний гетьман зі своїми виборцями та запорозькими козаками уклав договір, який дістав назву «Конституція прав і вольностей Війська Запорозького», або Бендерська конституція. В літературі документ більш відомий під назвою Конституція Пилипа Орлика. Це договір між гетьманом і Військом Запорізьким про державний устрій України після визволення її від московського панування. Основні пункти Конституції:

- Проголошувалася незалежність України від Росії та Польщі;

- протектором України визнавався шведський король;

- територія України визначалася Зборівським договором 1649 р.;

- обмежувалося самовладдя гетьмана;

- створювався своєрідний козацький парламент – Генеральна Рада. До її складу мали входити вся старшина, полковники, делегати Запорозької Січі та представники від полків. Рада мала збиратися тричі на рік;

- посилювався вплив на внутрішню і зовнішню політику членів загальної Ради;

- підвищувалася роль військового генерального суду;

- чітко розмежовувався військовий скарб і особисті фінанси гетьмана;

- поверталися Запорозькій Січі традиційні права і вольності;

- підтверджувалися права та привілеї Києва та інших українських міст щодо власного самоврядування (Магдебурзьку право);

- обмежувалася соціальна експлуатація: відмінялися обтяжливі податки, оренди, відкупи тощо.

Конституція мала на меті консолідацію українського суспільства. Це була спроба сформувати надійне соціальне підґрунтя для реалізації державницьких планів. Конституція намітила шляхи побудови нового, дійсно демократичного устрою України.

Пилип Орлик спробував реалізувати свою програму на практиці. У 1711 р. він рушив походом на Правобережжя, однак зазнав поразки під Білою Церквою. Ця поразка зашкодила державотворчим планам П.Орлика і не дала змоги реалізувати його демократичну конституцію. Гетьман на вигнанні помер у 1742 р.